День пам’яті померлих від СНІД: справжні історії, про які необхідно знати
У третю неділю травня у світі згадують людей, що померли від СНІД. Цьогоріч цей день припав на 19 травня.
Як відомо, сучасна медицина досі не має ліків, що повністю вбивають клітини вірусу імунодефіциту(ВІЛ) в організмі людини. Проте існують препарати, які дозволяють хворій людині продовжувати жити якісно. Тобто мати сильний імунітет, не передавати вірус своєму партнерові і народжувати здорових дітей.
“У мене немає ВІЛ”
Саме таку відповідь від перехожих херсонців часто чули працівники Благодійної організації “100 відсотків життя. Херсонський регіон” під час вуличної акції, присвяченої дню пам’яті померлих від СНІД. Вона відбулася 17 травня біля входу в парк Шевченка (на розі вулиці Лютеранської і проспекту Ушакова). Містян запрошували пройти безкоштовний тест на ВІЛ у мобільній амбулаторії, але часто перехожі відмовлялися: “Мені не потрібно тестування, я і так впевнений, що у мене немає ВІЛ”.
“Я би хотіла, щоб цю статтю прочитали всі люди, котрі не проходять тестування, бо впевнені, що у них немає ВІЛ. Дві історії, які трапилися у мене на очах, і які, на жаль, відбуваються сотнями у Херсонській області і тисячами по всій країні.” - розповідає регіональна координаторка організації “Позитивні жінки” та працівниця Благодійної організації “100 відсотків життя. Херсонський регіон” Оксана Копач. Вона разом з колегами шукає і знаходить у Херсонській області людей, які не знають про свій позитивний ВІЛ-статус і допомагає їм його прийняти.
До Оксани часто звертаються медики інфекційної лікарні по допомогу для людей, у котрих щойно виявили ВІЛ. У такі моменти світ людини перевертається з ніг на голову. Практика показує, найкраще стабілізувати психоемоційний стан допомагає підтримка того, хто вже пройшов всі етапи прийняття цієї хвороби і зі свого особистого досвіду розказує, як продовжувати повноцінно жити.
Зокрема, лікар інфекціоніст попросив Оксану допомогти Світлані*, яка щойно дізналася, що у неї ВІЛ. Жінка з двома дітьми. Нещодавно її чоловіка забрали у тяжкому стані в лікарню, де встановили діагноз - резистентний туберкульоз. Тобто такий, що вже не піддається лікуванню.
Оксана дізналася, що у чоловіка Світлани виявили ВІЛ ще понад 10 років тому, коли вона була вагітна другою дитиною. Отже, він знав про свій статус, але не став на диспансерний облік і не приймав ліки. І згодом його дружина теж потрапила до лікарні у важкому стані.
“Вона у мене запитувала: “Чому чоловік, з яким я прожила понад 15 років, не розповів мені про свою хворобу? Він довів себе до такого стану і все одно до останнього не зізнавався, що у нього ВІЛ.” Я, як жінка, що живе з ВІЛ, розумію, чому люди закриваються. Все через страх таврування у суспільстві. Особливо, коли під удар потрапляє вся твоя родина! Ми з нею дійшли висновку, що чоловік боявся зруйнувати їх подружнє і родинне життя і не знайшов слушного моменту повідомити про ВІЛ.”
Декілька місяців потому чоловік пішов з життя. Без батька залишилося двоє дітей. Тому - наполягає Оксана - важливо тестуватися, навіть коли у вас тривалі відносини і ви впевнені, що немає жодних причин сумніватися одне в одному.
Знати свій статус = жити
Буває так, що людина не може відкритися своїм близьким, а буває, що і сама не знає про ВІЛ у себе. Наприклад, так сталося із Тамарою*.
Одинадцять років щасливого подружнього життя, але останні декілька років жінка відчувала себе дедалі гірше. Вона проходила обстеження, лікувалася, але врешті опинилася в тяжкому стані в інфекційній лікарні з діагнозом ВІЛ останньої стадії.
“Тамара не могла зрозуміти, звідки у неї з’явилася інфекція, адже вона ніколи не зраджувала своєму чоловіку і так само була впевнена у ньому” - пригадує Оксана Копач
Як з’ясувалося пізніше, її перший чоловік був ВІЛ-інфікований і помер через ускладнення цієї інфекції. Те, що у колишнього чоловіка був ВІЛ, жінка не знала. Одразу після цього провели тестування у її нинішнього чоловіка. На жаль, ВІЛ передався і йому.
За словами Оксани Копач, це одна з небагатьох пар, яка змогла прийняти свій позитивний ВІЛ-статус спокійно і впевнено, не зруйнувавши відносин. Тепер вони приймають препарати антиретровірусної терапії і більше їх життю вірус не загрожує.
“Багато людей вважають, що на ВІЛ хворіють молоді та легковажні люди з численними сексуальними партнерами або наркомани. Цим чоловіку і жінці вже давно за двадцять років і вони навіть уявити не могли, що у них може бути ВІЛ, тому ніколи не проходили тестування.” - підкреслює Оксана Копач.
Дискримінація та порушення прав людини - паливо для поширення ВІЛ
Цьогоріч день пам’яті присвячено посиленню боротьби за здоров’я та права пацієнтів, адже сьогодні за раннього виявлення та прийому антиретровірусної терапії ВІЛ-позитивні люди можуть мати повноцінне життя! Але за умови безперебійного прийому препаратів терапії. Для цього, перш за все, необхідно дізнатися про свій позитивний ВІЛ-статус, бажано, на початкових стадіях хвороби. А вони протікають непомітно, без жодних симптомів упродовж років.
Та, як бачимо, основна проблема криється у сприйнятті ВІЛ у суспільстві.
“Завдяки досягненням сучасної медицини сьогодні ВІЛ - не вирок для людини. Проте за багато років допомоги людям, що живуть з ВІЛ, ми чітко бачимо, як дискримінація, порушення прав людини та байдужість підживлює поширення цієї інфекції. Тому під час акції ми говорили з херсонцями на ці теми.” - підкреслює Тетяна Паршикова, голова правління Благодійної організації “100% життя. Херсонський регіон”.
Команда Благодійної організації «100 відсотків життя. Херсонський регіон» під час флешмобу «Ліки від байдужості». Він присвячений Всесвітньому дню пам`яті померлих від ВІЛ
На Херсонщині статистика захворюваності на ВІЛ/СНІД невтішна. За даними головного лікаря обласного Центру профілактики боротьби зі СНІДом Наталі Риженко, станом на 2018 рік, зареєстровано 1100 хворих на СНІД. На диспансерному обліку перебуває 4290 ВІЛ-позитивних людей. За 2018 рік від хвороб-супутників ВІЛ померло 58 людей.
* Імена змінені.
P.S. Публікація підготовлена у рамках всеукраїнського проекту HealthLink: «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ» та проекту «Тестуйся – а ми допоможемо!» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що керує програмою США і надає економічну та гуманітарну допомогу іноземним країнам більше ніж у 80 країнах по всьому світу. Проект реалізується Благодійною організацією «Благодійне Товариство «100 відсотків життя. Херсонський регіон».
-preview.webp)
-preview.webp)
