Росія використовує насильницькі зникнення як метод ведення війни – правозахисники

Після 24 лютого Росія почала масово викрадати українців на новоокупованих територіях, використовуючи тортури й подекуди страти. Насильницькі зникнення як метод залякування і придушення спротиву Російська Федерація почала здійснювати ще в березні 2014 року під час окупації Криму, ця практика пізніше стала ще більш поширеною в т. зв. “Л/ДНР”, однак з новою хвилею агресії насильницькі зникнення стали масовим явищем.

Про це заявила голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час онлайн-конференції 30 серпня до Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень.

З 24 лютого ZMINA задокументувала щонайменше 311 випадків насильницьких зникнень українців на новоокупованих територіях. Потерпілі є активними членами місцевих громад, включаючи представників органів місцевого самоврядування, журналістів, волонтерів, освітян, релігійних і культурних діячів, активістів, які не були згодні з окупацією, або членів їхніх родин. 181 людину з цього числа було звільнено, але 118 наразі вважаються зниклими або перебувають у російському полоні.

“Російські військові щодня викрадають цивільних українців незалежно від їхнього статусу. Наша організація змогла задокументувати лише невелику частину цієї злочинної практики окупантів. Водночас ми з впевненістю можемо стверджувати, що в зоні особливого ризику насильницьких зникнень знаходяться активісти та волонтери, посадові особи місцевого самоврядування, освітяни та інші люди, які активно виявлять свою позицію. На сьогодні ми зафіксували щонайменше 127 випадків викрадень активістів та волонтерів, 98 викрадень посадовців місцевого самоврядування та 28 – освітян”, –  повідомила дослідниця Центру прав людини ZMINA Надія Добрянська. 

12 осіб були закатовані чи убиті в полоні або померли після звільнення, не переживши катувань, продовжує Добрянська. Зокрема, на Київщині були страчені після викрадення староста Мотижина Ольга Сухенко та її родина: чоловік Ігор та син Олександр, волонтери Сергій Кубрушко, Андрій Шостак, Сергій Піскотін та чеський волонтер, на ім'я Томаш.

“Із тих даних, які задокументувала ZMINA, найбільша кількість зниклих українців зафіксована на окупованому півдні України: в Херсонській області було викрадено 119 людей, а в Запорізькій – 90. В окупованих районах Харківщини наразі відомо про 27 насильницьких зникнень. Водночас інформації з окупованих територій Донецької та Луганської мало через активні бойові дії та проблеми зі зв’язком. Тому наші підрахунки включають 45 насильницьких зникнень в Донецькій області і 2 випадки в Луганській області, хоча зрозуміло, що через брак інформації з окупованого Маріуполя ці цифри можуть набагато вищими”, – додає правозахисниця.

Правозахисники зазначають, що також Росія часто викрадає родичів українських військовослужбовців, ветеранів, представників правоохоронних органів, місцевих бізнесмени та інших людей.

Упродовж 2014-2021 років КримSOS здійснював системну роботу по темі насильницьких зникнень,  було зафіксовано 44 випадки насильницьких зникнень у Криму, 15 з них – люди, чия доля та місцезнаходження досі невідомі.

“Серед 15 жертв, яких досі не знайшли, такі активісти, як Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв. Ці жертви насильницьких зникнень – проукраїнські та кримськотатарські активісти або родичі когось із них. Російська влада таким чином придушувала голос активістів на півострові напочатку, так само Росія діє на новоокупованих територіях зараз”, – зазначає Олексій Тільненко, голова правління “КримSOS”.

Тільненко додає, що з березня 2022 року в їхній організації працює окрема “гаряча лінія” з питань полонених та насильницьких зникнень, дзвінки приймаються як від родичів військовополонених, так і цивільних, яких викрали представники ЗС РФ. 

“Наразі тільки на нашу “гарячу лінію” надійшло більше 1000 звернень. Ми співпрацюємо з профільними державними органами для того, щоб переконатись, що кожен випадок є зафіксованим, щоб проводилася відповідна робота по звільненню наших співгромадян”, – каже правозахисник.

Координаторка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко розповіла, що Росія утримує українців в окупованому Криму, у СІЗО Брянської, Бєлгородської, Курської, Ростовської, Рязанської областей. Часто цивільні знаходяться поряд з військовослужбовцями, й навіть в одних камерах. Також багато українців утримуються на тимчасово окупованих територіях України.

“Якщо говорити про місця утримання у Донецькій області, то може йтися про раніше створені так звані СІЗО Донецька, колонії №32, №97 у Макіївці, №127 у Сніжному, №52 у Єнакієво тощо. А також нові місця утримання, як відома вже всім колонія №120 в Оленівці Волноваського району або ж у відділку поліції у Старобешево”, – каже Катриченко.

Експертка зауважує, що українців викрадають з декількох причин: через невибіркові затримання, коли у лютому-березні РФ на півночі України намагалася максимально поповнити свій “обмінний фонд”; з метою схиляння до співпраці; через активну позицію громадян та спілкування з представниками ЗСУ; а також для перевірки на лояльність до окупаційної влади та “фільтрації”.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець зазначив: після 24 лютого 2022 року тільки на Херсонщині зафіксовано 303 випадки насильницьких зникнень, 121 особу звільнили, 1 людину вбили й доля ще 181 людини залишається невідомою. 

“Точну кількість таких випадків наразі в Україні підрахувати неможливо. З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на новоокупованих територіях. 

Насильницькі зникнення стали “визітівкою” російської політики в Чечні, починаючи з 1999 року жертвами стали від трьох до п'яти тисяч людей. Це саме і практикувала Російська Федерація всі 8 років на території окупованих Донеччини та Луганщини, а також на Кримському півострові”, – коментує Омбудсман.

Дмитро Лубінець закликав всіх родичів зниклих людей першочергово звертатися до Нацполіції із поданням заяви про зникнення особи. Далі родичі мають звернутися до уповноваженого з прав людини та уповноваженого з питань зниклих безвісти, також до Національного інформаційного бюро за номером 1648.

Олег Котенко, уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розказав, що їхній офіс працює з кінця травня. Офіс має кол-центр за номером 0 800 339 247, який працює по буднях з 9:00 до 18:00. У вихідні центр працює у віддаленому режимі, а інформацію про зниклих можна надіслати повідомленнями на номер 095 896 0421 у вайбер та телеграм. Котенко також закликав рідних зниклих цивільних повідомляти державу про випадки викрадень.

Важливо розрізняти насильницькі зникнення та зникнення безвісти, уточнює Марія Квіцінська, регіональна консультантка Європи та Центральної Азії Всесвітньої організації проти тортур (ОМСТ):

“Коли ми говоримо про насильницькі зникнення, йдеться саме про випадки, коли є докази або вагомі підстави вважати, що людину була викрали російські солдати, спецслужби тощо. Такі зникнення є одним з найсерйозніших порушень міжнародного права в галузі прав людини і міжнародного гуманітарного права і можуть бути визнані злочином проти людяності”.

Марія Квіцінська радить родинам зниклих українців звертатися до Робочої групи ООН з насильницьких та недобровільних зникнень. У випадках, коли людину викрали через її правозахисну, журналістську діяльність чи волонтерство, варто подавати справи Cпеціальному доповідачу ООН по становищу правозахисників. Ці структури мають із відповідним запитом звертатися надалі до Росії. Третій швидкий механізм – Міжнародний Комітет Червоного Хреста. 

“Усі три механізми можна і треба використовувати одночасно. У більш довгостроковій перспективі такі справи необхідно подавати до Міжнародного кримінального суду та Комітетів ООН”, – додає представниця ОМСТ.

Олена Цигіпа, дружина викраденого 12 березня на Херсонщині журналіста і громадського діяча Сергія Цигіпи, закликала людей не боятися говорити про їхніх зниклих близьких, надавати розголосу цим історіям, адже це може допомогти звільнити людину.

***

Насильницькі зникнення є одним з найтяжчих воєнних злочинів та злочинів проти людяності. 30 серпня щороку відзначають Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Цей день встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2010 році, щоб привернути увагу до долі осіб, ув’язнених з поганими умовами та в місцях, невідомих їхнім родичам та/або законним представникам.

Дивіться відео з пресконференції

Додаткова інформація: Ірина Іванченко, 0997725667, [email protected] 

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини