А який був “грандіозний” проєкт!

Вперше заговорили про з'єднання Балтійського та Чорного морів ще у 1891 році. Автором проєкту став відомий бельгійський інженер Густав Дефосс.

Планувалось об'єднати міста Херсон, Олександрівськ, Катеринослав, Кременчук, Черкаси, Київ, Гомель, Могильов, Ригу в єдину водну транспортну систему. Уже на початку XX століття комісії та підкомісії почали формувати необхідний пакет документів з аргументацією. Чиновники вбачали фінансову вигоду для закордонної та внутрішньодержавної торгівлі від нових водних перевезень. У 1912 році Державна дума Російської імперії включила створення каналу у план фінансування проєктно-досліджуваних робіт.     

У 1913 році в місцевій пресі зустрічаємо подробиці щодо реалізації цього проєкту: "В киевском округе путей сообщения и в главном управлении внутренних водных путей в настоящее время заканчиваются работы по изысканиям великого водного пути Рига-Херсон… Главное управление запросило киевский округ, в каких местах еще не закончены изыскания и предложило закончить их не позже лета и представить все материалы, чтобы к концу года составить обширный законопроект, который будет внесен в Государственную Думу... Летом начнутся крупные работы между Екатеринославом и Градижском (ныне поселок Полтавской области) по расчистке скалистых «заборов». На эти работы ассигновано 2 миллиона рублей. Продолжаться они будут около 4 лет… Нижняя часть Днепра, от Александровска до моря, имеет глубину в 10 четвертей* и потому считается готовой частью водного риго-херсонского пути. Остается главная часть от Екатеринослава до Александровска, с знаменитыми днепровскими порогами. Разработанные Л.В. Юргевичем проект шлюзования порогов в настоящее время уже закончен… Работы предполагается закончить в течении 6-ти лет. Стоимость их исчислена в 34 миллиона рублей… Значение ея в том, что днепровская флотилия будет иметь выход в Черное и Балтийское моря, а морские грузы будут попадать по водной магистрали..." (газета «Южная Русь», № 273, 1913 рік). На початку 1914 року були виконані на 70 відсотків проєктні роботи.

Але Перша світова війна та революційні події 1917-1921 років внесли свої корективи. Всі роботи були згорнуті, а проєкт потрапив до архіву. У 60-х роках, у радянські часи, ненадовго згадали про цей канал, але знову не вийшло. Необхідність у колосальних коштах та складна технічна сторона проєкту швидко згасили ейфорію влади, вчених та інженерів. Хоча у 2002 році намагалися повернутися до реалізації "Водного коридору Херсон-Рига", але все закінчилося тільки розмовами. А питання залишається відкритим: “Чи потрібен сьогодні такий канал?” Досі існують прихильники цього проєкту, хоча екологи стверджують: цей шлях після поглиблення русел річок перетворить Дніпро на  радіоактивну каналізацію. 

*Четверть – міра довжини, яка дорівнює 54 сантиметрам.