Херсон: кіно у коридорі

Фільм уроженця Херсона Романа Бондарчука “Діксіленд” показали у сучасному кінотеатрі, обладнаному за останнім словом техніки.

Після фільму глядачі обговорювали його, а одна з героїнь стрічки, джазова музикант-мультіінструменталістка Поліна Тарасенко зіграла сольний концерт. Ця подія стала однією з найяскравіших та найзворушливіших у культурному житті міста...

На жаль – це не про Херсон.

Так описала показ “Діксіленда” у Вільнюсі директорка культового кінотеатру «Skalvija» Соната Жальнєравічутє. У столиці Літви фільм був показаний наприкінці вересня під час Вільнюського міжнародного фестивалю документального кіно.

А як хотілося б, щоб усе це було написане про Херсон, батьківщину режисера “Діксіленду”, визнаного на цьогорічному Одеському міжнародному фестивалі кращою українською стрічкою 2017 року! Про Херсон, мешканці якого стали головними героями фільму і прославили наше місто в Європі й Америці, в Азії й Африці.

Але Херсон приймав фільм зовсім інакше.

Як розповіла менеджер проекту DOCU/ХІТ Катерина Лачіна, домовитися з дирекцією кінотеатру “Мультиплекс” про показ фільму не вдалося.

З Євгеном Максимовим, директором обласного комунального підприємтва “Кіновідеопрокат”, якому належить кінотеатр “Ювілейний”, організаторам проекту DOCU/ХІТ вдалося домовитися, але не одразу, а після довгих перемовин і лише за допомогою депутатки облради Марини Чернишової. Євген Іванович погодився показати “Діксіленд” та інші 7 найкращих сучасних документальних фільмів програми DOCU/ХІТ лише у жовтні.

Тим часом 14 вересня DOCU/ХІТ стартував у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Сумах, Дніпрі, Херсоні.

Одеса прийняла DOCU/ХІТ у трьох найкращих кінотеатрах, так само Львів. У Харкові, Дніпрі фільми йшли у двох кінотеатрах. Усього cім міст надали чотирнадцять кінозалів для показу вісьми документальних історій про сучасну реальність.

На батьківщині режисера Романа Бондарчука і продюсерки Дар’ї Аверченко фільм показали у культурному центрі Kherson Art Hub (вул. Гімназична, 30 “А”). Керівник цього культурного центру – режисер Леонід Єжуров – давній друг Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, в рамках якого проходив DOCU/ХІТ. Захід пройшов камерно, тепло, душевно. Але... кінозала Kherson Art Hub вміщає всього 35 людей.

Отож чимало херсонців чекали запланованого на початок жовтня показу фільму у кіноконцертній залі “Ювілейний”, бо передбачалося, що фільм буде демонструватися на великому екрані і в якості Full HD.

Те, що сталося потім у “Ювілейному”, шокує - очікуване свято перетворилося на скандал.

“Мої батьки сходили в Херсоні в “Ювілейний” на “Діксіленд”. Вони розповіли, що показ відбувся в холі, а не в залі. За це брали 50 грн., а на питання, чому показують не в залі, казали, що в залі — репетиція. Глядачі були обурені, бо 50 грн. для Херсона — ціна висока, а перегляд виходить “домашній” - з проектора на стіні. Афішу прокату не видно, вона висить десь в кутку і “не працює”, - розповіла продюсерка фільму Дар’я Аверченко.

“Я шокований. Як шкода, що Херсон перетворюється на таку дику, агресивну, жахливу провінцію. Ну, не повинні такі люди керувати кінотеатрами. Ще б у туалеті фільм показали”, - зреагував на такий прояв неповаги режисер Роман Бондарчук.

Як розповіла Катерина Лачіна, після цього інциденту вона зателефонувала директорові Херсонського обласного комунального підприємства “Кіновідеопрокат” Євгену Максимову і ця розмова її дуже здивувала:

“Директор не бачив нічого поганого у тому, що показ фільму пройшов у зовсім неприйнятних для цього умовах. Сказав, що ми домовлялися про показ у “Ювілейному”, але під час домовленості не йшлося про те, де саме буде показаний фільм. Хоча під час перемовин ми зазначали, що надаємо для прокату копію стрічки у якості Full HD, щоб вона була показана у залі, обладнаній технікою, яка дозволяє демонструвати такі фільми. Під час розмови Максимов вимагав від нас дати пояснення щодо показу наших фільмів у культурному центрі Kherson Art Hub, який знаходиться у одному з приміщень, що належать “Кіновідеопрокату”, і з керівником якого, Леонідом Єжуровим у Максимова — складні стосунки. Але Леонід прекрасно провів покази фільмів DOCU/ХІТ, і претензій до нього ми не маємо”.

Катерина Лачіна розповіла, що за програмою фільм “Діксіленд” мав відкривати покази фільмів проекту DOCU/ХІТ у “Ювілейному”:

“Якщо дійсно зала була зайнята, можна було б просто призначити іншу дату показу, а не показувати у вестибюлі (у “Ювілейному” називають це “кіно-кафе”). Але у нас склалося враження, що адміністрація хотіла показати у цьому “кіно-кафе” усі наші фільми, і так було б, якби ми не почали обурюватися”.

Питання вдалося врегулювати. Але...

Запланований на 9 жовтня повторний показ фільму “Діксіленд”,який повинен був пройти у гідних умовах і на належному обладнанні, не відбувся. За два покази фільм подивилися усі, хто хотів, і для частини глядачів цей перегляд був, на жаль, зіпсований.

Давно вже стало аксіомою висловлювання про те, що провінція і провінційність — істотно різні речі, і якщо перше — адміністративна і географічна категорія, яку треба просто прийняти, то друга — категорія ментальна, духовна і світоглядна. Можна жити у провінції, але не бути провінційною людиною.

І одна з ознак непровінційності — вміння знаходити у себе вдома цікаве, неповторне, красиве, талановите. І вміння належним чином оцінити і показати це світові. Роман Бондарчук дуже талановито і з любов’ю розповідає у своїх фільмах про Херсон і Херсонщину. Його фільм “Українські шерифи” ось вже третій рік збирає повні зали на міжнародних фестивалях по всьому світу, у 2016 році він був висунутий Україною на премію «Оскар». “Діксіленд” – фільм про талановитих херсонських дітей і їх унікального вчителя, про непростий період дорослішання і вибору життєвого шляху. Роман Бондарчук взагалі дуже багато робить для того, щоб Херсонщину за межами області знали і не вважали глушиною. І тому вкрай прикро, що таку дуже важливу для всіх нас роботу зводять нанівець самі ж херсонці.