Зрада на експорт. Які бізнеси на окупованій Херсонщині отримують надприбутки під час війни?

У російському реєстрі бізнесу після 24 лютого 2022 року зареєстрували понад 3 тисячі компаній, розташованих на території Херсонщини. Багато з них до повномасштабного вторгнення діяли в українському правовому полі, а потім їх або захопили окупанти, або власники добровільно вирішили працювати за законами РФ і продовжувати бізнес в нових умовах.

Торік деякі підприємства на окупованому лівобережжі області заробили сотні мільйонів рублів. Більше сотні компаній отримали десятки мільйонів рублів чистого прибутку. Податки, які сплачують ці компанії, поповнюють бюджет РФ і фінансують війну Росії проти України.

Ми проаналізували низку "успішних" підприємств окупованої Херсонщини та виявили: найбільш прибуткові з них пов’язані з депутатами, яких українці обирали до парламенту та місцевих рад. 

Ми розповімо про торішні прибутки низки підприємств, які працюють на лівобережжі Херсонщини, а також про те, завдяки чому їм вдалося досягти таких результатів під час війни. При аналізі найбільш прибуткових компаній виявилося, що практично всі вони займаються вирощуванням зернових, зернобобових культур та  насіння олійних культурДо насіння олійних культур відносяться, зокрема, насіння соняшнику, боби сої, арахіс, насіння бавовнику, боби рицини, насіння льону, насіння гірчиці, насіння нугу, насіння ріпаку, насіння сафлору, насіння кунжуту.   Принаймні, цей вид діяльності зазначений основним у російських реєстрах для фірм із такими назвами, як “Сервіс м’ясо”, “Юг-опт”, “Фарм плюс”, “Херсон строй спец снаб” та в деяких інших.

“Державне” підприємство “Херсонська зернова компанія”: надприбутки та очільник Сергій Ківа 

Серед лідерів прибутків на території окупованої Херсонщини у 2024 році перебуває незаконне “державне” підприємство “Херсонська зернова компанія”, яке заробило 224 мільйони рублів.  

Скриншот з російської аналітичної системи

Компанію зареєстрували 1 липня 2022 року, а в російський реєстр бізнесу дані про компанію внесли 22 грудня 2022 року, невдовзі після деокупації Херсона та правобережжя області. До сьогодні місцем розташування підприємства значиться вулиця Старообрядницька, 15а у Херсоні. За цією адресою зареєстрована Херсонська обласна філія Державного центру сертифікації й експертизи сільськогосподарської продукції.

Основний вид діяльності підприємства – складування та зберігання. Також компанія надає послуги з рослинництва, вирощує зернові, виробляє крупи та борошно, займається гуртовою торгівлею зерном та збіжжям, а також послугами вантажного транспорту.

Навесні 2024 року компанію очолив Сергій Ківа.  Раніше керівником був Узун Стальян.

Колишній керівник окупаційної “Херсонської зернової компанії” Узун Стальян. Кадр із відео окупаційних ЗМІ

Керівник окупаційної “Херсонської зернової компанії Сергій Ківа на зустрічі з колаборантом та очільником окупованої Херсонщини Володимиром Сальдом у червні 2025 року. Фото зі сторінки Сальда

У 2024 році у виданні “ІРС-Південь” писали, що створена окупантами “Херсонська зернова компанія” організовує логістику перевалки зерна на експорт. Також у матеріалі зазначали, що компанію створили “для легалізації краденого зерна з метою його подальшого експорту в “дружні країни” або вивезення до РФ”.

Сам Ківа у грудні 2024 року заявляв російським медіа, що “Херсонська зернова компанія” керує вісьмома елеваторами на Херсонщині, зокрема сім з них розташовані на лівобережжі, а один – на правобережжі. При цьому він не уточнив, як вдається управляти елеватором на деокупованих землях області.

Тоді ж він додав, що на грудень 2024 року працюють 2 елеватори, інші нібито планують модернізувати. Серед тих, які працювали, був Братолюбівський елеватор, він належав філії Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.

Ківа стверджував, ніби запроваджує альтернативні логістичні механізми, аби обходити бар’єри для експорту зерна, які створюють західні країни, а також сподівається відправити першу партію збіжжя в “дружні країни” вже до кінця 2024 року. Проте, куди саме – не сказав.

Російському інформаційному агентству ТАРС, яке вважається одним із головних пропагандистських медіа, очільник ХЗК розповідав, що сім дружніх до РФ країн виявили інтерес до закупівлі зерна з окупованої Херсонщини. Також, за його словами, до “дружніх країн” планують експортувати й борошномельну продукцію.

У липні 2025 року начальник незаконного управління рослинництва, механізації та меліорації Міністерства АПК окупованої Херсонщини Олександр Лопатко стверджував, що експорт сільськогосподарської продукції у 2023 році становив близько 60 тисяч тонн. У 2024 – майже 200 тисяч. У першому півріччі 2025 року нібито експортували понад 150 тисяч тонн збіжжя. 

Лопатко також стверджував, що сільськогосподарську продукцію з лівобережжя вивозять до Туреччини та Єгипту. Водночас Reuters повідомили, – зерно з окупованих Росією територій експортували до Бангладешу. В ефірі “Вгору” заступник директора  Центру близькосхідних досліджень  Сергій Данилов розповів, що зерно з лівобережжя області вивозили також до Лівану та Сирії.

На зустрічі з Сальдом Ківа заявив, що до кінця 2025 року Державне підприємство “ХЗК” планують реорганізувати в акціонерне товариство.

Про збільшення планів на експорт українського збіжжя свідчать і заяви Ківи про створення на окупованій Херсонщині до кінця 2026 року  агрохолдингуГрупа юридичних осіб, що здійснюють сільськогосподарську діяльність і діяльність з реалізації сільгосппродукції. Агрохолдинги є холдинговими компаніями, тобто сукупністю материнської (керуючої) компанії і контрольованих нею дочірніх підприємств, що займаються виробництвом харчових продуктів.  на мінімум 50 тисяч гектарів землі. Ймовірно, до цього утворення “запрошуватимуть” аграрні підприємства регіону, аби за вигідними для окупантів цінами користуватися їхніми землями та виробничими потужностями.

Створенням агрохолдингу займається команда Ківи спільно з російською компанією "АФТ-Капітал". Про це розповідав сам очільник ХЗК. Компанія нібито є дилером та виробником сільськогосподарської техніки. Проте в російському реєстрі юридичних осіб немає компанії з подібною назвою. Натомість є компанія “АТФ-Капітал”, яка нібито працює у сфері агробізнесу, принаймні так зазначено на сайті фірми.

У російських аналітичних системах статутний капітал цієї компанії складає всього 10 тисяч рублів. Підприємство зареєстроване менш ніж рік тому – 18 грудня 2024 року. Серед видів діяльності: купівля та продаж власного нерухомого майна, діяльність головних офісів, управління холдинговими компаніями. Проте жодного натяку на роботу в аграрній сфері немає, хоча на сайті обіцяють стати “надійним партнером у розвитку агробізнесу”. До речі, відсутня інформація й про діяльність із виробництва сільгосптехніки.

Ківа також планує створити на базі “ХЗК” комбінат хлібопродуктів, олієекстракційний та комбікормовий заводи. 

З огляду на все вищесказане, Сальдо доручив Ківі важливу місію – реалізацію “експортного потенціалу” херсонської сільськогосподарської продукції, а насправді – викрадення збіжжя з окупованих Росією територій. Про це він сам зазначав у дописі, присвяченому зустрічі з очільником Федерального агентства річкового і морського транспорту Андрієм Тарасенком. 

На зустрічі з Сальдом Ківа також розповідав, що головна мета на найближчі три роки – “збільшення виробничої потужності та розширення географії присутності херсонського зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках”.

Хто такий Сергій Ківа, який очолив одне з найбагатших підприємств окупованої Херсонщини? Коротко розповімо про нього.

Що відомо про Сергія Ківу?

Сергій Ківа – уродженець Запорізької області, йому 42 роки. За даними аналітичної системи  YouControl, він один із засновників ТОВ “Кар’єра плюс” та ТОВ “Кас компані”. 

У 2020 році він зареєструвався як підприємець у Києві. У реєстрі зазначено, що Ківа займався, зокрема, гуртовою торгівлею харчовими продуктами, консультуванням та наданням в оренду вантажних і легкових автомобілів. У травні 2022 року він припинив  підприємницьку діяльність.

Про те, що він із дружиною проживав у Києві, свідчать також їхні сторінки у соціальних мережах. Сергій Ківа має відкриту сторінку у фейсбуці, де перестав публікувати дописи напередодні повномасштабного вторгнення, але там доволі багато цікавого про його особу.  

Сторінка його дружини Кристини в інстаграмі відкрита. Вона розповідає про своє життя, але нічого про зайнятість чоловіка. Дописи на її сторінці підтверджують, що родина до повномасштабного вторгнення жила у Києві. Про це свідчать численні геотеги у столиці. У лютому 2022 року Кристина вказала в інстаграмі геолокацію в Києві, у травні 2022 року – в Португалії, у серпні 2022 року – знову в Києві, а в січні 2023 року – знову в Португалії. Починаючи з лютого 2023 року, всі дописи Кристина Ківа викладає без геотегів. 

Скриншоти зі сторінки Кристини Ківи

Скриншоти зі сторінки Кристини Ківи

Зі сторінки Сергія Ківи у фейсбуці теж можна багато дізнатися про нього. У профілі вказано, що він навчався у Запорізькому національному технічному університеті, а з 2017 року вивчав державне управління в Національній академії державного управління при президентові України.

Сторінка Сергія Ківи у Фейсбуці

На сторінці Ківа зазначав, що працював на посаді начальника комерційного відділу в "ЕКО маркет", а також заступником директора у "Avangardco IPL" – одній із найбільших агропромислових компаній України, що спеціалізується на виробництві яєць і сухих яєчних продуктів. Останнім місцем роботи, яке він вказав, була посада CEO в "Inter Art Trade China".

На його сторінці багато фотографій з подорожей. Так, у 2017 році він їздив до Китаю, але до цього ми ще повернемося. У 2019 році Ківа був у Марокко, а у січні 2020 – відвідав московський панорамний ресторан Sixty. Разом із ним до закладу завітала і дружина, цього ж дня вона також виклала допис із геолокацією у Sixty.

Кристина Ківа. Сергій Ківа з москвичем Віталієм Яковлевим. Соцмережі.

У фейсбуці Сергій Ківа має кілька дописів про продовольчі безпеку та дефіцит. Зокрема, зробив репост статті “Дзеркала тижня” про те, що в державному резерві Китаю більше зерна, ніж у всіх країнах світу. 

Також у грудні 2020 року Ківа поділився дописом, повідомивши, що на каналі  ZIK.UA“ZIK” — закритий проросійський пропагандистський інформаційно-просвітній телеканал в Україні. Входив до медіахолдингу “Новини”, чиїм неофіційним власником був проросійський олігарх Віктор Медведчук.  опублікували його матеріал із прогнозами продовольчої безпеки на 2021 рік. 

На своїй сторінці він поширив відео проросійського каналу 112, де виступав як політичний та економічний експерт. Наразі відео та публікації на ZIK.UA недоступні для перегляду.

Скриншоти дописів Сергія Ківи про публікації та відео на пропагандистських ресурсах

У 2017 році він брав участь у зустрічах у китайському місті Шанхай. Вже у січні 2018 року Ківа відвідав “Сухий порт” при міжнародному парку вільної торгівлі й логістики в місті Сіань китайської провінції Шансі. Тоді він написав:

“З цього місця йдуть потяги з Китаю до Європи в рамках економічної ініціативи КНР “Один пояс, один шлях”. Порт може відвантажувати близько 1000 вагонів за добу. Ми перебуваємо біля початків чогось масштабного в економічному, транспортному та геополітичному плані”.

На запитання у коментарях Ківа відповів, що цей шлях проходитиме через Росію та послався на комерційну таємницю.

Скриншот зі сторінки у фейсбуці Сергія Ківи

У березні 2018 року Ківа опублікував у фейсбуці лист-запрошення на церемонію відкриття парку “Шовковий шлях”. Лист йому адресували як Генеральному директору Shaan’хi Sonmax Import\Export and Trade Co., LTD.

Скриншот листа зі сторінки у фейсбуці Сергія Ківи

На платформі Trademo Intel за пошуковим запитом компанії зазначено, що вона базується в Китаї. Основна країна-постачальник – Росія. 

Скриншот з платформи Trademo Intel

У травні 2018 року Ківа опублікував фото з Третьої міжнародної виставки “Шовковий шлях” та Інвестиційно-торгівельного форуму співробітництва між Східним та Західним Китаєм. На одній зі світлин із виставки була українська продукція.

Третя міжнародна виставка “Шовковий шлях”. Фото: сторінка Сергія Ківи у фейсбуці

Продукція, представлена на виставці. Фото: сторінка Сергія Ківи у фейсбуці

Після травня 2018 року Ківа більше не ділився світлинами з Китаю. Потім з'явилися фотографії його подорожей до Марокко та Росії, а також дописи, присвячені продовольчій безпеці, зокрема на проросійських пропагандистських каналах.

У 2024 році Ківа очолив одне з найбільш прибуткових підприємств, створених окупантами, – “Херсонську зернову компанію”, яка планує стати агрохолдингом та збільшувати експорт збіжжя з лівобережжя Херсонщини. Водночас у російських медіа, посилаючись на Головне митне управління КНР, повідомляють: у першому півріччі 2025 року експорт пшениці з РФ до Китаю в грошовому вимірі скоротився більш ніж у 15 разів – з 38,9 мільйона доларів США до лише 2,5 мільйона. На погіршення експорту може впливати посуха, яка охопила південні регіони Росії, писали у російських ЗМІ.

“Агро-бізнес плюс”: як громадянка РФ та її чоловік із кримінальним минулим отримують мільйонні прибутки в окупації

На Херсонщині Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-бізнес плюс” зареєстрували ще у 2001 році. У російському реєстрі “клон” підприємства з’явився на початку грудня 2022 року. До повномасштабного вторгнення компанія, зареєстрована в Дмитрівці Каховського району, займалася вирощуванням зернових, овочів та баштанних, також гуртовою та роздрібною торгівлею. Прибутки компанії за час окупації зростали. У 2023 році фірма заробила понад 123 мільйони рублів, у 2024 – понад 131. Обійшла за заробітками навіть “Агрофірму Булюк”, засновником якої є Віктор Булюк – син підозрюваного у державній зраді та колабораціонізмі депутата Херсонської облради Віталія Булюка.

Скриншот із російської аналітичної системи

До повномасштабного вторгнення прибутки були менші. Згідно з фінансовою звітністю української аналітичної системи, у 2019 році фірма заробила понад 9 мільйонів гривень, у 2018 – понад 15 мільйонів. Подальших звітів про фінансову діяльність немає, бо через COVID-19 та воєнний стан обов’язкове подання звітності в Україні було скасоване.

Те, що заробітки “Агро-бізнес плюс” пов’язані з вивезенням сільськогосподарської продукції з окупованої Херсонщини, можна підтвердити рішеннями суду. Але про це пізніше.

Що відомо про учасників компанії “Агро-бізнес плюс”? 

Засновниця компанії – громадянка Росії Тетяна Яковлева. Жінка має 98% статутного капіталу. Решта належить уродженцю Азербайджану та чоловіку Яковлевої Альберту Бабаєву. Їхній шлюб підтверджує декларація, яку Бабаєв подав як кандидат у депутати Зеленопідської сільської ради Каховського району самовисуванцем.

У 2016 та 2020 роках Бабаєва обрали депутатом. Про це свідчить список народних обранців на сторінці ради.

Альберт Бабаєв. Фото: “Центр журналістських розслідувань”

А ще Бабаєв має кримінальне минуле, а також співпрацює з окупаційною владою. У матеріалі “Центру журналістських розслідувань” розповідали, що у лютому 2023 року Бабаєв надавав техніку для “відновлення” пам’ятника Леніну в селі Зелений Під Каховського району (окупанти повернули стару назву – Червоний Перекоп). За це Бабаєву та його помічнику дякували на сторінці окупаційної адміністрації  Каховського муніципального округуНазва територіально-адміністративних одиниць у РФ. 

Журналісти ЦЖР зазначали: техніка, яку використав Бабаєв, викрадена в одного з місцевих підприємств. Ймовірно, телескопічний навантажувач належав “Фрідом Фарм Інтернешнл”. Керівник місцевої фірми розповів журналістам, що саме на базах цієї компанії Бабаєв займався мародерством під прикриттям російських військових.

Скриншот зі сторінки окупаційної Адміністрації Каховського муніципального округу

Також Бабаєв надавав техніку для ліквідації ДТП у Зеленому Поді в грудні 2022 року. Тоді окупаційна влада виносила публічні подяки Бабаєву та Данилу Репілевському – сину бізнесмена та підозрюваного у державній зраді Едуарда Репілевського. 

Скриншот зі сторінки окупаційної Адміністрації Каховського муніципального округу

За інформацією ЦЖР, Альберт Бабаєв переїхав в Україну з Нагорного Карабаху в 90-х роках. З того часу він налагоджував бізнес спільно з Едуардом Репілевським, який очолював Новотроїцький райвідділ міліції.

 У 2004 році Репілевський став співзасновником ТОВ “Агробізнес”. Компанію Бабаєва та Яковлевої “Агробізнес 2”  у 2020 році перейменували на “Агро-бізнес плюс”. У ЦЖР додають, що Репілевський та Бабаєв були сусідами та проживали поруч у Новій Каховці.  

Репілевський до того ж депутат Херсонської облради від “ОПЗЖ”, а його син теж мав депутатський мандат  в облраді, але від Політичної Партії “Слуга Народу”. Данила Репілевського у травні 2024 року Херсонська обласна територіальна виборча комісія позбавила повноважень депутата облради. 

Після окупації Херсонщини Едуард Репілевський став окупаційним “в. о. міністра сільського господарства та рибальства Херсонської області”. У травні 2023 року окупанти звільнили його за “крадіжку” та відкрили кримінальну справу.

У ЦЖР зазначають, що і Репілевський, і Бабаєв, продовжили господарювати на окупованій Херсонщині, грабувати місцеві підприємства та вивозити українське зерно до окупованого Криму.

Про торгівлю “Агро-бізнес плюс” українським збіжжям поза окупованим лівобережжям Херсонщини свідчать судові справи у відкритих російських базах. У травні 2024 року Арбітражний суд Республіки Башкортостан розглянув справу між “Агро-бізнес плюс” та підприємством з Уфи “Сільгосп продукт” (ООО “Сельхоз продукт” – російською). Компанія з Херсонщини постачала підприємству сою врожаю 2022 року, і це підтверджувалося платіжними дорученнями. Судилися через те, що "Агро-бізнес плюс” незаконно збагатилася на понад 700 тисяч рублів, долучивши до ціни товару податок на додану вартість, хоча була від нього звільнена. Суд виніс рішення на користь “Сільгосп продукту”. 

Ще одне рішення суду не на користь компанії Яковлевої та Бабаєва  прийняв у березні 2025 року окупаційний арбітражний суд Херсонської області. Розглядали позов від компанії з Санкт-Петербурга “Вороній хутір” (ООО “Вороний хутор” – рос.). Компанія позивалася через невиконання договору купівлі-продажу сільгосппродукції. У квітні 2023 року вони уклали угоду, але компанія з Херсонщини нібито не поставила продукцію, хоча й надала суду товаротранспортні накладні. Та суд став на сторону компанії з РФ і зобов’язав відповідача сплатити понад 6 мільйонів рублів. 

Понад 47 мільйонів рублів прибутку. Як депутати із Запорізької області "відродилися" на окупованій Херсонщині

Зареєстроване в російському реєстрі в селищі Вільне поблизу Нижніх Сірогоз ТОВ “Відродження” мало не такі значні прибутки у 2024 році, як “Херсонська зернова компанія” або “Агро-бізнес плюс”. Лише понад 47 мільйонів рублів.

Скриншот із російської аналітичної системи

Натомість зареєстроване в українському бізнес-реєстрі “Відродження” було збитковим у 2021 році. Підприємство тоді втратило понад 8 мільйонів гривень.

Проте фірма має цікаву історію зміни засновників під час окупації: власниками компанії в обох реєстрах стало подружжя з окупованого Мелітополя Запорізької області. 

Почнемо з початку. Товариство з обмеженою відповідальністю “Відродження” (ООО “Возрождение” – рос.) внесли до російського реєстру 2 грудня 2022 року. В українському реєстрі юридичних осіб за тією ж адресою (колишній Нижньосірогозький район, село Вільне, вулиця Братів Ярмаш) зареєстроване ТОВ “Відродження”. Це недалеко від адмінкордону із Запорізькою областю.

Керівники та засновники компаній в обох реєстрах різні. Й можна було б вирішити, що підприємство “віджали”.  Але, якщо зазирнути в історію змін після початку повномасштабного вторгнення, то можна помітити, що ці дві компанії пов’язані між собою. З російських аналітичних систем відомо, що засновниками “Відродження” з травня 2023 року є ТОВ “Цареводарівка” (ООО “Цареводаровка” – рос.). 

Скриншот із російської аналітичної системи

В українському реєстрі у 2023 році відбувалися аналогічні зміни. У червні до складу засновників української компанії увійшла фірма з такою ж назвою – “Цареводарівка”. Вже у жовтні єдиним засновником “Відродження” в українському реєстрі став Сергій Чубаров. До усіх цих змін засновником компанії був житель Дніпра Олександр Волков.  

У російського клона “Відродження” засновником так і залишилася “Цареводарівка”.

Скриншоти з історичних відомостей YouControl щодо ТОВ “Відродження”

Згідно з даними YouControl, Сергій Чубаров раніше жив у Донецьку, згодом реєструвався підприємцем у Києві. У соціальних мережах є сторінка чоловіка з таким самим ім’ям та схожими даними стосовно місця проживання. Проте на ній немає жодного допису з 2019 року. 

В українському та російському реєстрах юридичних осіб є підприємство з назвою “Цареводарівка” (“Цареводаровка – рос.). Засновниками обидвох є Сергій та Людмила Желєви, які за даними YouControI, проживають у Мелітополі.

У російській версії “Відродження” керівником значиться Тімур Лохматов. Також він очолює зареєстровані у російській базі компанії Желєвих “Агропродінвест” та “Цареводарівку”. В українському реєстрі  – Лохматов реєструвався підприємцем у селі Вознесенка Запорізької області, а також був керівником “Агро-Фенікс” у 2017 році.  

Тепер керівником ТОВ “Відродження” в українському реєстрі вказаний Артем Берездецький. У 2019 році він зареєстрував ФОП у Запоріжжі. Види діяльності підприємця дуже різноманітні: архітектура, гуртова торгівля фруктами та овочами, зерном та тютюном, а також будівництво та надання в оренду автівок.  

Цьогоріч підприємця згадували у розслідуванні “Наші гроші”. У нього замовляли проєкт будівництва укриття в ліцеї у Вільнянську за 45 кілометрів від лінії фронту. Проєкт Берездецький виконав, а отже працює на підконтрольній Україні території. 

Ми спробували дізнатися про те, як і чому “Цареводарівка” була тимчасово засновником ТОВ “Відродження” в Артема Берездецького.  Він розповів, що не володіє інформацією про це, бо на посаді встиг попрацювати трохи більше як тиждень, а одразу після початку повномасштабного вторгнення виїхав на підконтрольну територію України та не підтримує зв’язок із будь-ким на окупованих територіях. І якщо якісь зміни у складі засновників “Відродження” й відбувалися, то без його участі.

Варто зазначити, що одне з підприємств Желєвих – ТОВ “Мелітопольський олійноекстракційний завод” – у грудні 2022 року змінило адресу із Мелітополя на Львів.

Що відомо про “Цареводарівку” та її засновників?

Приватному підприємству “Цареводарівка” вже майже 25 років. Зареєстроване у селищі Мирне окупованого Мелітопольського району Запорізької області. Засновники підприємства бізнесмени Сергій та Людмила Желєви. Він колишній депутат. Вона – чинна. 

Сергій та Людмила Желєви Фото: соціальні мережі

Желєві володіють 21 компанією. До корпоративної групи родини входять сам Желєв, його дружина Людмила, донька Юлія Синьоока та батько Семен Желєв. Часткою у сімейному бізнесі володіє і син Владислав. 

Скриншот з YouControl

Сергій Желєв був депутатом Запорізької обласної ради 7 скликання від “ОПЗЖ”. Обрали його у 2015 році. Також він двічі балотувався до Верховної Ради: у 2007 році від Блоку Юлії Тимошенко, у 2012 від Партії  Королевської "Україна – Вперед!". Народним депутатом Желєв так і не став.

Цікаво, що у 2013 році Желєв балотувався на довиборах до ВР Криму. Тоді в “Радіо Свобода” повідомляли, що він посів друге місце та отримав майже 13% голосів. 

Соціальні мережі

У 2017 році Сергій Желєв достроково склав повноваження депутата облради. З травня 2018 року він обіймав посаду почесного консула Республіки Болгарія в Запорізькій, Донецькій і Луганській областях. Його дружина розповідала, що Желєв за національністю болгарин. У 2019 році “Наші гроші.Запоріжжя” писали, що бізнесмен, прикрившись статусом почесного консула, оскаржував слідчі дії ДБР стосовно його підприємств.

До речі, у квітні 2022 року болгарські медіа повідомляли, що російські військові викрадали Желєва, але згодом він повідомив, що “мав проблеми з російськими військовими, але їх вирішили”.

Людмила Желєва –  депутатка Запорізької обласної ради 8 скликання від Політичної партії “Слуга народу”. Також вона заступниця голови постійної комісії з питань екології, охорони надр та раціонального природокористування.  У 2024 році Запорізька обласна рада позбавила Желєву ордена “За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня”, який вона  отримала у липні 2021 року.

У жовтні 2023 року видання Lokator Media повідомляли, що Людмила Желєва не відвідала жодного засідання Запорізької обласної ради від початку повномасштабного вторгнення.

Донька Желєвих Юлія Синьоока теж була обрана депутаткою до Мелітопольської міської ради, але у лютому 2024 року її повноваження достроково припинили. 

У лютому 2024 року на сторінці сайту про агробізнес Latifundist з’явився допис із фото, яким поділилися читачі: продукція Мелітопольського олійноекстраційного заводу, яким володіють Желєви, була представлена на міжнародній виставці в Дубаї під російським прапором. Пізніше у Суспільному повідомили, що МЗС України перевіряє цю інформацію. Після розголосу організатори зняли продукцію заводу з виставки.

Продукція Мелітопольського олійноекстракційного заводу на виставці у Дубаї Фото: Latifundist 

За даними російського реєстру юридичних осіб, Желєві володіють кількома компаніями, зокрема на членів родини зареєстровані:

• “Комиш-Зорянський елеватор” (ООО “Камыш-Зарянский элеватор”); 

• “Мелітопольський елеватор” (ООО “Мелитопольский элеватор”);

• “Мелітопольський завод продовольчих товарів” (ООО “Мелитопольский завод продовольственных товаров”);

• “Мелітопольський маслоекстракційний завод” (ООО “Мелитопольский маслоэкстракционный завод”);

• “Агропродінвест” (ООО “Агропродинвест”);

• “Цареводарівка” (ООО “Цареводаровка”);

• “Борислава” (ООО “Борислава”).

Спільно з донькою Юлією Синьоокою Людмила Желєва володіють ТОВ “Отель Мелітополь”.

Компанії Булюків та їхні майже 118 мільйонів рублів прибутків 

Зараз Віталій Булюк обіймає посаду першого заступника Голови окупаційного уряду Херсонщини. У 2015 та 2020 роках його обирали депутатом до Херсонської облради від Політичної партії “Наш край”. У 2010 році – від Комуністичної партії. На сторінці Херсонської обласної ради Віталій Булюк досі серед депутатів, проте його позбавили права виступати та брати участь у засіданнях.

У щорічній декларації Віталія Булюка за 2020 рік зазначено, що його дружина Олена була засновницею 4 підприємств та вела підприємницьку діяльність, як фізична особа.

За даними YouControl, його сини Віктор та Ігор Булюки теж мали бізнес. Віктор входив до складу засновників 8 підприємств, Ігор Булюк мав свої частки в 3 підприємствах. Обидва також вели особисту підприємницьку діяльність. 

Зліва направо: Віталій Булюк, Ігор Булюк, Віктор Булюк 

У 2019 році Віктор Булюк балотувався до Верховної Ради від “ОПЗЖ”, проте його не обрали. Ігоря Булюка у 2020 році обрали депутатом від Політичної Партії “Наш край” до Скадовської міської ради.  

У матеріалі Центру журналістських розслідувань, повідомляли, що після повномасштабного вторгнення родина Булюків підтримала окупаційну владу. Підозру в державній зраді Віталію Булюку оголосили у травні 2022 року,  в колабораціонізмі – у квітні 2024 року. У серпні 2024 року Олені Булюк також повідомили про підозру в колабораціонізмі. 

На окупованих територіях бізнес Булюків масштабувався. У російському реєстрі на членів родини зареєстрована низка як підприємств “клонів”, так і нових компаній. Більшість у 2024 році були прибутковими, частина – зазнала збитків. Серед лідерів прибутків, як на окупованій Херсонщині, так і родини Булюків – ТОВ “Агрофірма Булюк”. У 2024 році прибуток компанії перевищив 101 мільйон рублів.

Ми підрахували, скільки мільйонів заробили компанії родини Булюків у 2024 році. Станом на серпень 2025 року в російському реєстрі зареєстровані такі “клони” українських фірм Булюків: 

• ТОВ “Агрофірма-Булюк” ( ООО “Агрофирма-Булюк”);  

• ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Басматі” (ООО “Сельскохозяйственное предприятие “Басмати”);

• ТОВ “Юридична компанія “Авеллум легас” (ООО “Юридическая компания “Авеллум легас”);

• ТОВ  “Комбікормовий комбінат “Бехтери” (ООО “Комбикормовий комбинат “Бехтеры”). Тут Булюк Олена має 50% капіталу, решту – Рибалко Олена;

• ТОВ “Таврійські свині” (ООО “Таврические свиньи”). 

Скриншоти з російських аналітичних систем

В останній фірмі, яка зареєстрована в українському реєстрі бізнесу, частка належала тещі Віталія Булюка Стефанії Завгородній, а зараз компанія належить Віктору Булюку повністю. 

Загальний прибуток від діяльності цих компаній склав 117 мільйонів 748 тисяч рублів. Натомість “Авеллум легас” був збитковим.

Серед нових компаній, якими поповнилася родинна скарбничка Булюків після повномасштабного вторгнення, такі:

• ТОВ “Таврійський м’ясний двір” (ООО “Таврический мясной двор”). Ця компанія у 2024 році мала збитків на 2 мільйони 400 тисяч рублів;

• ТОВ “Айва” (ООО “Айва”). Фінансові втрати у 2024 році склали 361 тисячу рублів. Булюк Віктор має 55% капіталу, решту – Михайло Мотринець та Максим Кугут;

• ТОВ “Інвест Таврія” (ООО “Инвест Таврия”). Булюк Віктор має 50% капіталу, а решту – Сергій Грязнов;  

• ТОВ “Бетонна монолітна промисловість” (ООО “Бетонно монолитная промышленость”).

Дані про прибутки останніх двох фірм за 2024 рік відсутні.

Варто зазначити, що засновником російського клона українського підприємства “Сервіс м’ясо” вказаний Максим Кугут. В українському реєстрі засновниками були Ігор та Віктор Булюки.

Скриншот із російської аналітичної системи

Кугут та Мотринець також виступають співзасновниками або керівниками низки підприємств родини. У матеріалі “Центру журналістських розслідувань”, їх називають “посіпаками” Булюків.  До речі “Сервіс м'ясо” заробило у 2024 році 56 мільйонів 400 тисяч рублів.

Відправляв кавуни баржею по Дніпру, тепер працює в окупації. Що відомо про бізнес депутата Олександра Синенка? 

Приватне підприємство «Александр А. Синенко» до повномасштабного вторгнення було одним із лідерів на півдні України з вирощування та продажу овочевої продукції. 

Олександра Синенка, згідно з даними YouControl, у 2010 році обирали депутатом до Голопристанської районної ради від Політичної партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. У 2015 та 2020 роках – до Херсонської обласної ради від Політичної партії “Наш край”.

Олександр Синенко. Фото: Херсонська обласна рада

До повномасштабного вторгнення кавуни та дині з фермерського господарства Синенка відправляли баржею до Києва та інших міст України. Першу партію херсонських кавунів Дніпром у 2017 році й надалі транспортувала компанія “Нібулон”. Баштанні перевозили річкою 5 років поспіль – аж до повномасштабного вторгнення. 

Про те, що кавуни з господарства Синенка відправляли баржею розповідав він сам. Фермер та депутат є на багатьох фото,  присвячених відправленню кавунів баржею до українських міст.

Зліва направо: Євген Рищук, Олександр Синенко, очільник Херсонської ОДА Андрій Гордєєв, генеральний директор компанії «Нібулон» Олексій Ватадурський, який загинув у власному будинку внаслідок обстрілів військами РФ Миколаєва вночі 31 липня 2022 року Фото: Херсонська ОДА

Підприємство «Александр А. Синенко» в українському реєстрі юридичних осіб зареєстроване у жовтні 2001 року в Чулаківці Голопристанської громади. Синенко був одноосібним засновником фірми. Загалом чоловік учасник 6 юридичних осіб, які працювали у сільському господарстві. У 2019 році згідно з фінансовою звітністю його фірма “Александр А. Синенко” заробила понад 5 мільйонів гривень, у 2018 – понад 560 тисяч гривень.

Дохід від експорту ПП “Александр А. Синенко”. Скриншот з YouControl

А от у 2022 році є інформація, що фірма отримувала дохід від експорту продукції в Білорусь. Проте з інформації на YouControl складно визначити, це було до чи під час повномасштабного вторгнення. Експортував свою продукцію Синенко до Білорусі й раніше, а ще до Британії. Частка експорту до Білорусі – понад 90%. 

Наприкінці листопада 2018 року, коли в Україні запровадили воєнний стан на 30 днів, Синенко у коментарі виданню Agravery зазначив, що жодних обмежень, а тим більше перепон для експорту чи імпорту продукції в Україну не буде. Він додав, що “країні потрібно жити, а отже, торгувати продовольством”. 

Після повномасштабного вторгнення його компанії зареєстрували у російських реєстрах, зокрема, такі:

• “Александр А. Синенко” (ООО “Александр А. Синенко”);

• “Південна земля” (КФХ “Пивденна земля”). 

Ще Синенко керівник ТОВ “Щедра земля” (ООО “Щедрая земля”), яка у фінзвітності має нулі, щодо фермерського господарства “Південна земля”, то його фінансова звітність взагалі не відображена в російських аналітичних системах.

Компанія “Александр А. Синенко” у 2024 році заробила майже 30 мільйонів рублів прибутку. Її основний вид діяльності – вирощування зернових.

Скриншот із російської аналітичної системи

На сайті Херсонської облради міститься інформація про відвідуваність депутатами засідань, але Синенко в них участь не бере. У базі Evocation Синенко зазначений як колаборант та зрадник.

Прибутки родини мертвого колаборанта Олексія Ковальова на окупованій Херсонщині

У 2019 році Олексій Ковальов з Голопристанщини Херсонської області став народним депутатом України від Політичної партії “Слуга народу”. 

Перебуваючи на окупованій Херсонщині у перші місяці повномасштабного вторгнення, він стверджував, що підтримує українську владу. Так, у травні 2022 року Ковальов писав, що продовжує “виконувати свої функції народного депутата”.   

 Олексій Ковальов у ВРУ. Фото: сторінка народного депутата Олексія Ковальова

У квітні 2022 року фракція “Слуга народу” в парламенті призупинила членство Ковальова та звернулася до Генпрокурора і голови СБУ, аби порушили справу щодо перебування народного депутата на окупованій території.  

На початку липня 2022 року Олексій Ковальов обійняв посаду окупаційного заступника Голови Правління Херсонської області з питань сільського господарства. У тому ж місяці йому оголосили про підозру в державній зраді та пособництві РФ. У серпні в медіа повідомляли, що Ковальова вбили з рушниці в нього вдома. 

У жовтні 2023 року в окупаційній Адміністрації Голопристанського муніципального округу Ковальова визнали “героєм повернення Херсонщини”, поряд з такими відомими колаборантами як Кирилом Стремоусовим, Дмитром Савлученком та Павлом Слободчиковим. 

У дописі зазначили, що Ковальов налагодив постачання сільськогосподарської продукції з Херсонської області до Криму, а також назвали його “державним діячем, який працював на благо Росії та Херсона”. 

Вручення посмертного “ордену” матері Олексія Ковальова. Зліва направо: перший заступник керівника Адміністрації Президента РФ Сергій Кірієнко, незаконний очільник Херсонщини Володимир Сальдо, Наталія Ковальова, Юрій Ковальов Фото: окупаційні ЗМІ

Співпраця Олексія Ковальова з окупантами, а також те, що його брат та колишній депутат Херсонської облради Юрій, якого позбавили мандату, теж співпрацює з незаконною владою, напевно допомогли родинному бізнесу отримувати  високі прибутки на окупованій Херсонщині.

Сам Олексій Ковальов, за даними YouControl, до 2022 року був учасником наступних компаній на півдні України: 

• “Херсонські аграрії” (засновник у 2018 році);

• “ЛК-Агро” (розташоване у Миколаївській області);

• “Аркада-Югстрой” (був засновником у 2016 році). 

В українському реєстрі юридичних осіб на Херсонщині на Ковальових були зареєстровані: 

• Фермерське господарство “Югер”; 

• Фермерське господарство “Макондо”;

• “Фондс-Зем”; 

• СВК “Грін-Ленд”; 

• “Південний земельний фонд”.  

Компанія “Лк-агро”  у 2021 році змінила адресу з Херсонської області на Миколаївську. У 2018 році керівником був Олексій Ковальов. А у 2021 році його матір була серед засновників.

Зараз подружжя Івана та Наталії Ковальових володіє дев’ятьма підприємствами на окупованій Херсонщині. Прибуток у 2024 році принесли лише ті, які вирощують зернові. 

Іван Ковальов засновник наступних підприємств, які зареєстровані у російському реєстрі: 

• ФГ “Югер” (КФХ “Югер”); 

• ТОВ “Грін-груп” (ООО “Грин-груп”); 

• ТОВ “Грін-Ленд” (ООО “Грин -Ленд”); 

• ТОВ “Лк-Агро” (ООО “Лк-агро”); 

• ТОВ “Неон ЛТД” (ООО “Неон ЛТД”;)

• СФГ “Макондо” (КФХ “Макондо”).

Матір Ковальова Наталія засновниця та керівниця наступних підприємств: 

• ТОВ “Фондс-Зем” (ООО “Фондс-Зем”); 

• ТОВ “Південний земельний фонд” (ООО “Южный земельный фонд);

• ТОВ “Промінь відродження” (ООО “Луч возрождения”). 

Також разом із чоловіком вони засновники СФГ “Югер”, СФГ “Макондо” та ТОВ “Грін Ленд”. Щодо ТОВ “Грін Ленд”, то в цій компанії Ковальова Наталія співзасновниця спільно з Іваном Ковальовим та покійним Олексієм Ковальовим. 

Брат Олексія Ковальова Юрій Ковальов очолює і є засновником фірми “ДСД-Трейд”. Компанія у 2024 році була збитковою на 1 мільйон 200 тисяч рублів.

Також подружжя володіло ТОВ “Вега-Х” (“ООО “Вега-Х”). У 2024 році фірма отримала 100 мільйонів рублів збитків. В останній день квітня 2025 року засновником компанії став Костянтин Тарнавський.

Власного бізнесу родині мало, тож Іван Ковальов очолює ТОВ “Е-Нефть”, засновником якої є Володимир Трухан. У матеріалі “Центру журналістських розслідувань” розповідали, що окупанти передали “Е-нефть” майно ПАТ «Укрнафта».

Скриншоти з російської аналітичної системи

Загалом упродовж 2024 року компанії Ковальових заробили 76 мільйонів 459 тисяч рублів. 

На окупованій Херсонщині серед компаній із мільйонними прибутками – бізнеси, що належать колаборантам, членам їхніх родин та наближеним підприємцям. Їхні статки ростуть на захопленому українському майні та торгівлі збіжжям, зібраним із херсонських полів. Під час дослідження підприємств-рекордсменів не полишає думка, що заробити мільйони їм вдається й завдяки зв’язкам, налагодженим ще до повномасштабного вторгнення, зокрема у кріслах депутатів, а також через підтримку окупаційної влади. Ця підтримка – не лише публічні заяви чи дописи в соцмережах, а й участь в експорті зернових, через що незаконна окупація Херсонщини може видаватися привабливою для “дружніх” до РФ країн.

Матеріал створено за участі Лариси Жарких

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми