Як виконується “Закон Савченко” на сході України?

Зазначена стаття присвячена проблемним питанням щодо зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання тим особам, які були засуджені або відбувають покарання на тимчасово окупованій території.

Про це пише сайт УГСПЛ.

Основні положення Закону
В листопаді 2015 року був прийнятий закон, який зазвичай називають “Законом Савченко”, що стосується порядку обчислення строку покарання з врахуванням строку попереднього ув’язнення.

Законом України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” від 26 листопада 2015 року № 838-VIII були внесені зміни до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України, відповідно до яких зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. 24 грудня 2015 року зазначений Закон набрав законної сили.

В Законі врегульовані питання стосовно кола осіб, на яких закон поширює свою дію, визначено хто може ініціювати процес зарахування судом строку попереднього ув’язнення та які саме періоди попереднього ув’язнення мають враховуватися. Проте на практиці виникає багато труднощів з приводу реалізації його положень.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

На даний час відповідно до офіційної інформації Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на тимчасово окупованій території знаходяться 12 виправних колоній, 2 виправних центра та 1 установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора); в Донецькій області на тимчасово окупованій території знаходяться 12 виправних колоній, 1 виправний центр та 1 установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора).

На практиці постають питання щодо порядку застосування положень зазначеного Закону до осіб, які раніше були засуджені судами Луганської та Донецької областей, що зараз знаходяться на тимчасово окупованій території, та до осіб, які відбували покарання на території Луганської та Донецької областей до окупації території і зараз продовжують перебувати там у виправних установах.

До якої категорії засуджених застосовується Закон?
Умовно їх можна розподілити на наступні групи:
1 група – засуджені, вирок щодо яких був постановлений судами Луганської або Донецької областей (територія яких на даний час є тимчасово окупованою), але засуджені відбувають покарання на території підконтрольній українській владі;
2 група – засуджені, вирок щодо яких був постановлений судами Луганської та Донецької областей (територія яких на даний час є тимчасово окупованою), але до окупації, проте вирок не встиг набрати законної сили, а засуджені наразі перебувають в установах СІЗО на території підконтрольній українській владі;
3 група – засуджені, які відбували покарання на території Луганської або Донецької областей, що на даний час є тимчасово окупованою територією, і які продовжують перебувати в таких установах на окупованій території.

Що стосується першої групи осіб – ті, що були засуджені судами Луганської та Донецької областей (територія яких на даний час є тимчасово окупованою), але засуджені відбувають покарання на території підконтрольній українській владі, то ситуація складається наступним чином.

Відповідно до роз’яснення Вищого Спеціалізованого Суду України щодо застосування окремих положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання”, з огляду на системний аналіз положень статей 537, 539 КПК, в частині віднесеній вирішення під час виконання вироків окремих питань до певного суду, правильним видається, що питання зарахування строку попереднього ув’язнення під час виконання вироку, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК має вирішуватися місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК).

Таким чином, у випадку, коли особа була засуджена судом на території, що наразі є окупованою, клопотання про зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання може розглядатися місцевими судами за місцем знаходження установи, де особа зараз перебуває.

У іншому становищі знаходяться засудженні, чиї вироки, постановлені судами Луганської та Донецької областей до окупації, не набрали законної сили і які перебувають в установах СІЗО на підконтрольній території. При розгляді клопотань стосовно таких осіб, судді були змушені самостійно шукати підходи для порядку застосування Закону, оскільки жодних роз’яснень стосовно таких випадків не було. Проте на даний час практика вже має власні позитивні напрацювання.

Приклад застосування Закону
Одним з прикладів являється ситуація громадянина О., засудженого вироком Алчевського міського суду Луганської області від 30.04.2013 року до 10 років 9 місяців позбавлення волі.

29.04.2014 року його кримінальне провадження надійшло до Апеляційного суду Луганської області. Розгляд апеляційної скарги призначався на 06.06.2014 року, проте судове засідання було перенесено на 08.08.2014 року. Втім перегляд судового рішення не відбувся, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції у місті Луганську.

Засуджений утримався в Старобільському СІЗО Луганської області з 28.03.2010 року і станом на 11.03.2016 року його строк попереднього ув’язнення відповідно до порядку зарахування, визначеного ст. 72 п. 5 КК України, перевищував строк покарання, призначений вироком.

Ухвалою від 18.03.2016 року Лисичанський міський суд Луганської області задовільнив клопотання засудженого О., перерахував його строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі і постановив звільнити його з-під варти негайно. Апеляційний суд Луганської області Ухвалою від 27 травня 2016 року залишив це рішення без змін.
Таким чином, суд знайшов баланс між вимогами діючого законодавства, з одного боку, та захистом прав людини, з іншого боку, що повністю відповідає вимогам справедливого судочинства.
Найскладнішим являється питання зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання тим засудженим, що відбувають покарання на тимчасово окупованій території.

На даний час відповідно до офіційної інформації Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на тимчасово окупованій території знаходяться 12 виправних колоній, 2 виправних центра та 1 установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора); в Донецькій області на тимчасово окупованій території знаходяться 12 виправних колоній, 1 виправний центр та 1 установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора).

4 листопада 2014 року було прийняте Рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” (введено в дію Указом Президента № 875/2014 від 14.11.2014), відповідно до якого Міністерству юстиції України було доручено невідкладно вжити заходів для забезпечення переміщення органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України, засуджених та осіб, узятих під варту, з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях до інших регіонів України, а також внести пропозиції щодо амністії осіб, які відбувають покарання в цих установах і засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Проте Рішення залишилося невиконаним, необхідні заходи не здійсненні, більшість засуджених досі не переміщені до інших регіонів і продовжують відбувати покарання в установах на тимчасово окупованій території.

Висновки
По-перше, засуджені, що перебувають на окупованій території, не можуть самостійно звернутися до суду з клопотанням через відсутність поштового зв’язку. Таким чином, подання клопотання можливе виключно через родичів або захисника.Зазначимо основні проблеми, з якими можуть зіткнутися засудженні на шляху до реалізації свого права на зарахування щодо них судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання.

По-друге, засуджені не мають можливості надати інформацію з місця попереднього ув’язнення на підтвердження строку попереднього ув’язнення. Крім того, у більшості випадків матеріали кримінальних справ залишилися на окупованій території, що унеможливлює отримати відомостей звідтіля. Це може бути перешкодою для розгляду клопотання в суді.

По-третє, навіть у випадку задоволення клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання відсутній механізм виконання рішення суду на окупованій території.
Незважаючи на перераховані складнощі, прикладом позитивного досвіду може бути рішення про задоволення судом клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду стосовно громадянина Г., який був засуджений Стаханівським міським судом Луганської області від 19.11.2013 року до 7 років позбавлення волі і який наразі відбуває покарання у виправній колонії на тимчасово окупованій території.

Клопотання від захисника про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання надійшло до суду 1 інстанції 20.01.2016 року. Справа тричі розглядалася в апеляційній інстанції. Нарешті 17.08.2016 року суд задовольнив зазначене клопотання.

При цьому була відсутня довідка на підтвердження строку попереднього ув’язнення особи, не було завіреної належним чином копії вироку суду. Разом з клопотанням була долучена лише незавірена копія вироку суду 1 інстанції, оскільки всі інші матеріали залишилися на окупованій території. Незважаючи на це Сєвєродонецький міський суд Луганської області врахував надзвичайні обставини розгляду цього клопотання і частково його задовільнив, врахувавши у строк покарання період з дня затримання громадянина Г. до дня постановлення вироку суду 1 інстанції. Проте актуальним залишається питання про реалізацію зазначеного рішення суду, яке можливе лише у випадку передачі особи для подальшого відбування покарання на територію України.

Підводячи підсумок, підкреслимо, що стан реалізації положень Закону щодо зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання стосовно зазначених категорій засуджених неоднаковий. Найскладнішою виявляються ситуація у справах засуджених, що відбувають покарання на тимчасово окупованій території. Наразі існує нагальна потреба пошуку шляхів для виконання рішень суду про зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання щодо таких осіб.