Комуналка "била по кишені" й понад 100 років тому

«Комунальні послуги». Сьогодні ці два слова викликають в українців, м’яко кажучи, шок, особливо, наприкінці кожного місяця. У цей період отримуємо з тривогою платіжки, в яких іноді вказані «астрономічні» суми. Хтось із болем у серці йде їх погашати, хтось іде до комунальних підприємств з'ясовувати, чому така сума, а хтось просто не платить, накопичуючи великі борги. Хоч би що там було, але ця вічна проблема не є ноу-хау сучасності.

Понад 100 років тому в херсонців також виникали певні проблеми з житлово-комунальним господарством. Але спочатку «зазирнемо» в історію появи цих послуг. У XIX столітті в Російській імперії починається зароджуватися система житлово-комунального господарства, наздоганяючи європейські країни. Цьому сприяли реформи Олександра II, які стосувалися міського самоуправління. Вони переводили всю комунальну сферу під опіку міської влади, яка почала встановлювати тарифи, затверджувати проєктну документацію з налагодження комунальних систем тощо. Цікаво, що такі ж функції виконувала поліція. Тому вийшла оказія, бо не було зрозуміло, як розмежовуються компетенції міського самоуправління та органів внутрішніх справ. А тут іще приєднався губернатор, який також міг у ці справи втручатися. У результаті в житлово-комунальному господарстві умовно встановилося «тривладдя» - губернатор, міська влада та поліція.

Спробували вирішити цю ситуацію у 1870 році, коли з'явилося нове міське положення, за яким утримання комунальних комунікацій, дотримання зовнішнього доброустрою, встановлення тарифів переходило до компетенції самоуправи. У 1892 році імперський уряд змінив це положення, дозволяючи поліції та губернатору знову втручатися у житлово-комунальну сферу. І суттєво більше ситуація до 1917 року ніяк не змінювалася, якщо не враховувати намагання голови кабінету міністрів Російської імперії Петра Столипіна у 1906-1911 роках навести порядок в управлінні комунальною сферою. Але щось пішло не так. Потім почалася Перша світова війна, і вже було не до цього.

На початку XX століття у Херсоні були встановлені певні тарифи на комунальні послуги:

• електроенергія – 28-30 копійок за один кВт/годину;
• водопостачання – 3-5 карбованців за 1 тисячу відер (12,3 кубометра);
• гас для пристроїв освітлення – 8-10 копійок за кварту*;
• чистка димоходів – 2,5 карбованці на рік;
• бричка дров (0,5 кубометрів) – 12-14 копійок;
• вивіз сміття та нечистот – 1 карбованець за діжку (0,5 кубометрів).

Для порівняння фунт** м’яса коштував 16 копійок, а буханець житнього хліба – 2 копійки. Як бачите, ціни на комунальні послуги були доволі високі.  

Існували певні проблеми з появою та налагодженням певних комунальних послуг. Якщо, наприклад, якось розв’язали проблему зі світлом за допомогою дизельної електростанції, яку запустили в 1908 році на Канатній площі (зараз – бульвар Мирний). 

То з водопостачанням труднощі «тягнулися» тривалий час. У XIX столітті більшість населення Херсона користувалася водою з Дніпра та Кошової, а основними водопостачальниками були водовози. Вони курсували містом, доставляючи свій «товар» клієнту за ціною пів копійки за 12 літрове відро. Якість такої води, як ви розумієте, була жахлива. Особливо, якщо врахувати той факт, що водовози брали її з річки, в яку стікалися міське сміття та кінський гній. А потім головний санітарний лікар дивувався: «А чому в нас такий високий рівень захворювань холерою?» А як він міг бути нижчим?

Цю проблему намагалися вирішити, облаштувавши на Привозі закритий колодязь, поряд з яким звели водонапірну вежу. До неї вода потрапляла за допомогою парового пристрою. Реалізацією цього проєкту херсонці завдячували губернатору Павлу Клушину. Також він відвів спеціальні місця на берегах річок, які використовували виключно для водозабору. Наступники цього чиновника намагалися тут встановити перші фільтри для очищення води. Але, як у нас буває, у міському бюджеті грошей не вистачило.

У 1879 році херсонські промисловці Олександр та Євгеній Вадони подали пропозицію про створення водогону в Херсоні. І після довгих пошуків суми на цей проєкт в 400 тисяч рублів у 1886 році запрацював міський водопровід, який постачав воду зі свердловин. Але не обійшлося знову без проблем. Сильні морози взимку, коли стовпчик термометра опускався до 25 градусів, постійно виводили з ладу водопровідну мережу. Але хай там як, наприкінці XIX століття вже 470 дворових водопроводів було облаштовано в місті.        

Напевно, кількість абонентів продовжила б збільшуватися та створювалася більш розгалужена водопровідна мережа міста, але почалася революція 1917-1921 років. За чотири роки війни, постійної зміни влади в Херсоні, націоналізації більшовиками та інші події стали причиною виходу з ладу водопостачання, яку почали відновлювати тільки у 1922 році.

Описувати особливості комунальних послуг в Херсоні кінця XIX - початку XX століття можна нескінченно. Перебої з електроенергією, якість води, відсутність нормальної системи опалення та інші проблеми існували й понад 100 років тому. Може, це така доля нашого міста?!   

*Кварта – одиниця об’єму (місткості) в різних країнах. 1 кварта = 1.137 літри.

**Фунт – одиниця ваги та маси. У Російській імперії 1 фунт = 0,41 кілограма.