У вівторок, 27 лютого, Комісія з питань вищого корпусу державної служби обиратиме голову Національної служби здоров’я. Це новий орган, створений у рамках медичної реформи. Виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун охрестила Національну службу здоров’я «оператором засобів» – таким відомством, яке напряму укладатиме угоди з закладами охорони здоров’я щодо надання медичних послуг українцям і платитиме за це гроші з держбюджету. Однак сама служба не матиме цих коштів на руках (або рахунках), а лише переправлятиме їх із державної казни.
Кандидати на посаду керівника цього новоствореного органу за один день мають пройти тестування на знання законодавства, розв’язати ситуаційні завдання. Останнім пунктом на цей же день запланована співбесіда з кандидатами.
Список із 13 кандидатів на ключову посаду у Національній службі здоров’я на сайті Нацагентства з питань державної служби опублікували менш ніж за добу до проведення засідання. І лише після того, як активісти з «Центру протидії корупції» забили на сполох, що конкурс, імовірно, хочуть провести тихцем. Спершу опублікований список складався з 13 кандидатів, але за годину до нього додався ще один. Тож загалом за вакантну посаду голови служби, яка розпоряджатиметься 100 мільярдами гривень на рік, позмагаються 14 людей. Журналісти програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») проаналізували цей список.
Микола Сліпченко – стоматолог із Тернополя, за сумісництвом – керівник міської організації об’єднання «Батьківщина». У 2015-му балотувався до Тернопільської міськради від «Батьківщини», проте не пройшов.
Утім, надії попрацювати на державу не втратив. І в 2017-му взяв участь у конкурсі на посаду держсекретаря МОЗ, однак у ньому переміг один із членів Комісії з питань вищого корпусу держслужби Артем Янчук.
Микола Сліпченко вже має досвід співпраці з Міністерством охорони здоров’я. Як президент громадської спілки «Всеукраїнська асоціація імпортерів та виробників стоматологічної продукції» у тому ж таки 2017-му увійшов до Координаційної ради міністерства з питань стоматології. Сліпченко і досі залишається в стоматології – керує клінікою «Дентал депо» в Тернополі. Проте, згідно з декларацією, більше доходів має від фірм, в яких є бенефіціаром і які з медициною не пов’язані.
Микола Сліпченко, за офіційними даними, також працює директором в агенції дружини, що торгує фармацевтичними товарами у спеціалізованих магазинах.
Працює головним лікарем ТОВ «Поділля Медфарм» (м. Хмельницький). Це, можна сказати, «сімейна» клініка – адже у засновниках усі родичі Анатолія Побережного. У 2007 році був першим заступником голови департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА. У 2011–2017 роках – член громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я.
Згідно з декларацією, схоже, що Побережний – «безхатченко», адже серед об’єктів нерухомості його та членів його сім’ї зазначене тільки приміщення аптеки, а іншої нерухомості ані у власності, ані в користуванні немає.
Окрім аптеки, має ще кілька пов’язаних із фармацевтикою підприємств у власності. Анатолій Побережний все життя намагався визначитись із політичними переконаннями – у 2000-х він був у СДПУ, потім у «Єдиному центрі» (голова партії – Віктор Балога) та «Батьківщині», а зараз перебуває у лавах партії «Відродження» (більшість членів якої – колишні представники Партії регіонів). Його дружина – у лавах Радикальної партії. Обидві ці політичні сили різко критикують медичну реформу і виступають проти неї.
Головний лікар Чуднівської центральної районної лікарні на Житомирщині. Загалом працює лікарем-хірургом із 2000 року.
Із 2010-го 5 років був депутатом Чуднівської районної ради. У 2015-му балотувався на посаду головного лікаря Житомирської обласної клінічної лікарні та, зрештою, поступився іншому кандидатові. У тому ж році балотувався до Житомирської обласної ради від Народної партії Володимира Литвина.
Згідно з електронною декларацією, його дружина також працює з ним у Чуднівській лікарні.
Працює в МОЗ начальником відділу моніторингу у сфері надання медичної допомоги наркозалежним та керує кол-центром державної установи при цьому ж міністерстві, головне завдання якої – моніторити наркотичну та алкогольну ситуацію в Україні.
У 2015 він балотувався на посаду голови Державної лікарської служби, щоправда, безуспішно.
У 2016 стало відомо, що Юрій Кеда суміщає державну службу та бізнес. Адже він працював в Управлінні фармацевтичної діяльності МОЗу і в той же час залишався єдиним засновником та, що головне, керівником двох фірм, одна з яких (ПП «Аптека +») – фармацевтична. За цим фактом у Міністерстві охорони здоров’я навіть провели службове розслідування. А Печерський суд Києва згодом призначив бізнесменові-посадовцю покарання за сумісництво у вигляді штрафу в 5100 гривень.
Провідна наукова співробітниця Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
За освітою – юрист. До 2010-го була членом дорадчої ради Комітету охорони здоров’я Верховної Ради України. Із 2005 по 2012 роки очолювала Науково-дослідний інститут фінансового права Національного університету Державної податкової служби України.
У 2015 році мала стати деканом юридичного факультету КНЕУ, вже навіть виграла вибори, але колишній декан Володимир Опришко оскаржив це рішення в суді.
У 2015-му балотувалася до міськради Ірпеня за списком Партії солідарності жінок. Згідно з декларацією кандидатки, вона разом із чоловіком-підприємцем позичила невідомій особі 5 тисяч доларів, водночас, скільки грошей мають готівкою чи на рахунках, не вказала.
Із вересня 2014 року – генеральний директор столичного комунального підприємства «Фармація». Воно завідує міськими аптеками та, в тому числі, має реалізовувати соціальні програми для малозабезпечених киян. Світлий очолив збиткове підприємство після скандального звільнення попередника і показав у ньому прибутки. Проте, за даними ЗМІ у різні роки, це стало можливим за рахунок підняття цін на медпрепарати – пільговикам ліки продавали дорожче.
У фармацевтичній галузі Світлий – із 1998 року. Спочатку керував аптечним підприємством, потім – компанією, що виготовляє медичні інструменти.
На сайті Нацагентства з питань держслужби зазначено, що нині він тимчасово не працює. Водночас, згідно з його свіжою декларацією, у 2017 році він був радником директора «Стендінг» – компанії у Броварах, яка надає послуги «будівництва житлових та нежитлових будівель».
Ігор Свиридов із Донецька, його кар’єрний шлях до цього, схоже, не був пов’язаний із медициною.
Із 2009 по 2011 рік був першим заступником директора КП «Донецькмiськводоканал». Після закінчення цієї роботи Свиридов був обраний на 5 років головою правління ПАТ «Донвуглеводоканалу» (Донецьк). Ця фірма відтоді за два роки його керівництва отримала 32 мільйони гривень на бюджетних тендерах міста.
Він також встиг попрацювати депутатом – у 2010 році пройшов до Донецької міської ради від Партії регіонів.
У 2017 році Ігор Свиридов подавав документи на посаду директора державного підприємства МВС України «Аптека», але не пройшов.
Згідно з даними Нацагентства з питань держслужби, тимчасово не працює. З квітня до червня 2017 року Андрій Вишневський працював заступником міністра юстиції Павла Петренка. З цієї посади пішов за власним бажанням і зі скандалом. Серед причин для звільнення зазначав, у тому числі, «розбіжності у світоглядних орієнтирах з цінностями Мін’юсту» та «втрату взаємної довіри» з міністром.
У Мін’юсті, в свою чергу, опублікували заяву, в якій спростували, що у керівництва міністерства з Вишневським були непорозуміння в роботі. При цьому його звинуватили в «намаганнях публічно дестабілізувати роботу системи безоплатної правової допомоги».
Перед звільненням Вишневський ще встиг податися на конкурс на посаду голови Національної поліції. І навіть увійшов у трійку фіналістів. Та, зрештою, цю посаду обійняв Сергій Князєв.
Роботу на державних посадах Андрій Вишневський почав із 2000-х. У 2002-му став радником державного секретаря Кабміну та начальника Головного управління державної служби України. У 2012 році ініціював створення координаційного центру безоплатної правової допомоги та керував ним до 2017-го.
Головний лікар у клініці ТОВ «Фарм макс» у Броварах, де лікують, у тому числі, наркоманію та алкоголізм. До цього у 2016 році на посаді т. в. о. головного лікаря Сергій Горбань керував Броварським районним центром первинної медико-санітарної допомоги.
Після звільнення з цього державного медзакладу він судився з роботодавцем задля «зміни підстав та формулювання звільнення і стягнення моральної шкоди». Проте в суді програв. Останню постанову Київський апеляційний суд виніс 20 лютого цього року.
За 2017 рік Сергій Горбань задекларував 40 тисяч гривень доходу, але має частки у володінні кількома земельними ділянками, будинком та квартирою, а на двох із братом ділить ще й два автомобілі.
У 2010 році стала першим заступником голови Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина». У 2012–2014 роках була народною депутаткою 7-го скликання від партії «Батьківщина». У Верховній Раді стала членом комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 2014 році її виключили з «Батьківщини». На виборах того ж року в парламент Лідія Котеляк не пройшла, після намагалася потрапити до Львівської облради вже за списком «Блоку Петра Порошенка».
Вона також є членом організації «Матері мобілізованих» та «Народні герої», проте ЗМІ називають її чоловіка та сина власниками успішного бізнесу в окупованому Криму.
У 2017-му вже намагалася обійняти державну посаду – претендувала на посаду голови Державного агентства рибного господарства.
Щодо ТзОВ «Антина» (Львів та Миколаївська область), яким вона зараз керує, то офіційно основний вид діяльності фірми – здача в оренду нерухомості, але «славу» вона отримала за інше. За даними ЗМІ, «Антина» також займається промисловим виловом риби на Миколаївщині, і місцеві рибалки звинуватили компанію у тому, що робить вона це нібито незаконно. На квітень 2018 року призначена державна перевірка фірми з цього приводу, а саме на предмет додержання законодавства у сфері рибного господарства.
За даними конкурсної комісії – тимчасово не працює.
Але з офіційних реєстрів відомо, що Марина Слободніченко – директор та співвласниця правової компанії «Кайрос груп» (Київ). Ця компанія надає тренінги, як проводити тендери на закупівлях. У 2015-му Слободніченко увійшла до складу робочої групи з питань удосконалення законодавства щодо обігу лікарських засобів при МОЗ.
Згідно з декларацією, раніше Марина Слободніченко отримувала заробітну плату як юрист у кількох компаніях, зокрема у товаристві «Юрімекс» (Київ).
Директор хмельницької фінансової компанії «ФінХелпФарм», яка займається кредитуванням.
Раніше, у 2011-му, був керівником компанії («Укравто петрол дістріб’юшн») з великої групи компаній «УкрАвто», де одним із бенефіціарів є Таріел Васадзе. Нині заробляє Мирон Найда, у тому числі, й на цінних паперах. Зокрема, він придбав невеликі акції відомих компаній, як-то «ДТЕК» («Дніпроенерго», «Західенерго», «Дніпрообленерго»), «Укрнафта», банк «Форум» та «Київобленерго».
Радник міністра юстиції України Павла Петренка.
Держслужбовець зі стажем. У 2013-му працював в управлінні реформування правоохоронних органів і органів юстиції Адміністрації президента, у 2014-му – обіймав посаду заступника голови Державної реєстраційної служби, потім упродовж 2015–2016 років керував департаментом конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції України.
У серпні 2017-го його ім’я фігурувало в ЗМІ у зв’язку з проведенням конкурсу на посаду генерального директора Національного історико-культурного Києво-Печерського заповідника. Усенко був включений до складу конкурсної комісії як делегат від Міністерства культури. У ЗМІ це пояснюють зв’язками з нинішньою заступницею міністра культури Нищука Тамарою Мазур, яка у минулому була помічником нинішнього шефа Усенка – Павла Петренка.
Заступник генерального директора з питань стратегічного розвитку акушерсько-гінекологічної клініки ISIDA у Києві. На початку клініка була створена в 2000-х у Донецьку як центр біорепродукціі. У 2010 році частина акцій перейшла під контроль закордонного фонду, проте зараз управління повернув один із засновників Віктор Козин. У минулому році обіг компаній склав 350 мільйонів гривень.
У 2009 році був членом Ради з питань реформування охорони здоров’я при Кабінеті міністрів, де займався розробленням проектів реалізації державної регуляторної політики у сфері охорони здоров’я. Також з 2009 по 2015 рік був першим заступником генерального директора приватної клініки «Оберіг».
Минулого року залучався в ролі експерта на засідання Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я.