Херсонщина, яка живе в слові та музиці. Добірка книг, пісень та фільмів

Фото: Лізи Жарких

Євген Лір родом із Мелітопольщини й раніше звертався у своїй творчості до тем Півдня України. В інтерв’ю "Вгору" він назвав The Flood книгою любові.

“Це книга любові до всього: любові до регіону, любові до людей, любові до сили, яка змушує людей залишатися в тих умовах, в яких зараз перебуває Херсон”. 

У центрі сюжету – годинникар, який приїжджає до Херсона. Військові, волонтери та місцеві жителі діляться з ним своїми історіями. За словами автора, у книзі використано реальні події – справжні імена, дати й локації. Повість написана в жанрі наративного  нонфікшну.Нонфікшн (англ. non-fiction — «не художня література») — різновид літератури, яка базується на реальних подіях, фактах, дослідженнях і пережитих досвідах, але використовує елементи оповіді, як у художній літературі.   

Lament of Kherson region. Колектив авторів

Рукотворна книга Lament of Kherson region існує в єдиному екземплярі. Її обкладинку зробили з дерева й оздобили уламком снаряда з херсонського подвір’я, а папір виготовили вручну.

У книзі зібрали 52 історії людей з Херсонщини, які розповідають про пережите з початку повномасштабного вторгнення.

Над створенням видання працювали 12 українських художників за участі естонських митців під час 10-денної резиденції в Таллінні під менторством Анатолія Лютюка. У Херсоні книгу презентували у травні 2024 року.

Книга Lament of Kherson region. Фото: сайт проєкту “Ламент Херсонщини”

На сторінці проєкту повідомляли, що книгу зберігатимуть в Естонії до завершення війни, а згодом вона час від часу повертатиметься в Україну для участі у виставкових проєктах.

Видання оцифрували – ознайомитися з ним можна на сайті проєкту.

Книга “Поліна Райко. Невидиме”. Центр культурного розвитку “Тотем”

Книгу про художницю-наївістку з Олешок на Херсонщині Поліну Райко презентував Центр культурного розвитку "Тотем".

Поліна Райко почала розписувати стіни свого будинку у 69 років. Упродовж 6 років, до самої смерті, художниця продовжувала прикрашати стіни свого дому та подвір’я новими малюнками. Її оселю внесли до Реєстру пам’яток культури місцевого значення.

Фото: “Тотем”

Після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС будинок художниці затопило, і практично всі унікальні розписи були знищені.

Книга містить архів малюнків Поліни Райко, дослідження її творчості, а також світлини людей, які побували в її домі. Завдяки сучасним технологіям видання дає можливість побачити й почути саму Поліну Райко – її пісні та розповіді – а також побачити персонажів її робіт у доповненій реальності.

Дізнатися більше про книгу можна за посиланням. Більше про речі, натхненні творчістю наївістки, – у добірці від "Вгору".

Пісні про Херсонщину 

“Степ”. Артистка Чуприненко 

Маруся Чуприненко – акторка театру та кіно, музикантка родом із Херсонської області. Вона називає свої пісні документальними, а себе – оспівувачкою степів і морів Херсонщини.

У багатьох її  музичних творах спогади про рідний край і ностальгія за домом поєднуються з образами, зрозумілими жителям Півдня України – про спеку, степ і безкрає небо.

"Витекли ми зі степу, від нас дороги втекли. Росли під великим небом,  росли під широким небом, тому очі наші так до волі звикли", – співає артистка у пісні "Степ".

Про Херсонщину та рідний дім Маруся Чуприненко також розповідає у піснях "Серце", "Пісня" та "Дощ".

“Голос”. Азіза

Співачка Азіза родом з Херсона, вона працює в стилі рок-поп. У 2022 році в захопленому росіянами місті під  укулелеУкулеле – чотириструнний щипковий музичний інструмент, зазвичай з нейлоновими струнами та схожий на гітару.   вона написала пісню "Херсон", яку видала вже після виїзду з окупації до Києва.

Також у її творчості є пісня "Голос", присвячена рідному місту. Азіза розповідала, що написала її після поїздки з Києва до звільненого Херсона.

"Мій дім став дуже пустим, так не вистачало людей, шуму, сміху, як було раніше. І це стало моєю історією для пісні, яка називається “Голос”. Голос дому, який сумує за своїми людьми", – розповіла артистка на своїй сторінці в інстаграмі.

“Херсон”. Kozak.System

Український рок-гурт Kozak System написав пісню "Херсон" у день звільнення міста від російських окупантів. Уже 12 листопада 2022 року музиканти записали відео з її виконанням на заправці під Житомиром.

На цій самій заправці перебували херсонці, які поверталися до звільненого міста. Цю зустріч учасники гурту назвали символічною.

“Балада про Херсон”. Севда Мамедова 

Севда Мамедова народилася та виросла у Херсоні. Вищу освіту вона здобувала в Туреччині, де нині проживає. Співачка часто бере участь у благодійних заходах на підтримку України, зокрема організованих Генеральним консульством України в Туреччині.

Севда Мамедова розповідала, що пісню "Балада про Херсон" написала в ті дні, коли місто перебувало в російській окупації.

"Там були і є всі мої найрідніші люди, і мої думки завжди з ними. Довго не наважувалася завершити цю пісню, адже щоразу, коли поверталася до її нот, згадувала найкращі спогади, пов’язані з моїм містом і рідними", – поділилася співачка.

У кліпі зібрали кадри з життя міста, зокрема періоду окупації, мирного спротиву херсонців, звільнення Херсона та підтоплення після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС.

11/11. Арсен Мірзоян

Український співак Арсен Мірзоян до першої річниці повномасштабного вторгнення випустив пісню "11/11".

"Ця пісня – не просто трек. Це музичний хронопис визволення Херсона, спогад про людей, які вистояли, і тих, хто не дожив до 11 листопада. 11.11 – день, коли Херсон повернувся. Пам’ятаємо. Віримо. Перемагаємо", – зазначив Арсен Мірзоян у дописі до пісні.

Також у перші дні після деокупації Арсен Мірзоян відвідав Херсон і заспівав для жителів міста на Площі Свободи.

Стрічки українського режисера Романа Бондарчука про Херсонщину

“Редакція”

Зйомки сатиричної пригодницької комедії "Редакція" розпочалися ще у 2021 році. Фільм знімали, зокрема, в Олешківських пісках на лівобережжі області, які нині тимчасово окуповані російськими військами. 

Події стрічки відбуваються в містечку на Херсонщині. Науковець природничого музею Юра стає свідком навмисного підпалу лісу. Він приносить світлини паліїв до редакції місцевої газети, сподіваючись, що розголос у медіа допоможе викрити злочинців. Утім через збіг обставин герой залишається працювати журналістом. У місті триває передвиборчий процес, і Юра опиняється у вирі фейкових новин та корупційних схем.

Сценарій фільму оголошений переможцем премії кінокритиків "Кіноколо" у номінації "Найкращий сценарій”. Над ним працювали Алла Тютюнник, Роман Бондарчук, Дар'я Аверченко.  

Світова прем’єра “Редакції” відбулася 16 лютого 2024 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Стрічка отримала нагороду на 9-му кінофестивалі Ukraina! Festiwal Filmowy у номінації "Найкращий повнометражний ігровий фільм”. 

“Вулкан”

У центрі сюжету ігрового фільму "Вулкан" – історія перекладача ОБСЄ Лукаса, який у складі моніторингової місії вирушає до кордону з Кримом, але губиться й за дивних обставин залишається сам у Бериславі на Херсонщині. 

Чоловік знаходить прихисток у місцевого жителя Володимира, який живе разом із матір’ю та донькою. Лукас занурюється в життя українського Півдня, і цей досвід змінює його світосприйняття.

Фільм створили у співпраці з Німеччиною та Монако. Світова прем’єра стрічки відбулася у 2018 році.

Сценарій "Вулкану", над яким працювали Роман Бондарчук, Дар’я Аверченко та Алла Тютюнник, став лауреатом премії "Коронація слова". Стрічку показали на понад 50 фестивалях по всьому світу, вона  здобула 12 нагород, зокрема Національну премію імені Тараса Шевченка та міжнародні нагороди та премії.

“Українські шерифи”

Документальний фільм "Українські шерифи" знімали в селі Стара Збур’ївка на Херсонщині упродовж кількох років. 

У центрі історії – двоє місцевих жителів: 50-річний Віктор Кривобородько та 44-річний Володимир Рудьковський. Вони взялися охороняти громадський порядок у селі, адже там не було поліції. З початком війни у 2014 році життя у селі змінилося, і це також відображено у стрічці.

Фільм створили у співпраці України, Німеччини та Латвії. Сценарій написали Роман Бондарчук і Дар’я Аверченко. 

Світова прем’єра стрічки відбулася 20 листопада 2015 року на Амстердамському міжнародному фестивалі документального кіно IDFA.

Стрічка отримала спеціальний приз журі на фестивалі IDFA, здобула гран-прі Docs Against Gravity у Польщі, а також була делегована Українським оскарівським комітетом на здобуття премії Американської кіноакадемії у 2016 році.

Документальні фільми 

“Нескорений Херсон”. Команда “Вгору”

Стрічка "Нескорений Херсон" розповідає про події та наслідки повномасштабного вторгнення в Херсоні, а також про роботу редакції в умовах війни.

У фільмі – розповіді журналістів і кадри, зняті у місті, починаючи з 24 лютого 2022 року.

За словами режисера стрічки Устина Данчука, команда "Вгору" ставила за мету показати все, що відбувалося в Херсоні під час окупації та підриву Каховської ГЕС, а також продемонструвати і героїчність містян, і злочини російських окупантів.

"Нескорений Херсон" – це зізнання в любові рідному місту. Його жителі щодня живуть у небезпеці та попри все долають труднощі, не втрачають оптимізму, вірять у перемогу та роблять усе можливе, аби їхнє місто продовжувало жити", – додають у дописі до фільму.

Стрічка доступна до перегляду на ютуб-каналі “Вгору”.

“Сафарі на людей”. Заріна Забріскі

У стрічці "Херсон: Сафарі на людей" (англійською – Kherson: Human Safari) американська журналістка та режисерка Заріна Забріскі розповідає про події у Херсоні під час повномасштабної війни, а також про дронові атаки російських військових на людей.

Заріна Забріскі живе у Херсоні та документує воєнні злочини російської армії. Оператором фільму став український фотограф, керівник фотошколи та кореспондент "Вгору" Олександр Андрющенко.

Також журналістка проводить акції у різних країнах світу на підтримку Херсона та херсонців. Подивитися фільм можна на сайті Kherson Human Safari: documentary