Насильство над дітьми в школі. Як діяти та запобігати?

Будь-яке насильство є порушенням прав індивідуума, яке вимагає належної реакції із сторони суспільства та держави.

Насильство між дітьми, проблема якого, на жаль, сьогодні стає для України все більш актуальною, є особливо небезпечним. Це пов’язано, зокрема, із вразливістю дитячої та підліткової психіки та впливом насильства на подальше життя дітей, які стали його жертвою або є агресорами. Наявність та зростання випадків насильства серед дітей є індикатором багатьох суспільних проблем, отже, ця проблема стосується кожного. Звідси найперше правило – не закривати очі на насильство серед дітей, не вдавати, що це існує десь далеко, не замовчувати відомих випадків та докладати всіх зусиль, щоб допомогти обом сторонам конфлікту та попередити повторення насильства, пише Сім.

Що таке насильство?

Для того, щоб скласти певний алгоритм дій в ситуації, коли ви дізнались про насильство між дітьми необхідно розуміти, що включає в себе це поняття. Важливо розуміти, що насильство – це не тільки і не завжди вкрай жорстокі фізичні дії відносно іншої людини (побиття, нанесення травм, каліцтв, тортури) або особливо жорстокий психологічний тиск чи приниження. Насильством є будь-які дії фізичного, психологічного, сексуального, економічного характеру, які принижують честь і гідність дитини, порушують її права, інтереси. Крім того, насильство не завжди має тривалий або систематичний характер. Насильство може мати поодинокі випадки, але це жодним чином не зменшує його негативного впливу на психіку дитини, її гідність, та не применшує його суспільної небезпечності.

Отже, якщо ви стали свідком словесних образ, насмішок між дітьми (які на перший погляд є нормою спілкування серед дітей), якщо ви бачите, що діти ображають один одного за ознаками їх матеріального достатку, інтелектуальними здібностями, соціального статусу їх батьків чи за іншими ознаками, або помітили, що діти штовхають один одного, кричать, залякують, намагаються послуговуватись іншими дітьми – знайте, що це також насильство. Адже жодна дитина не хоче і не повинна бути ображеною, приниженою, заляканою, присоромленою, висміяною або пригніченою!

Звичайно, реакцією на такі види насильства не може бути звернення в правоохоронні органи. Достатньо проводити систематичну виховну роботу з дітьми, залучати для роботи з дітьми психолога, батьків, соціальних працівників з метою попередження більш серйозних випадків насильства.

Які види насильства існують?

Визначення видів насильства, яке може мати місце серед дітей, допоможе вам зрозуміти всі його можливі прояви і зрозуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття насильства між дітьми. Проте, Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року №2789-III чітко визначає види насильства, які можуть бути між членами сім’ї. Відповідно, по аналогії ми можемо застосувати ці види та визначення, наведені в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» відносно насильства, яке може існувати між дітьми в школі:

• фізичне насильство – умисне нанесення однією дитиною іншій побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди її честі і гідності;

• психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією на психіку іншої дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

• економічне насильство – позбавлення (вимагання, відбирання) їжі, одягу та іншого майна чи коштів дитини, які їй належать. В деяких випадках економічне насильство також може викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я, особливо, якщо супроводжується жорстоким, агресивним ставленням до дитини;

• сексуальне насильство – протиправне посягання на статеву недоторканість дитини, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини. Це можуть бути неприємні дотики до дитини, примушування роздягтись або інші дії більш серйозного характеру, які можуть мати ознаки кримінальних правопорушень.

Що робити, якщо ви стали свідком або дізнались про насильство між дітьми в школі?

Першочергові заходи:

1. Поставити до відома директора школи. Будь-які подальші дії повинні вчинятись лише після повідомлення про цей факт директору школи.

2. Повідомити батьків. Незалежно від того, який характер мають насильницькі дії або поведінка, необхідно сповістити батьків дитини, яка постраждала від насильства, та батьків дитини-агресора. Якщо мова йде про насильство, яке має ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, з одночасним повідомленням про факт насильства правоохоронним органам, необхідно вимагати від батьків негайно прибути до школи. Це дозволить забезпечити захист прав дітей у відносинах з правоохоронними органами. З метою дотримання прав дітей, при можливості доцільно відразу звернутись до правозахисних організацій з проханням забезпечити прибуття їх представника або для отримання правової консультації.

За участю батьків слід вирішити питання про надання медичної або психологічної допомоги дітям, звісно крім випадків, коли така допомога повинна бути надана невідкладно.

3. Повідомити правоохоронні органи (дільничного інспектора або кримінальну міліцію у справах дітей або районний відділ міліції). Звісно, залучати правоохоронні органи потрібно в ситуаціях, коли мова йде про серйозні випадки насильства: нанесення тілесних ушкоджень, інші знущання, сексуальне насильство, крадіжки тощо.

Важливо! Згідно чинного законодавства органи і підрозділи внутрішніх справ зобов’язані негайно реагувати на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події. Загальний строк прибуття працівників міліції на місця вчинення кримінальних правопорушень та інших подій не повинен перевищувати часу збору до виїзду та часу, мінімально необхідного для подолання відстані від ОВС до місця події (з урахуванням особливостей місцевості, погодних та дорожніх умов). Отже, якщо максимум протягом години з моменту повідомлення про випадок насильства між дітьми працівники міліції не з’являються за вашим викликом, повідомте про подію до вище стоящих правоохоронних органів, це може бути міське або обласне управління Міністерства внутрішніх справ України та вимагайте негайного прибуття працівників міліції.

Пам’ятайте! Якщо повідомлення в правоохоронні органи про факт насильства між дітьми в школі було зроблено в усній формі (по телефону), доцільно продублювати таке повідомлення шляхом подання письмової заяви. Це надасть додаткові гарантії того, що органи МВС належним чином відреагують на таке повідомлення та попередить або істотно зменшить можливість приховати цю подію, ускладнить спроби вирішити її не правовими шляхами.

Крім того, важливо знати, що будь-яке письмове звернення (заява, повідомлення) до правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування повинно бути виконане в двох примірниках. Один з яких ви подаєте адресату, а другий обов’язково повинен бути повернутий вам з відміткою про дату його прийняття, штампом або печаткою відповідної установи, підписок відповідальної особи.

4. Повідомити територіальні відділи (управління) освіти органів місцевого самоврядування та органів державної влади. В даному випадку повідомлення так само доцільно здійснювати або дублювати шляхом подання письмової заяви (повідомлення). Якщо із сторони вказаних органів не буде вжито жодних заходів реагування на ваше повідомлення або якщо ви бачите, що факт насильства між дітьми намагаються приховати, замовчати, відразу звертайтесь до вище стоящих органів: районних, міських, обласних. Виправданим в такій ситуації може бути і звернення безпосередньо до Міністерства освіти і науки України або до Міністерства внутрішніх справ України.

5. Повідомити шкільного психолога або залучити психолога відповідних соціальних служб, державних установ (якщо така посада не передбачена в навчальному закладі або якщо шкільний психолог не справляється із функціями, які повинен виконувати). Цей захід є обов’язковим для будь-якого випадку, незалежно від складності ситуації та її наслідків. Незалежно від того, чи погодяться на роботу з психологом діти, які були безпосередньо задіяні в конфліктній насильницькій ситуації, або їх батьки, психолог обов’язково повинен долучитись до проблеми.

Основним завданням психолога повинно бути: надання психологічної підтримки дітям-жертвам,
дітям-агресорам (за потреби та при можливості до такої роботи можуть бути залучені і батьки цих дітей), встановлення психологічних причин, передумов насильства, визначення шляхів та способів їх усунення, зменшення їх впливу на дітей, які стали свідками насильства.

6. Звернутись до правозахисних організацій. Залучення юристів правозахисних організацій сприятиме захисту прав дітей, може бути надійною гарантією вирішення випадків насильства між дітьми з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, звернувшись до правозахисних організацій, ви також можете отримати оперативну інформацію про те, як діяти у випадках порушення прав дітей, насильства між дітьми, які повноваження працівників міліції, котрі повинні прибути за вашим викликом.

Допоміжні заходи:

В даному разі під допоміжними заходами маємо на увазі не стільки реакцію на вже скоєний факт насильства, стільки превентивну, попереджувальну роботу. Така робота повинна мати комплексний та систематичний характер.

Для проведення попереджувальної роботи необхідно проводити зустрічі з батьками: колективні або індивідуальні, залежно від теми спілкування. Говорити з батьками про проблеми дітей, запропонувати допомогу психолога, якщо бачите, що батьки не можуть порозумітись з дитиною або взагалі не помічають ситуацій, на які варто звернути увагу.

Так само корисно залучати громадські організації, діяльність яких має юридичне, соціальне спрямування. Інформування дітей про правові та психологічні сторони проблеми насильства, про наслідки таких діянь (зокрема, у вигляді адміністративної або кримінальної відповідальності) також може мати попереджувальний та виховний вплив.

І наважливіше – пам’ятайте, що всі ваші дії та дії інших осіб, які залучені до цієї проблеми, повинні бути спрямовані не на покарання та засудження дітей, а на їх захист, виховання, реабілітацію, відновлення їх фізичного та психічного здоров’я!