“Великих грошей тут не заробиш”. Як працює бізнес у фронтовому Херсоні
У Херсоні під гуркіт обстрілів відкриваються кав’ярні, вариться пиво, працюють ринки, а фермери засівають поля. Підприємці рахують збитки, вимушені чекати на машини з товаром по кілька тижнів і все одно продовжують працювати.
Ми поговорили з підприємцями та представником влади про те, з якими викликами вони стикаються і що тримає їх у місті.
Більшість підприємців місцеві. Скільки бізнесів відкрили на деокупованій Херсонщині
“Коли дивишся на бізнес у Херсонській області, – каже перший заступник голови Херсонська обласна військова адміністрація Дмитро Бутрій, – то відчуваєш гордість за їхню стійкість та патріотизм. Людям тяжко. Сотні тисяч снарядів летять по області, гинуть люди. Але вони продовжують працювати”.
До повномасштабного вторгнення РФ у Херсонській області на обліку стояло близько 60 тисяч підприємств. Нині на деокупованій території регіону залишається – орієнтовно 15 тисяч. Дмитро Бутрій зазначає, що загальна тенденція негативна. Наприклад, за 2025 рік закрилось 11 тисяч підприємств, а зареєстрували – 7 тисяч.
“Більшість бізнесів відкривають місцеві жителі – це 99,9%. Інші сюди не їдуть”, – сказав держслужбовець.
Він додає: багато бізнесів тепер відкривають жінки. За його словами, понад тисячу нових ФОПів створили саме вони. Є ветерани, є фермери з тимчасово окупованих територій Херсонщини, які переїхали на деокуповану частину області й почали все спочатку. Зокрема, підприємці з Олешків, що вирощували баштанні культури. Вони виїхали на підконтрольну Україні території Херсонщини та продовжили працювати.
“Великі гроші тут не заробиш, – каже він. – Це про стійкість і любов до своєї землі”.
“Це як дитя”. Броварня на лінії фронту
Херсонська крафтова броварня “Дрофа” з’явилася у 2019 році. Двоє співвласників, Олег Коноваленко і Юрій Зелінській, до того займалися дистрибуцією алкоголю, зокрема пива. Згодом вирішили варити своє – якісне з натуральних інгредієнтів.
Директор броварні Володимир Шеменков згадує, що до вторгнення окупаційних військ тут працювали понад 80 людей. Було три зміни броварів, фірмові магазини у Херсоні, Миколаєві, Новій Каховці, Києві. Зараз всього одна зміна: один пивовар і його помічник. Також зменшилася кількість працівників до 21.
Директор броварні “Дрофа” Володимир Шеменков. Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”
У перші дні вторгнення виробництво зупинили.
“Було страшно. Ми з головним інженером щодня приходили сюди подивитися на обладнання. Треба було слідкувати за температурою, щоб нічого не вийшло з ладу”, – каже він.
Коли в місті почали відкриватися інші магазини, “Дрофа” теж відчинила свої двері. Магазини працювали, попри зауваження росіян, що не беруть рублі.
“До 7 жовтня в наших магазинах працювали українські термінали. Вони не стояли на видному місці, але якщо людина хотіла розрахуватися карткою – вона розраховувалася. Ми ще й продукти завозили, щоб людям було що купити”, – згадує Володимир.
Після чого підприємство захопили російські окупанти. Термінали вирвали, поставили своє “керівництво”. До звільнення правобережжя броварня не працювала.
-original.webp)
За словами директора броварні, після деокупації довелося відновлюватися: “Не дуже легко. По-перше, люди знайшли іншу роботу. З обладнанням були проблеми. Ми не керували процесом під час захоплення”.
“Дрофа” продовжує працювати у Херсоні. Проте є місяці, коли витрати більші за заробітки. Також через перепади електропостачання й обстріли міста обладнання час від часу виходить з ладу. Для ремонту деяких машин потрібні вузькі фахівці, які не хочуть їхати в Херсон. Логістика теж змінилася.
“Раніше ми телефонували в Київ й післязавтра машина вже тут. Зараз це може бути три-чотири тижні. Люди бояться їхати через обстріли й дрони”, – додав Володимир.
Окрім цього, фірмовий магазин у мікрорайоні Корабел після підриву Каховської ГЕС затопило. Вода стояла понад два метри.
“Все було знищено. Обладнання, техніка. Довелося все ремонтувати”, – додав Володимир Шеменков.
На запитання, що мотивує залишатися, відповідає просто: “Я тут з 2019 року. Віддав цьому підприємству час. Мені подобається виробництво. Не хочу кидати. Та й власники вважають, що підприємство треба зберегти. Якщо зараз закрити – потім можна вже не відкрити. Це як дитя”.
Кав’ярня у Херсоні після затоплення продовжує роботу
Кав’ярня “Sonrisa” – це давня мрія Олени Горідової ще з 2016 року.
“Я довго збирала гроші. У 2019-му боялася, що не вистачить. Потім почався ковід і я подумала: добре, що не відкрилася тоді”, – згадує вона.
Власниця кав’ярні “Sonrisa” Олена Горідова. Фото Олександра Андрющенка\”Вгору”
У 2023-му Олена вирішила ризикнути: “У наш час ти розумієш, що не можна відкладати”. Тим паче оренда приміщення, яке вона хотіла орендувати ще до повномасштабного вторгнення, стала нижчою.
Перший день роботи – 6 червня 2023 року, тоді російські військові підірвали Каховську ГЕС. Через це затопило 600 км² території Херсонщини. Олена не читала новин, була зайнята ремонтом, кавомашиною, закупівлями. Подруга написала: “Я до тебе пливу”.
“Я думаю: дощу нема. Що значить – пливу? А потім виявилося, що ГЕС підірвали”, – згадує Олена.
Наслідки затоплення першого приміщення кав’ярні. Фото надала Олена Горідова
Кав’ярню відкрили під час підтоплення і закрили теж через воду. Перше приміщення на Університетській затопило через прорив труби на третьому поверсі. Вода текла понад 40 хвилин. Подруга вичерпувала її відрами, допомагали сусіди, клієнти.
“Я дзвонила всюди. Поліція сказала, що не має права зламувати квартиру, бо немає загрози життю. Вранці прийшли – стеля обвалилася. Меблі, на щастя, збереглися. Вціліли навіть картини”.
Олена не розгубилася, вона вважає, що у кожного своя історія й вони бувають складнішими: “Хтось втратив житло, хтось близьких. У мене просто затопило приміщення”.
Попри цю ситуацію підприємиця вирішила не здаватися, а шукати нове приміщення.
“Коли я закрилася, всі питали: коли відкриєтесь? Без вас сумно. А до нас приходили жінки зі Східного. Вони купували продукти та заходили до нас перепочити перед довгою дорогою додому. У нас кав’ярня була як острівок, як велика сім’я”, – ділиться Олена Горідова.
Вона каже, що для неї найскладніше – це гул генератора. А ще після обстрілів зменшується кількість клієнтів, адже люди залишаються вдома.
Скриншот із відео Олександра Андрющенка\”Вгору”
Олена майже не виїжджала з міста за ці роки. “Я люблю своє місто. Мені тут комфортно. Не дивлячись ні на що. Планів немає. Живу сьогодні. До дронів хотіла відкрити другу кав’ярню. Є ще одна кавомашина. Але тяжко знайти людей на роботу. Як буде – так і буде. А так – я кайфую. Ви прийшли – клас. Хтось інший прийшов – супер”.
Податки під час війни
За словами першого заступника голови Херсонської ОВА Дмитра Бутрія, влада зустрічається з підприємцями. Найпоширеніші питання, які їх турбують, – кадри, податки, бронювання
“Ми домоглися 100% бронювання для підприємств, але для тих, які реально працюють на Херсонщині. Бо якщо люди підуть – працювати буде нікому”, – стверджує Дмитро Бутрій.
Бізнес просить податкових пільг: “Стандартні навантаження для прифронтової області неприйнятні. Бізнесу треба дати час стати на ноги”.
Попри все, за словами посадовця, у 2025 році підприємці сплатили близько 900 мільйонів гривень податків до місцевих бюджетів. Це на 200 мільйонів більше, ніж торік.
“Це відповідальний бізнес", – говорить він. Але додає: підтримки недостатньо. Аграріям вдалося добитися компенсацій за втрачені врожаї — від чотирьох до семи тисяч гривень на гектар. Та руйнування тривають, а втрати продовжуються. Тому, на його думку, головне – безпека.
“Херсонщина – прифронтова область. Її не можна порівнювати з тиловими регіонами. Потрібне окреме ставлення”, – каже Дмитро Бутрій.
У Херсоні підприємці не говорять про великі прибутки, безпеку. Вони говорять про світло, яке вимкнули. Про машину з солодом, яка їде місяць. Про генератор, що гуде. Про людей, які все ж приходять випити кави. І з цими викликами щодня бореться херсонський бізнес, а зранку з усмішкою зустрічає клієнтів, аби їм стало трохи тепліше.
Більше матеріалів про професії Херсонщини та людей, які залишаються працювати у місті:
- “Цей свист досі сниться”. Як швидка допомога Херсона працює під російськими обстрілами
- Від Херсона до Одеси: айкідо – спосіб триматися під час війни
- “Всім страшно, але їдемо”. Як у прифронтовому Херсоні працює громадський транспорт
- “Як снаряди навкруг лягали, то й ми лягали” – як працюють енергетики прифронтової Херсонщини
- У бронежилетах і під прицілом дронів. Як Херсонські комунальники щодня повертають місто до життя
-original-preview.webp)
