Як виникло місто Скадовськ, або Розгадка таємничого таємничого Алі-Агока

Усі, хто цікавився історією виникнення Скадовська, обов’язково натикався на інформацію, що Скадовськ засновано на місці татарського селища Алі-Агок – про це йдеться у безлічі інформаційних довідок.

Втім, краєзнавці, які намагалися з’ясувати історію заснування Скадовська самостійно, ніякого Алі-Агока у джерелах не зустрічали. До останніх належу і я. Тож коли я сам розповідаю про історію виникнення Скадовська, то навіть забуваю згадувати цю дивну назву. Але виглядає так, що якщо одні про неї згадують, а інші ні, то здебільшого люди вважають, що другі погано орієнтуються в історії, або ж навіть навмисно замовчують про татарське коріння наших населених пунктів (у цьому є сенс, адже багато наших селищ таке коріння має). Отже я вирішив нарешті з’ясувати, звідки ж взявся цей Алі-Агок. 

Ми почали із того, що ніяких джерел з цією назвою ви не знайдете. Втім видання, до якого ставляться з довірою саме через велику кількість опрацьованих джерел, – «Історія міст і сіл УРСР» (Київ,1983 р.) буквально наводить таке: «Город основан в 1894 г. на месте небольшого рыбацкого поселения Али-Агок (в переводе с татарского – тихая пристань)». І саме тому ці рядки довірливо поширюють у різних довідках протягом майже 40 років. У Скадовську вже деякі підприємці навіть використовують цю назву, як місцевий бренд. 

Ситуація виглядає так, що спростувати це, користуючись історичними джерелами, неможливо, адже таку назву ви не знайдете, а отже завжди залишатиметься сумнів. Тобто мусимо все ж її знайти, можливо, вона відноситься просто до якогось іншого місця. 

З іншого боку назва Алі-Агок дивна, як для тюркської мови. Особливо з огляду на сотні відомих татарських топонімів у Північному Причорномор’ї та у самому Криму. Вона виглядає дивною навіть якби наслідувала іншомовну попередню – що буває часто. З жодної з тюркських мов ви не знайдете перекладу Тиха Пристань (гавань, причал, пірс) подібного до Алі-Агок. Навіть якщо взяти арабську (де розповсюджене ім’я Алі), грецьку, перську – мови, історично дотичні до нашого краю. То звідки, в біса, вона взялася?

І ми повертаємося до «Історії міст і сіл», де ця назва з’явилася, як видається, вперше. Дивно, що така надзвичайно важлива інформація не містить посилання на джерело. Тож вочевидь це інформація від автора. І може я б не здогадався, у чому тут річ, якби не працював з архівними документами, не спілкувався з друзями- дослідниками, та не знав би купу прикладів подібних помилок. А йдеться про банальне неправильне прочитання назв у рукописному вигляді. 

Викривлення імен та географічних назв було поширене з давніх часів і аж дотепер, коли рукописи мандрівників на різних мовах намагаються перекладати та видавати, погано орієнтуючись у місцевій топоніміці. Чого тільки ви не дізнаєтеся про географію нашого краю з таких перекладів! – про це можна окремий матеріал написати. Так само було з копіюванням географічних карт – помилок безліч – тож зважайте на це.

Наш Алі-Агок – це всього-навсього неправильне прочитання слова «Городок» – єдиного топоніма, який існував на місці Скадовська до його заснування. 

«Городками» або ж «городищами» у нас здавна називали сліди стародавніх поселень з валами і ровами. На Херсонщині їх було чимало. Засновник Херсонського музею Віктор Гошкевич намагався послідовно досліджувати їх й окрім регулярних публікацій у «Літописах музею» навіть видав книгу «Древние городища по берегам Низового Днепра» (1913). Звісно, йому було відомо й про городище на Джарилгацькій затоці, адже його фіксували карти протягом всього XIX століття. Гошкевич у 1914 р. дійшов висновку, що це й насправді татарське поселення, але  існувало воно у XV–XVI ст. Вочевидь це Тамірака останнього періоду існування; адже відома ще антична Тамірака. Тобто це поселення зникло майже за 300 років до заснування Скадовська. Від нього лишився невеличкий вал та ледве помітний ровик. Його і тепер можна побачити за східною околицею сучасного Скадовська. Більша частина цього поселення знаходиться під водою, відстань до валу від води лише 75 метрів – рівень моря значно підвищився за цей час. Тож ці залишки, і навіть розташування валів і ровів ніякого значення для засновника Скадовська вже не мали. Але на місці городища знаходився один із кордонів зі спостережною вежею, а саме кордон прикордонної варти №45 (пізніше №43), який і називався кордон біля Великого Городка, або просто «Городок». І саме тому його позначали на картах, а зовсім не через любов до археології. Він постійно згадувався у документах часів заснування Скадовська, адже потрібна була прив’язка.

Отже, наш таємничий Алі-Агок – то просто слово «Городок».