Сакральний сенс безвізу
Чому я разом з багатьма українцями тішуся бізвізу? Зовсім не тому, що вже зібрані чемодани і що я люблю мандрувати, і тепер це стане простішим (останнє, звісно, дуже добре).
Сьогодні в тебе немає грошей, а завтра будуть. Звісно, якщо ти захочеш цього, а не будеш втішатися думкою, що бідність – твій хрест. І що так само як ти його будуть нести твої діти.
Але у цьому є інший сакральний сенс. Це відповідь на питання – навіщо був потрібен той Майдан. За цей шлях, за цю визначеність, а не споконвічне «ти можеш повернути і на схід і на захід, ти можеш повернути, але змучився грести», і віддала свої життя Небесна сотня. І ті, хто полягли на війні. І хто зараз там. І зовсім не за наші веселощі і не за подорожі, а саме за цю визначеність, за виправлення фатальної помилки Богдана.
Тому смішно читати, коли хтось називає це перемогою Порошенка. Порошенка привів до влади Майдан. І його боргом було виконати його вимогу, одну з вимог. Добре, що виконав.
Звісно, що попереду втілення іншої мрії – мир на нашій землі, і щоб наша земля, вся наша земля стала нашою. Так, колись казали, що неможливо викинути Януковича, казали, що безвіз –це казки, але життя спростувало думки скептиків, до яких дуже часто належу і я.
Тому не боїмось мріяти.
Яна Осадча
-preview.webp)
-preview.webp)
