"Наша історія – це історія пограниччя": середньовічна спадщина ВКЛ об’єднала Херсон і Суми

"Наша історія – це історія пограниччя": середньовічна спадщина ВКЛ об’єднала Херсон і Суми

"Культурний центр Україна-Литва", який у Херсоні утворився в 2009 році, став відомим завдяки підтримці археологічних досліджень фортеці Тягин та масштабній адвокаційній кампанії з захисту від знищення Вітовтової Вежі в селі Веселе. Активістам Центру роботи на Херсонщині вистачає, проте у березні цього року вони зібралися і поїхали за 700 кілометрів у Суми. А після їхнього візиту в Сумах почалися "литовські вояжі". Як сталося, що литовська тема об’єднала Херсон і Суми?

Саме такі литовські артефакти, що тримає Наталя Бімбірайте - хрестоподібні накладки на шкіряні сумки «калита», буде знайдені в Сумській області у 2018 році.

Усі фото Максима Афанасьєва та Антона Балана

У 2017 році експедиція Інституту археології НАНУ знайшла на городищі Тягин поблизу села Тягинка унікальні артефакти – хрестоподібні накладки на шкіряні сумки "калита". Литовське походження цих артефактів науково підтверджено, і це стало справжньою сенсацією, адже це були перші знахідки матеріальної культури часів Великого князівства Литовського на Півдні України. 

Торік на місці фортеці Тягин херсонські митці разом з активістами влаштували перформанс, під час якого нанесли зображення знахідок на величезні тканини, які склалися подібно до пазлів. Перформанс зняли з квадрокоптера, вийшло дуже ефектно. Відео одразу розлетілося по соцмережах, і його побачив відомий меценат, колекціонер та дослідник історії Сергій Гуцан з міста Суми. У своєму місті він створив приватний музей "Причал Одіссея", в якому зібрав уже навіть не сотні, а тисячі цікавих експонатів, і серед них було декілька саме таких артефактів, як були знайдені на Херсонщині! "Нарешті я зрозумів, що це за знахідки!" – написав Сергій Іванович херсонцям. А херсонці зрозуміли масштаб цих знахідок – не лише для Півдня, але і для далекої Сумщини. 

У приватному музеї «Причал Одіссея» м. Суми голова «Культурного центру Україна-Литва» Наталя Бімбірайте розповіла про результати 5-ти років археологічних розкопок фортеці Тягинь.

Подолавши 700 км вже майже відремонтованих доріг, у Сумах голова «Культурного центру Україна-Литва" Наталя Бімбірайте розповіла про 5-річний досвід підтримки археологічних експедицій. На жаль, досі організація експедицій вимагає надзусиль. Щороку розкопки в Тягині – це майже подвиг і 75-річної професорки Світлани Білаєвої з Інституту археології, і волонтерів. Щоправда, у цьому році розкопки вперше можуть бути підтримані з обласного бюджету – якщо це станеться, то це буде справжній прорив у культурній політиці. А ще хотілося б, щоб у Херсонському краєзнавчому музеї нарешті з’явився стенд зі знахідками за 4 роки розкопок, які були передані в наш музей, але досі не експонуються – і ця частина нашої історії залишається закритою для людей. 

У Сумах ситуація інша: в краєзнавчому музеї є чудовий стенд зі знахідками литовського періоду, але ці знахідки – подарунки від колекціонерів, більшість – від Сергія Гуцана.

Фрагмент колекції часів ВКЛ у Сумському краєзнавчому музеї.

Такі знахідки трапляються не на території археологічних та історичних пам’яток (там мають право проводити розкопки лише археологи). Іноді люди знаходять старі речі або їхні фрагменти  біля річок, у лісопосадках, близько до поверхні землі. Саме такі знахідки сумський колекціонер Сергій Гуцан та його колеги фіксують за допомогою місцевих фахівців з історії та археології і передають у музеї області. Саме так у Сумський краєзнавчий музей потрапив унікальний артефакт часів Київської культури (III-V ст. н.е.) – Верижиця з кольоровими емалями, який практично став новим брендом міста. Тобто також багато робиться силами ентузіастів. 

Що ще спільного між Херсоном та Сумами і чому, власне, тема литовської спадщини стала настільки актуальною, що в Тростянці (Сумська область) навіть планують побудувати новий музей просто неба з реконструкцією фортеці і сучасними можливостями промоції середньовічної історії? Річ у тому, що обидві наші області особливо гостро відчувають наслідки інформаційної війни. У Херсоні досі є поширеним міф про цивілізаційну роль Російської імперії у Північному Причорномор’ї – мовляв, до Катерини ІІ тут нічого не було, лише степи і дикуни. Така саме «історія» і в Сумах. Ось кілька цитат з дискусії, яку влаштували херсонські активісти у сумському музеї "Причал Одіссея":

 "В історії України є білі плями, лакуни – це 13 століття. Тоді було багато війн, як наслідок – багато джерел втрачені. 13 століття просто немає ані у підручниках, ані в монографіях".

"Ми дуже важко вивчали в університеті період руського середньовіччя. В кінці 1980-х не було ще навіть генеалогічного дерева Вітовта! Це роками довелось шукати в архівах і складати".

"Кажуть, що тут було «дике поле», але в усі періоди історії тут було життя. Просто частину історії навмисно повитирали – як ластиком…"

"Коли намагаються пов’язати історію з політикою – я в це не вірю. Вірю фактам – тому, що можна довести. Археології вірю".

"Наша історія – це історія пограниччя".

Дискусію з Сум продовжили у Херсоні.

Учасники дискусії в Херсоні.

20 березня у хабі громадської платформи обговорювали не лише шляхи подальшої співпраці з сумчанами, але й проблему усвідомлення нашої української та європейської ідентичності. Чи багато з нас знає, що основною збіркою правових норм в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст. був Литовський статут (Статут Великого князівства Литовського)? Статут увібрав  основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства, норми римського, руського, польського та німецького звичаєвого права, місцеві судові практики. Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів, закріплював майнові права не лише шляхти, але й жінок, і т.ін. Фактично, це був перший документ, який регламентував правову основу держави. Положення цього Статуту були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття. У Лівобережній Україні його було замінено Зводом законів Російської імперії лише у 1843 році. Проте ця частина історії України залишається маловідомою, і багатою мірою це пов’язане з тим, що еволюція права в нашій країні на 70 років була перервана радянською владою. Нинішні покоління досі є носіями моделей поведінки, закладених саме в ті часи. 

Що ж маємо в результаті? Наталя Бімбірайте, голова "Культурного центру Україна-Литва" впевнена, що треба працювати одразу у декількох напрямках: продовжувати археологічні дослідження і разом з тим відновлювати і поширювати знання щодо справжньої середньовічної історії України, еволюції її правової культури в контексті культури європейської. А ще – шукати партнерів і однодумців, бо разом ми можемо більше. Обмін досвідом з сумчанами вже дав практичні результати: після візиту херсонців у Сумах вояж-компанія «Вітер в полі» розробила "Литовський вояж", по ньому вже поїхали перші туристи. Поки це місцеві, але для них литовські сторінки історії Сумщини теж стали неочікуваним відкриттям.

Литовський вояж на Сумщині. А ось і перша зупинка. Раніше це був просто залізний байкер, а тепер – Залізний Вітовт, обов’язкова туристична зупинка по дорозі від Сум до Тростянця.

Влітку на розкопки в Тягинь приїде археолог з Тростянецького музею, а сумський художник Костянтин Аленинський створюватиме на Херсонщині творчі проєкти на тему литовської спадщини. 

Обмін підтримала програма "Культура законності", яку адмініструє ЛМГО "Центр культурного менеджменту" за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...