Жебрацтво - одна з характерних прикмет сучасних українських реалій. Нікого давно вже не дивують ані фігури на зігнутих колінах, що випрошують милостиню на вулицях і які застосовують для цього картонні коробки, склянки та інше нехитре "обладнання", ані алкогольної зовнішності бродяжки, які старцюють на ринках, біля супермаркетів або на автостанції. Дуже поширений вид жебрацтва - збір коштів на "лікування дитини", коли громадян "розводять" на жалість, показуючи фотографію скорботного дитячого личка і коротко описуючи життєву і медичну ситуацію дитини.
А в останні роки особливої "популярності" набули своєрідні вуличні концерти, які влаштовують у найжвавіших точках міст люди у формі, схожій на військову. Ці музиканти обзавелися апаратурою, яка гідна бути застосованою в шинку для виконання шансону, та й репертуар їх цілком відповідний. "Афганці", як охрестили їх громадяни, годинами проводять біля входу в АТБ або в інших багатолюдних місцях і, козиряючи вельми сумнівними вокальними даними, виконують хіти про "чорний тюльпан" та інші перипетії війни Радянського Союзу з афганськими моджахедами, яка завершилася понад тридцять років тому.
Неважко підрахувати, що реальним воїнам-інтернаціоналістам у 2021 році може бути мінімум п'ятдесят років, хоча насправді їх середній вік набагато більший. Проте, особи, що зображують "афганців" і збирають данину з перехожих, на вигляд набагато молодші - у кращому випадку вони можуть видатися дітьми тих самих ветеранів війни в Афгані. Проте вони не просто носять форму і нібито "десантні" тільники, але ще і хизуються орденами та медалями, які насправді є фейковими брязкітками.
Діяльністю псевдоафганців зацікавилися деякі небайдужі херсонці, яких відверто дратує безперервний вуличний "афганський шансон" під дешеві клавішні. Деякі, крім усього іншого, скаржаться на потужні децибели, що заважають відпочивати і просто займатися якимись особистими справами.
Виникає питання: наскільки правомірна ця щоденна музична активність?
Відповідь на нього не така проста, як може здатися, на перший погляд. По-перше, якщо розглядати діяльність псевдоафганців саме як жебрацтво, то ніякої відповідальності - ані адміністративної, ані кримінальної - сьогодні в українському законодавстві за такі діяння не передбачено. У Кримінальному кодексі України є стаття 1501 про відповідальність за використання дітей для заняття жебрацтвом і стаття 304 про відповідальність за втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. Як бачимо, до наших "афганців" ці статті застосувати неможливо - адже дітей вони, у всякому разі до цієї пори, до своїх вуличних "гастролей" не залучають.
По-друге, можна сприймати активність афганців та інших збирачів коштів (наприклад, на "лікування дитини") саме як благодійну діяльність. У такому випадку все трохи складніше.
Так, в Законі України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" від 5 липня 2012 року є стаття 7, яка регламентує публічний збір коштів для благодійних цілей. У ній, зокрема, є перелік документів, необхідних для здійснення відповідних заходів.
“Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені благодійної організації, діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності керівника благодійної організації, - йдеться у законі. - Довіреність має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання та порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації”.
До того ж особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв на користь благодійної організації, але від власного імені, діють на підставі контракту (договору) про благодійну діяльність з такою благодійною організацією.
Залишається зрозуміти, чи виступають "афганці" саме від імені якої-небудь благодійної організації, або їх "концерти" - чистої води самодіяльність? Зрештою, вуличні музиканти - також не рідкість для наших міст. Їх репертуар, стиль, напрямок, інструменти можуть бути різними, і вони також можуть збирати якісь пожертви. Далеко за прикладами ходити не треба: на тій же вулиці Суворова в Херсоні задосить таких виконавців.
Однак повернемося до псевдо-воїнів-інтернаціоналістів. Не зайвим буде згадати, що існують і цілком реальні, "легітимні", так би мовити, вокально-інструментальні ансамблі, які застосовують військову атрибутику часів війни в Афганістані та виконують відповідний репертуар. Але ці люди не ряджені, а здебільшого цілком реальні учасники бойових дій. І виступають такі ансамблі офіційно, у спеціально призначених для концертної діяльності залах.
Крім усього іншого, як кажуть справжні ветерани, воїн, який дійсно бував у "гарячих точках", бачив поранення, біль і смерть, ніколи не буде просити милостиню на вулиці.