Як достукатися до правди або Чому погіршився доступ українців до правосуддя

Як достукатися до правди або Чому погіршився доступ українців до правосуддя

У середу, 7 липня, журналісти, громадські активісти, представниці судової влади та адвокатської спільноти різних регіонів дивилися документальний фільм "Содік," говорили про наслідки реформи судової системи України* й дізналися про факти, які жодний публічний ресурс досі не висвітлював. Фільм - про американського хлопця на ім'я Содік.

Він мріяв стати лікарем, гарно вчився, займався спортом. Але життя змусило його пов'язати себе з вулицею і криміналом. Одного дня поліція заарештувала Содіка за вбивство іншого, не менш талановитого підлітка. Звинувачення, зокрема, базувалося на тому, що Содік знявся у кліпі «гангстерської» пісні  ( у нас би сказали – шансону), і на показах одного сумнівного свідка. В результаті хлопця засудили до 30 років позбавлення волі, хоча близькі та друзі зібрали купу свідчень і висновків, що він не міг цього скоїти.

Під час дискусії адвокат Тетяна Панасенко (Львів) нагадала: в Україні теж бувають судові помилки (коли засуджують невинну людину).

Тетяна Панасенко

І домогтися виправдального вироку набагато складніше:

Свого часу мене дуже вразила справа Орлова - хлопця засудили до довічного фактично лише на підставі свідчень іншого 14-річного хлопця, якого допитували без участі адвоката і покази відбирали під тиском, катуванням й нелюдським поводженням. Він у суді від показів відмовився, але суд був невблаганним. Засудили обох: і 19-річного Орлова, і цього підлітка. Юристи Харківської правозахисної групи, Гельсінської спілки з прав людини ретельно працювали з цією справою й говорять, що інших доказів винуватості, крім «вибитих свідчень»,  взагалі немає. Але Орлов продовжує відбувати довічне, шансів вийти на волю у нього немає. А пам’ятаєте справу Ткача? Був у нас такий убивця-маніяк, коли його затримали, з’ясувалося, що за його злочини вже засудили 17 безневинних людей. І це – лише по одній справі!  Більш того, навіть коли вже довели провину Ткача, ті 17 людей ще не один рік продовжували відбувати покарання, бо ні правоохоронці, ні судова система не хотіли визнавати помилку. Для порівняння: у країнах Євросоюзу виноситься від 20 до 40% виправдальних вироків. У нас - від 0,4 до 1,5%.

Суддя Херсонського міського суду Наталія Іванцова подтвердила, що в Україні дуже рідко виносять виправдувальні вироки. На те є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Зокрема, у її практиці трапилася лише одна справа, де вона мала намір виправдати людину. На той час, ще до початку реформи, пані Наталія працювала у Комсомольському районному суді Херсона:

Я буквально з другого засідання впевнилася, що обвинувачений не причетний до того злочину.  Справа стосувалася вбивства в Херсоні оператора ігрових автоматів.  Убили,  вкрали якісь дрібні гроші та золотий ланцюжок з кулоном. Обвинувачення базувалося на тому, що чоловік уже мав вирок і відбував покарання за абсолютно аналогічне вбивство в Кривому Розі.  І все. Обвинувачений свою вину не визнавав. Сказав, що вже засуджений до 15 років, і ще одне вбивство, яке на нього «повісять» -  терміну покарання не змінить, тож йому ніякого сенсу заперечувати провину, якщо б вона була, немає. Що ще стало показовим для мене – у Кривому Розі він визнавав свою провину протягом усього судового розгляду.  І у мене в судовому засіданні підтверджував: «Так, я скоїв те вбивство у Кривому Розі. Але в Херсоні цього - не вчиняв». Потім він розказав, що представники правоохоронної системи нашої області приїхали до нього у слідчий ізолятор Кривого Рогу, і «переконували, що це він скоїв». Під тим тиском він був вимушений підписати зізнання. А вже опинившись у судовому засіданні,  розповів, як усе відбувалося й відмовився від причетності до цього злочину. Та за два місяці, поки розглядалася справа, він помер. Це був зовсім молодий чоловік, але хворів на туберкульоз і, перебуваючи у слідчому ізоляторі, не міг отримувати належне лікування.

Суддя Херсонського міського суду Наталія Іванцова

Щодо сучасної ситуації з виправдальними вироками, то, на жаль, на суддів досі є доволі потужні важелі тиску. Наприклад, якщо суддя готується винести «не таке рішення» з точки зору правоохоронних органів, на нього одразу ж складаються матеріали, які посилають у Державне бюро розслідувань з заявою про підозру у корупції, і відкривається кримінальне провадження. За словами пані Наталії, вона особисто знає чотирьох суддів, яких звільнили за надуманими причинами, а по факту - саме через «не таке рішення».

Нагадаємо, реформа судової системи почалася одразу після перемоги Революції Гідності та обрання президентом Петра Порошенка. Коаліція громадських активістів, експертів, журналістів та науковців (Реанімаційний Пакет Реформ) разом з міжнародними фахівцями розробили низку законодавчих ініціатив, які запустили процес реформ. У тому числі – антикорупційну та відновлення довіри до правосуддя.

Експериментальним майданчиком судової реформи став саме Херсон. На той час у місті було три районних суди першої інстанції: Дніпровський, Суворовський, Комсомольський, де загалом працювало трохи більше, ніж 40 суддів. У 2016 році Указом Президента всі три ліквідували та утворили один – міський. Очікувалося, що суддів ліквідованих структур одночасно переведуть до новоутвореної. Однак перевели лише 10.

На час ліквідації у районних судах розглядалося загалом 25 тисяч справ. В результаті всі ці матеріали «звалилися» на 10 суддів, а до них постійно додавалися ще й нові.

 У такому шаленому режимі працювали пів року, потім додалося ще 10 суддів, - розповідає Наталія Іванцова. - Наразі має бути 46, але зараз – 23, і лише 19 мають повноваження здійснювати правосуддя. Є декілька причин, чому так сталося. Одна – багато колег, хто мав відповідний стаж, - пішли у відставку. Ще чотири очікують призначення. Один очікує вже 7 років 2 місяці, інший – 6 років 2 місяці, ще двоє – майже 3 роки. Тобто на роботу приходять, зарплату отримують, але повноважень розглядати справи - не мають.

Як пояснила пані Наталія, у суддів найдовший термін стажування у професії – п’ять років. Тому вперше призначають на п’ять років. По закінченні терміну, після низки процедур, якщо людина довела свою компетентність та доброчесність, призначають безстроково. Але затяглася реформа Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП), які відповідають за добір, перевірку та призначення суддів. Через те фахівцям, які пройшли іспитовий термін, просто нікому надати повноваження. Саме через те й нових суддів не добирають, - кандидати є, але навіть оголосити конкурс на заняття вакантних посад – нікому.

Кадровий голод відчувається у всіх судах першої та апеляційної інстанцій. Найбільш завантажені районні суди Одеси. У цьому «рейтингу» Херсонський міський суд займає 4 позицію.

Ще п’ять років тому визначено: щоб суддя міг ретельно вивчити матеріали, вдатися, дослідити докази, опитати свідків, - оптимальне навантаження на нього має складати 183 справи на рік. Наразі реальне навантаження на суддів Херсонського міського суду – у 20 разів більше!

Автор інфографіки Юлія Лук’яненко

Кількість справ просто не співмірна з фізичними можливостями. Працівники апарату не витримують такого шаленого документообігу й процедур, звільняються. Тож судді часто залишаються без секретарів та помічників.

Звісно, такі обставини не сприяють розгляду справ у розумні строки, тож зрозуміле обурення людей, які звертаються за захистом своїх прав, а по пів року очікують наступного засідання.

Автор інфографіки Юлія Лук’яненко

Також перевантаженість суддів може призводити до збільшення кількості судових помилок.

До речі, 29 червня цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який мав відновити роботу ВККС. Однак за цим документом ВККС, що добиратиме суддів, створюватиметься не комісією з міжнародними експертами, а нереформованою Вищою радою правосуддя. Тож 8 липня Володимир Зеленський його заветував.

Тим часом Україні залишився час лише до середини вересня, аби виконати всі умови Євросоюзу для отримання 600 мільйонів євро макрофінансової допомоги. Не завершивши судову реформу,  країна не отримає цього траншу.

* Довідкове. Онлайн захід з переглядом фільму “Содік” та дискусією на тему “Як вплинули адміністративна та судова реформи на доступ жителів Херсонщини до правосуддя” організував кіноклуб Docudays UА при благодійній організації "Фонд милосердя та здоров'я". Більше інформації – у відео дискусії.

У середу, 28 липня, о 14.00 – наступний захід, заплановано показ фільму “Карда і Нордал” та обговорення інклюзивної освіти.

Підписуйтесь на сторінку “Мандрівний Docudays UA / Херсон та область” та приєднуйтеся до наступних показів фільмів й обговорень.

 

Захід організовано Кіноклубом Docudays UА при Благодійній організації "Фонд милосердя та здоров'я" за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини