Херсонці у 76-ту річницю Акту відновлення Української держави вшанували борців за Україну. ФОТОРЕПОРТАЖ

Урочистості з нагоди 76-ї річниці Акту відновлення Української держави пройшли у Херсоні біля меморіалу “Слава Україні”.

У святкуванні взяли участь члени націонал-патріотичних політичних та громадських організацій, представники міської влади, активісти.

У своїх промовах учасники урочистостей зазначали, що проголошення 30 червня Акту відновлення Української держави — героїчний вчинок, на який наважилася б далеко не кожна людина. Також промовці казали про те, що Акт, прийнятий у 1941 році ні в якому разі не треба вважати здачею України під протекторат нацистській Німетчині.

Зокрема активіст Народного Руху Богдан Плекан у своєму виступі сказав:

“Не можна забувати про те, що 23 червня 1941 року Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери обнародувала меморандум про своє бачення ситуації у Європі та Постанову Другого великого сбору ОУН. Судячи з цих документів позиція українських націоналістів діаметрально розходилася з позицією німців, продекларованої у книзі “Майн Кампф”.

Завершилися урочистості покладанням квітів до стели, встановленої на місці, де буде споруджено пам’ятник херсонцім, загиблим за Україну.

Акт відновлення Української Держави — проголошення 30 червня 1941 року Українськими Національними Зборами, з ініціативи Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери, декларації про відновлення Української держави,— подія великого історичного значення в історії українського народу й в історії українського націоналістичного руху новітнього часу.

«Актом 30 червня 1941 p. український нарід заманіфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готов боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі перед імперіялістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов».

Проголошення відновлення української державності Актом 30 червня 1941 р. мало історичне значення. По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло у значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН(Б) морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух опору. Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб’єкт міжнародної політики, а не лише на «мовчазне» поле бою чужих армій.

За планами революційної ОУН це був перший етап — перший крок до проголошення відновлення Української Держави у Києві.

Акт відновлення Української Держави було проголошено з балкону будинку товариства «Просвіта» у Львові (Площа Ринок, 10). На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословення митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди.

Акт 30 червня 1941 р., хоч і був несподіваний, засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Варто зазначити, що «Актом» проголошено «відновлення», а не (первинне) «проголошення» Української держави, тобто формально було збережено традицію існування УНР і ЗУНР (теж в екзилі) від часів Визвольних Змагань 1917-21 рр. Теж слід звернути увагу й на те, що в «Акті» проголошуються союзницькі наміри з боку новопостаючої України («буде тісно співдіяти») щодо ВеликоНімеччини лише за важливої умови, що «… / Третій Рейх — С. П./ допомагає Українському Народові визволитися з під московської окупації», тобто ніяк не можна говорити про безумовне підкорення ОУН і створеного нею Краєвого правління новому завойовнику.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну понад 6 тисяч бандерівців, розділених на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН.

Дізнавшись про події у Львові, Гітлер наказав Гіммлеру вжити репресій проти українського уряду. Упродовж тижня гестапо заарештувало у Львові Ярослава Стецька, його заступника Лева Ребета і державних секретарів Дмитра Яціва та Романа Ільницького, у Кракові – Степана Бандеру, а у Берліні – міністра закордонних справ Володимира Стахова.

${gallery:0b5d4495a1b9f61be79dc9f6e16526bc}