«Обстрілювали нас як за розкладом»: жителька Голої Пристані на Херсонщині розповіла про життя в окупації
Жителька тимчасово окупованої Голої Пристані Херсонської області Інна Лазуткіна розповіла про життя під російською окупацією, обстріли міста, затоплення будинку після підриву Каховської ГЕС та виїзд через Крим і Росію до Європи.
Своєю історією вона поділилася в інтерв’ю Суспільному.
Жінка працювала сестрою-господинею у філії відділення гемодіалізу Херсонської обласної клінічної лікарні в Голій Пристані.
Додати Вгору як бажане джерело в GoogleВідділення працювало до 1 листопада 2022 року, доки були необхідні препарати. Пацієнтам потрібно було проходити процедуру через день, однак деякі залишалися жити у лікарні, оскільки дістатися до іншого окупованого міста чи села та повернутися було складно.
За словами Лазуткіної, працівники та пацієнти бачили російських військових через вікно, однак безпосередньо до відділення вони не заходили.
«Казали, що рашисти приходили до нашого керівництва. Але у відділення до нас не приходили. Ми тільки бачили їх через вікно. Ми тільки повідключали пацієнтів від апаратів, визираємо у вікно, а ті бігають там з автоматами. Кажемо пацієнтам: "Сидіть тихо"», — згадує жінка.
Перший ракетний удар по місту стався 7 травня 2022 року. З листопада 2022 року, за словами Лазуткіної, Гола Пристань почала регулярно зазнавати обстрілів.
«З листопада вони почали нас обстрілювати як за розкладом: пів на 11 вечора, пів на третю ночі, пів на шосту ранку. Ми вже ставили собі будильники та чули, як повз нас їде якась техніка. На слух рахували вильоти», — згадує жителька Голої Пристані.
Під час обстрілів жінка ховалася у підвалі господарської прибудови біля свого будинку.
Після підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вода почала прибувати до Голої Пристані. Інна Лазуткіна разом із сусідами залишалася у своєму будинку, який поступово затоплювало.
«Я бачила, як вода підходила до будинку, затоплювала будинок. Сиджу на горищі, а нас обстрілюють. Спочатку я в підвалі ховалася, тепер через них сиджу на горищі й нас обстрілюють далі», — розповіла вона.
Наступного дня Інну Лазуткіну та її сусідів евакуювали човном до іншої частини міста.
Після евакуації жінка вирішила виїхати з окупованої території. Вона відмовилася отримувати російський паспорт.
Спочатку Інна дісталася Скадовська, звідти поїхала до Криму, а далі через територію Росії та кордон із Латвією — до Європи. На російських пунктах пропуску в неї перевіряли документи, брали відбитки пальців і ДНК, а також розпитували про родичів в Україні та причину виїзду.
«Мене попередили, щоб всім казати, що я їду до дітей у Варшаву, щоб ні за яких обставин не зізнавалася, що повертаюся в Україну», — розповіла Лазуткіна.
Дорога з окупованої території до Європи тривала п’ять діб. Після цього жінка приїхала до Львова, де перебувала її донька.
- 27 лютого 2022 року Голу Пристань та громаду окупували російські війська. Після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року, Гола Пристань була затоплена на 85 відсотків. Орієнтовно до 50% затоплених будинків непридатні для проживання. У місті окупаційна влада не діставала тіла загиблих з-під завалів будинків, які зруйнувала повінь.
- Відомо, що в окупованій Голопристанській громаді залишаються переважно літні люди, а також небагато дітей.
- Дуже довго місцеві жителі намагалися не отримувати російські паспорти. Але російські окупанти обмежили доступ до послуг тим, у кого немає документів РФ. Навіть до медицини.
