Як росіяни катують і вбивають людей на півдні України
Кілька разів із вікна своєї квартири в Херсоні Олександра (ім'я змінене) бачила, як у поле вивозять тіла, повідомляє BBC.
Витягли з машини, віднесли трохи далі від дороги й викинули. Як сміття. Одного разу жінка наважилася підійти до того місця й побачила в траві тіло худого чоловіка з чорним волоссям.
"Було видно, що його мучили. Я дивилась у вікно на те поле й відчувала провину, бо не можу нічого зробити й нікому про нього розповісти. З Херсона я поїхала, а той чоловік так і залишився там лежати", – говорить жінка і плаче.
В окупованих містах і селах на півдні в Херсонській та Запорізьких областях регулярно зникають люди. Частіше → чоловіки.
Будь-який досвід роботи в силових структурах може стати причиною для "затримання".
"Забирають, якщо дізнаються, що працював у поліції чи навіть просто був охоронцем у супермаркеті. Так зникли багато моїх знайомих. Люди постійно живуть в атмосфері страху", – розповідає Наталя (ім'я змінене).
Її двоюрідний брат теж зник, а нещодавно його знайшли мертвим зі слідами жорстоких катувань на тілі.
Жінка виїхала з України, а її родина – досі живе в окупації на півдні. З міркувань безпеки ми не публікуємо подробиць цієї історії та її справжнього імені.
"Зі Станіслава, Томиної Балки й навколишніх сіл правобережжя Херсонщини передають про масові затримання чоловіків незалежно від віку. Тримають у ямах, сильно б'ють. Без явних причин. Усіх підряд", – розповідає Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень. Він досліджує ситуацію на півдні України. Має там багатьох друзів і знайомих, які розповіли про "затримання" та катування.
"Моєму другу, ветерану АТО, у коліно вкрутили шуруп. Таке з людьми там роблять часто. Він не ходить", – розповідає Сергій Данилов.
Наприкінці квітня після катувань помер ветеран АТО з села Абрикосівка Назар Кагальняк. Його дуже сильно побили.
На півдні України росіяни викрали та катують у підвалах близько 500-600 людей, говорить Таміла Ташева, представниця президента України в Криму.
За її словами, майже в кожному населеному пункті є місця несвободи. Це – приміщення, де незаконно утримують людей, ними можуть бути управління МВС, ОДА, таким став ізолятор у Херсоні, відділки поліції в Каховці й Новій Каховці, профтехучилище №17 у Генічеську.
"Когось тримають добу й відпускають. Вибивають свідчення на інших. А когось утримують місяцями", – говорить Ташева.
Правозахисники вже назвали те, що відбувається на окупованому півдні, "Херсонською Бучею".
"Стріляли просто так"
Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Нова Каховка, Високопілля, Архангельське й багато інших міст та сіл Херсонської та Запорізької областей перетворилися на землі терору.
Дуже багато свідчень щодо можливих злочинів росіян збирають міжнародні правозахисники. Зокрема, з організації Truth Hounds, яка входить до ініціативи Ukraine.5am.
Це коаліція правозахисних організацій, які документують воєнні злочини, вчинені під час війни в Україні. Ці дані правозахисники передають українським слідчим і міжнародним прокурорам.
Про особливу жорстокість російських військових правозахисникам розповідають люди з невеликих сіл.
1 червня в селі Високопілля, що на північ від Херсона, на порозі власного будинку російські військові розстріляли подружжя – Світлану та Сергія Ланевичів.
Вбивство розслідує херсонська обласна прокуратура.
Подружжя Світлану та Сергія Ланевичів із Високопілля розстріляли у дворі їхнього будинку
Віктора Апостола з того ж Високопілля затримали, тримали у в'язниці та прострілили ногу через те, що в нього знайшли рацію й запідозрили в шпигунстві.
В іншого чоловіка з цього ж села, Павла Заболовського, стріляли, коли він відчиняв хвіртку на роботі в рибному господарстві "Ставки".
Павло розповів правозахисникам, що лежав у Високопіллі в одній лікарні з чоловіком на ім'я Михайло із села Мала Олександрівка, який розповів, як його поранили російські військові, коли заради розваг стріляли в кіз на полі ввечері 2 квітня.
"Раніше вбивали від балди. Просто так. Задля розваги. Зараз систематично викрадають, вбивають чоловіків, підозрюють, що партизани. Так хочуть придушити опір", – говорить Анатолій, який родом із Херсонщини.
Після викрадень понівечені тіла знаходять у канавах і полях. Або не знаходять взагалі.
Люди, яким вдалося вибратись з окупації, вказували в розмовах із правозахисниками, що бачили місця масових поховань, зокрема, у смт Високопілля й у селі Архангельське.
Так Високопілля виглядало до війни. Зараз багато будинків у селі зруйновані обстрілами
"Ситуація на півдні така ж сама, як була в Бучі. Навіть гірше. Особливо в маленьких селах, де живе 500-600 людей, де ніде було сховатися. Окупація триває вже четвертий місяць. Там твориться беззаконня, але про конкретні факти, місця вбивств і поховань ми дізнаємось лише після звільнення півдня, особливо північно-західної частини Херсонської області", – говорить заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
У багатьох в окупації залишаються рідні, тому часто, розповідаючи про те, що там відбувалось, люди просять не згадувати їхні імена. Але їхні свідчення схожі між собою та містять описи тортур і насильства з боку росіян.
Влада Росії послідовно заперечує катування та вбивства цивільного населення в Україні, попри всі докази та свідчення, зібрані українськими силами та міжнародними експертами, правозахисниками та журналістами.
"Лисий – значить нацист"
Людей забирають щодня, розказують мешканці області. Якщо раніше викрадали на мітингах, то зараз забирають із дому, говорить Надія Добрянська, координатор проєктів центру прав людини ZMINA. У правозахисній організації зібрали сотні свідчень про затримання активістів, освітян, волонтерів.
"Росіяни викрадають активістів, аби знизити опір населення та схилити до співпраці. Ті, кого звільнили, хто говорив публічно, – усі кажуть про катування й нелюдські умови утримання", – зазначає правозахисниця.
У березні-квітні у Херсоні проходили велелюдні акції протесту. На будівлі ОДА й міськраді ще висіли українські прапори. Але й у цей час там вже захоплювали та вбивали людей.
Протест у Херсоні проти російської окупації в квітні 2022 року
"Лисий - значить нацист. Труси із Сімпсонами – значить американський агент", – сказали росіяни Сергію (ім'я змінене), коли затримували його у Херсоні. Чоловік був у теробороні, а наприкінці березня з іншими тероборонівцями потрапив у засідку.
Сергія тримали в полоні місяць – спочатку в Херсоні, у приміщенні управління МВС на вулиці Кірова 4, яке перетворили на тюрму. Далі перевезли в Крим.
Місяць катували – били струмом, прикладом від автомата, трубами. Зламали ребра, вибили зуби, одягали мішок на голову.
"Перші дні не задавали жодних питань. Били, щоби просто бити. Знущались. Потім питали імена, телефони, паролі. Питали, чому ми проти них, чому не зустрічаємо з квітами", – згадує Сергій. В ув'язненні він бачив десятки людей, яких також жорстоко катували.
Врешті Сергій потрапив у список на обмін. Він досі лікується після катувань.
Із Сергієм в ув'язненні було ще двоє учасників херсонської тероборони – заступник командира роти 124-ої бригади Херсонської ТРО Денис Миронов і підполковник поліції у відставці, викладач Віталій Лапчук. Їх забили до смерті.
Фото з похорону Дениса Миронова
Понівечене тіло Дениса Миронова нещодавно передали рідним у рамках обміну полоненими. Причина смерті – тупа травма грудної клітини з крововиливом у порожнину. Чоловік близько місяця повільно помирав, розповідає Сергій.
Наприкінці травня тіло Віталія Лапчука знайшли в річці в Херсоні зі зв'язаними руками й ногами, з гирею на ногах і з пробитою головою. Впізнати його вдалося по родимій плямі на плечі.
Поховали Віталія Лапчука в окупованому місті. Його дружина Альона Лапчук, якій вдалося вибратися з окупації, розповідає, що в останнє бачила чоловіка 27 березня. Його побитого, закривавленого, привезли для обшуку.
"Я чула, як у сусідній кімнаті б'ють і душать мого чоловіка. Вони вимагали від нього, щоби він зрадив своїх друзів, назвав адреси та підписав документи про співпрацю", – говорить Альона Лапчук. Вона сподівається на справедливість і притягнення до відповідальності всіх причетних.
Альона Лапчук розповіла про загибель свого чоловіка в ОБСЄ
"Я пам'ятаю їхні позивні: "Бес", "Ангел", "Фортуна", "Урал", "Дунай". Я їх бачила, і я їх упізнаю", – говорить Альона Лапчук під час виступу на зустрічі ОБСЄ у Відні на заході, присвяченому насильницьким зникненням в Україні.
Поки тривав її виступ, на екрані було фото усміхненого чоловіка з легкою сивиною. Віталій Лапчук був кандидатом наук, викладав у юридичному університеті Херсона, а з перших днів війни пішов у тероборону.
Це все вже було
"Росіяни на півдні використовують ті ж самі методи, що й у 2014 році в Криму й на Донбасі. Це все повторюється – вони залякують, катують, вбивають, затирають усе активістське поле. Щоби люди боялися сказати слово, щоби тікали звідти", – говорить Таміла Ташева про ситуацію на півдні України.
Наприкінці квітня в Херсоні ще проходили протести. Зараз за будь-який прояв спротиву затримують
"Це стратегія, до якої вдаються росіяни. Вони хочуть залякати, зламати спротив побиттям, викраденнями, вбивствами. Це системне винищення українців", – говорить Надія Добрянська з "Центру прав людини. ZMINA".
"Люди зникають і вдень, і вночі. Жити там дуже страшно. Мої рідні налякані, вони майже без зв'язку, рідко виходять із дому, видаляють усі переписки. Адже зупинити й перевірити документи, телефони можуть просто на вулиці. Забрати можуть будь-якої миті", – говорить Наталя про життя на півдні.
Росіяни використовують Крим як плацдарм для наступу, часто туди вивозять людей після викрадення на Херсонщині, каже пані Ташева.
Так наприкінці травня викрали мешканку Херсона Ірину Горобцову, яка активно висловлювала свою проукраїнську позицію в соцмережах. Пізніше в комендатурі її батькам сказали, що дівчину відправили в Сімферопольське СІЗО.
"Ми не знаємо достеменно, скількох людей вбили, скількох викрали. Не вдається документувати всі злочини. Але ми бачимо системність цих порушень – це налагоджені процеси знущання над людьми", – говорить Таміла Ташева.
За її словами, те, що росіяни робили в Бучі, зараз відбувається на всьому окупованому півдні України.
У результаті люди у відчаї тікають з окупованого Росією українського півдня, залишаючи позаду все. В одних халатах і капцях долають кілометри бездоріжжя, йдуть пішки через поля під палючим сонцем та їдуть на велосипедах. Не всі витримують таку дорогу.
Наприклад, шлях Олександри з окупованого Херсона на підконтрольну Україні територію зайняв два дні.
"Ми ніби пройшли ГУЛАГ. 19 блокпостів, де нас обшукували, допитували і тримали на сонці. Це був жах, але я рада, що виїхала звідти", – говорить жінка.
Правозахисники розповідають, як одна жінка, яка виїжджала з правобережної Херсонщини, у дорозі померла, тож рідні були змушені везти її на багажнику велосипеда.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
