Микола Демський отримав двадцять років гарячого стажу на Дніпропетровському трубному заводі імені Леніна, працював плавильщиком гарячого прокату, вальцювальником та нагрівальником. У 2006 році держава призначила йому пенсію 1400 грн, після перерахування вийшло 1700 грн, а потім її знов підвищили до 3150 грн. Грошей заледве вистачало на сплату комунальних послуг, тому він пішов працювати на Електровозобудівний завод слюсарем механозборочних робіт. Як працюючому пенсіонеру, пенсію Миколи зменшили на 500 грн. Але його не полишала одна думка: звідки ж взялася ця сума? Він декілька разів звертався до Управління Пенсійного фонду і кожного разу отримував одну й ту саму дивну відповідь. Виходило так, що до розрахунку його пенсії у 2011 році бралася середня зарплатня не за 2010, а за 2007 рік. А між іншим, існує постанова Кабміну №530 від 28.05.2008 року, і там зазначено, що “при перерахунку пенсії повинен застосовуватись показник середньої заробітної плати по Україні той, що передує року перерахунку пенсії”.
Щоб вирішити це питання, Микола Демський звернувся до Дніпровського райсуду і виграв його. Після судового рішення пенсія підвищилася на 1300 грн - до 4150 грн - і цього вже трішечки вистачало на життя, але за рік Пенсійний фонд звернувся до Апеляційного суду, і той скасував це рішення. Цікаво, що самого Миколу Демського на засідання Апеляційного суду не покликали, і про його рішення він дізнався лише тоді, коли пенсія раптово зменшилася на 1300 грн. Це випадок був досить принизливим для нього. А потім ще й з’ясувалося, що Апеляційний суд надсилав запрошення, але “воно десь загубилося”. Оскільки рішення Апеляційного суду було остаточним, то Микола Олександрович вирішив звернутися до Європейського суду з прав людини.
Центр стратегічних справ Української Гельсінської спілки підтримав справу Миколи Демського та ще шістьох заявників. Їм допомогли підготувати заперечення для ЄСПЛ на стадії комунікації з українським урядом. “У цій справі був порушений принцип змагального провадження, - каже юрист УГСПЛ Олена Проценко, - люди, проти яких була подана апеляційна скарга, не мали можливості прийти до суду і вільно відповісти на аргументи пенсійного фонду. Не змогли скористатися допомогою адвоката”.
Директор ЦСС УГСПЛ Михайло Тарахкало каже, що ця ситуація є дуже розповсюдженою у справах, пов’язаних із переглядом пенсій та соціальних допомог. “На якомусь етапі держава раптом прокидається і каже: “Зачекайте, у нас немає стільки грошей! Ми не можемо стільки платити. Треба щось придумати”, - каже директор Центру стратегічних справ УГСПЛ, - і розпочинаються всілякі маніпуляції, суди поновлюють апеляційні терміни на незрозумілих підставах, розглядають ці справи без участі людей та урізують їм соціальну допомогу. Люди дізнаються про це вже із платіжок. Я вважаю, що це є неналежною організацією судового процесу. Ми вирішили взятися за цю справу, бо своїми діями представники держави завдають серйозної шкоди її правовій системі. І при цьому вони лишаються безкарними. Ми мали поставити у цьому крапку”.
Український уряд у своїх запереченнях на заяву відповів, що повістки до суду пенсіонерам відправляли, але звичайною поштою і без повідомлення про вручення. “Але ми побачили у документах, наданих урядом, що листи були відправлені рекомендованими повідомленнями, - заперечує Олена Проценко, - до того ж інструкції по діловодству в адміністративних судах наказують, що всі повістки мають відправлятися виключно рекомендованими повідомленнями”.
У своїй скарзі до ЄСПЛ Микола Демський попросив від українського уряду повернути йому правильно, відповідно із законодавством, нараховану пенсію, а також заплатити 10 000 євро компенсації моральної шкоди. 27 червня 2017 року Європейський суд виніс рішення виплатити всім шістьом заявникам по 1000 євро компенсації за рахунок українського бюджету та зобов’язати український уряд надати пенсіонерам можливість захистити свої права в суді. “Тепер вони зможуть звернутися у Верховний суд України для перегляду їхньої справи, - каже Олена Проценко, - ми допоможемо їм підготувати всі необхідні документи знов”.