Знову спілкувалася з другом - севастопольцем. Повертається з Севастополя і як завжди зателефонував.
Люди у місті сумні, не тішаться, не видко ніде стрічок - колорадок, які раніше були всюди, з прапорами не бігають.
Одна жіночка, яка все добивалася, щоб у бухті гуділи підводні човни( ніби вона від цього молодша стане), зараз щодня ходить по ринках шукає український сир, бо "завозний" нікудишній. Але то нічого, дайте добрий сир з України, але Севастополь руцький.
Завозять всякий непотріб, тиснуть на місцевих бізнесменів, вірніше витискають з ринку. Наїхало купа "хазаїв" з раші і віджимають все, що можна. Тому ентузазізм поубавився, тобто щез.