Потрібна мотивація, а не покарання. Олександр Павліченко про обмеження консульських послуг для чоловіків за кордоном

«Консульські послуги МЗС надаються громадянам України в закордонних дипломатичних установах, а саме у посольствах, генеральних консульствах і консульствах України. ДП «Документ» не є частиною системи МЗС, дипломатичної чи консульської служби. Це окреме державне підприємство, що входить до сфери управління Державної міграційної служби України», – йдеться в Коментарі пресслужби МЗС щодо запитів, які стосуються обслуговування громадян в ДП «Документ» від 24 квітня 2024 р.  Але, наголошуючи, що порядок роботи консульської служби МЗС України залишається без змін, документ підтверджує, що «днями МЗС тимчасово обмежило консульства в наданні послуг військовозобов'язаним чоловікам, які перебувають за кордоном».

Статистика, яку вдалося зібрати журналістам Медіаплатформи «Вгору», свідчить про те, що станом на жовтень 2023 року в Європі під тимчасовим захистом перебувало 865 тисяч чоловіків з України. Приблизно половина з них – чоловіки з інвалідністю, багатодітні татусі, опікуни, люди старші 60 років, тобто ті, хто мобілізації не підлягає. Близько 436 тисяч осіб складають чоловіки призовного віку, яких потенційно можна мобілізувати. (Джерела: Євростат (у статистику не увійшла інформація з Угорщини, яка не подала дані у Євростат), Молдовський портал даних та Обсерваторія міграції Оксфордського університету).

Чи законним є рішення обмежити в консульських послугах українських чоловіків, які перебувають за кордоном? Медіаплатформі «Вгору» прокоментував ситуацію виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

Юрист поставив під сумнів правочинність цього рішення, бо ані в листі Андрія Сибіги, ані в пості Дмитра Кулеби немає посилання на жоден нормативний акт, який би дозволяв таке робити.

 У перелік умовно потерпілих від ненадання консульських послуг може потрапити багато людей. У першу чергу, йдеться про виготовлення паспортів України закордонного зразка з біометричними даними. Зокрема, правник підтвердив: у Республіці Польща ДП «Документ» 23 квітня припинило видавати ці документи особам, які вже оплатили цю послугу – з технічних причин, як вони назвали.

Але закордонні паспорти – це тільки один вид консульських послуг, бо є і ціла низка інших, як от: реєстрація актів цивільного стану, реєстрація фактів народження, смерті, укладання шлюбу, розірвання шлюбу, питання фінансових і майнових взаємин й операцій, які так само можуть засвідчувати в нотаріальному порядку, питання легітимізації документів, які проходять через консульські установи – медичних, про освіту, про кваліфікацію.

 Правова норма нового закону про мобілізацію ще не вступила в силу і, відповідно, ще не є чинною, звертає увагу правник. Навіть більше – механізм електронного кабінету військовозобов'язаного, через який чоловіки призовного віку можуть оновити свої особисті дані в ТЦК, ще не розроблений.

Олександр Павліченко вважає: держава мала б готуватися до цього процесу, належно комунікувати з населенням, роз’яснювати свою політику, але цього вона не робить. Намагання досягти певної мети, яка є нереалістичною через недолугі кроки її реалізації, приводить лише до збурення людей. Бо ті, хто має законні підстави перебувати за кордоном, зможуть пройти перевірку та повернутися знову на територію цих держав. А ті, хто має шахрайські документи або ж не має жодних, просто уникатимуть проходження звірки особистих персональних даних у ТЦК. Звісно, в Україну вони не повернуться, якщо навіть і отримають новий закордонний паспорт.

 Також Олександр Павліченко нагадав: Україна зверталася до низки держав з пропозицією спільної політики чи примусу для повернення чоловіків, які перебувають в цих державах, але отримала рішучу негативну відповідь. Він вважає, що ця відмова у консульських послугах створить проблему в спілкуванні з цими ж державами, оскільки це спричинить появу певної кількості так званих нелегалів із нечинними документами:

 Правник вважає: якщо метою цього нововведення є збільшення кількості мобілізованого населення, то це абсолютно неправильний хід, який не спричинить поповнення цього мобілізаційного резерву. Люди не тільки не повернуться, а й будуть віддалятися від України, переходячи у статус нелегалів.

 Корінь зла правозахисник бачить у тому, що процес мобілізації мав би бути організований інакше – від самого початку широкомасштабного вторгнення, він запізнився на два роки і зараз викликає лише каскад проблем. Павліченко називає однією з помилок ускладнення для чоловіків при виїзді за кордон. За його переконанням, за відсутності цих обмежень, коли люди могли б вільно виїхати та повернутися, знаючи, що вони завжди можуть виїхати, населення в Україні було б більшим, аніж зараз. А головне – він наголошує не необхідності вироблення права і правильної політики, мотивації, щоб у чоловіків було бажання повертатися до України.

• Новий закон про мобілізацію: що він змінює і коли набуде чинності.
• За даними ОВА, дві третини жителів Херсонщини, які отримали повістки, уникають ВЛК.
• Колаборант Сальдо бреше про те, що чоловікам заборонено виїжджати з Херсонської області.