Укрзалізниця приховує публічну інформацію про результати діяльності наглядової ради компанії.
Вже вдруге цього року ZБК намагалося отримати від АТ «Українська залізниця» абсолютно публічну інформацію про результати діяльності наглядової ради компанії. І якщо першого разу в УЗ надали дивну відповідь про те, що ця інформація конфіденційна, то цього разу там вирішили взагалі ніяк не відповідати.
В цей же час, в Україні законодавство дуже красиво описує те, як би мали поводити себе органи управління акціонерних товариств держвласності.
В законі «Про акціонерні товариства» навіть додали окрему статтю 51-1 «Прозорість діяльності наглядових рад». Згідно цієї статті товариство має щороку публікувати звіт наглядової ради, який має включати в себе зокрема:
Звіт також має містити інформацію про те яким чином діяльність наглядової ради зумовила зміни у фінансово-господарській діяльності товариства.
Дуже чітка і зрозуміла закономірність – ми маємо розуміти, як впливають на діяльність державного активу люди, яким ми довірили управляти цим активом. Але вона не працює.
Схоже, цей закон, як і багато інших, лише лакмусовий папірець із красивими гаслами і принципами.
Якщо Укрзалізниця може дозволити собі не виконувати рішення суду і не надавати інформацію про скандальний контракт з GE, то чому б це вона виконувала інші «формальності» щодо оприлюднення інформацію про свою діяльність.
Суспільство в принципі так і не побачило жодного змістовного звіту попереднього правління. Це обіцяв зробити Кравцов після звільнення Балчуна. Але не зробив. Це мало би відбутись перед кадровою ротацією в правлінні Укрзалізниці. Але не відбулося.
Ми так і не дізналися чого вдалося досягти попередньому правлінню за останні 3 роки. Чому одних членів правління було звільнено, а інші лишилися.
За останні 3 роки більше 15 топ-менеджерів компанії стали фігурантами гучних розслідувань про вимагання хабарів та організацію розкрадань на десятки мільйонів гривень. Але компанія так і не вважає це проблемою і вперто не хоче розкривати таємниці того, як і за яким принципом відбирають і призначають топ-менеджерів державної залізниці. І головне – хто за це відповідає.
Непублічність і непрозорість – це ті явища, які ставлять під сумнів будь-який результат. Складно зрозуміти на скільки ефективно працює команда, якщо ніхто не знає, які завдання були поставлені перед нею і що було досягнуто.
Тим часом ми залишаємося однією з останніх країн світу, для яких швидкість поїзду 120-140 км/год вважається швидкісним рухом. Середня швидкість пасажирських поїздів у нас майже не змінилася за останні пів століття. А за останні 10 років швидкість перевезення вантажів залізницею знизилася майже вдвічі і зараз одна вантажна операція (оборот вагона) складає майже 11 діб. А ще не так давно це було 5-6 діб.
Це ключові показники, які говорять про мільярдні збитки компанії, адже чим менша швидкість обороту вагонів – тим більше вагонів необхідно для перевезення однієї і тієї ж кількості вантажів чи пасажирів. Укрзалізниця могла б витрачати в рази менше на утримання парку вагонів, а пасажири і вантажовідправники могли б отримати значно більшу швидкість переміщення, якби Укрзалізниця сьогодні відповідала сучасним критеріям залізниць.
Можливо нам не потрібні 3 тисячі здебільшого старих пасажирських вагонів, а треба лише тисяча сучасних вагонів в складі сучасних поїздів, подорож в яких не буде нагадувати візит в минуле.
Можливо нам не потрібні 70 тисяч вантажних вагонів, які переміщуються Україною зі швидкістю неквапливого равлика, а треба сучасна гнучка і оперативна логістична система перевезення вантажів за 1-2 доби.
Саме тому суспільство має право знати, які кроки і рішення приймають органи управління Укрзалізниці і на скільки вони ефективні. Як результати цієї діяльності вплинули на покращення ключових показників – швидкість, якість та своєчасність.