Щороку в Україні відзначається річниця Боїв під Крутами. 29 січня 1918 року кілька сотень українських гімназистів, студентів та юнкерів стримували наступ під Києвом кількатисячного більшовицького війська Муравйова.
Серед них був і Юрій Вороний – тоді ще молодий медик, один із небагатьох учасників бою, кому вдалося вижити. Через десятиліття його ім’я увійде в історію світової науки: саме у Херсоні Вороний здійснить прорив, який започаткує нову еру в трансплантології.
Переломним моментом в історії України став 1917 рік. У лютому почалася революція в Російській імперії та була повалена монархія династії Романових.
На “уламках” імперії почали з’являтися нові державні утворення, які виступали за національну та культурну автономію або самостійність.
Україна не стала винятком: 17 березня 1917 року була заснована Центральна Рада, що фактично започаткувало українську революцію.

Юрій Вороний, 1915 р. З сайту “Укрінформ”
У вирі цих подій був колишній студент-медик та учасник Першої світової війни, військовий фельдшерського взводу Юрій Вороний. Після утворення Української Народної Республіки він вступив до пересувного перев’язувального загону та брав участь у боротьбі за українську державність.
У середині січня 1918 року більшовики розгорнули масштабний наступ на столицю Української Народної Республіки. На оборону Києва виступили близько 500 юнкерів, гімназистів та студентів на чолі з сотником Аверкієм Гончаренком.
О 9 годині ранку почався бій під Крутами. Шість годин українські війська під постійними артобстрілами відбивали атаки більшовицьких загонів. Серед захисників був і Юрій Вороний.

"Бій під Крутами" художника-баталіста Леоніда Перфецького. З сайту “Історична правда”
Побачивши, що утримувати позиції неможливо, українське командування наказало відходити до Києва. Відступ розпочався ввечері: спочатку Студентська сотня, а згодом – юнкери.
Під час відходу стало відомо, що близько 30 розвідників зникли. Згодом з’ясувалося, що вони потрапили в полон до більшовиків і були розстріляні.
За свідченнями очевидців та в дослідженнях істориків пишуть, що учень 7 класу Григорій Піпський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна». Його підтримала решта студентів.
У цей день Юрію Вороному разом із п’ятьма пораненими студентами вдалося врятуватися. Він не був серйозно поранений.
Історики припускають, що у боях під Крутами українські війська втратили до 100 бійців, а більшовики – до 300. Але, щодо точної цифри досі точаться дискусії.
Йому вдалося закінчити навчання в університеті. Став спочатку аспірантом у клініці професора Черняхівського, а потім – аспірантом кафедри хірургії в Києві.
У кінці 1920-х — на початку 1930-х років він займався дослідженнями у сфері трансплантології та проводив експерименти з переливання так званої «трупної крові».
Тоді лікарі у всьому світі намагалися з’ясувати, чи зберігає кров свої властивості впродовж 8–10 годин після смерті людини й чи можна використовувати донорські органи після смерті.
У 1930-х роках він приїхав до Херсона. Тут очолив міську лікарню – найстарішу в місті, ставши головним лікарем і завідувачем хірургічного відділення. За однією версією, це призначення було визнанням його наукових здобутків, за іншою – формою висилки через участь у боях під Крутами.

Юрій Вороний. З сайту hromadske
У 1933 році він провів вперше у світі пересадку нирки жінці, яка отруїлась ртуттю, що спровокувало ниркову недостатність.
Пацієнтка прожила з новим органом 48 годин. Хірург випередив розвиток трансплантології на кілька десятиліть: подібні операції повторили лише в 1950–1960-х роках.
Його участь у боротьбі за українську державність і внесок у медицину тривалий час залишалися недооціненими.
Його внесок у медицину та боротьбу за українську державність тривалий час залишався недооціненим: у радянський період ім’я Вороного замовчували, а наукові роботи публікувалися переважно за кордоном.
У Херсоні на його честь уже назвали вулицю, а можливо, з часом ім’я отримає й міська лікарня.
Детальніше про Юрія Вороного та прорив у світовій медицині читайте у попередньому матеріалі медіа “Вгору”

Гравюра на честь Крут, 1935 рік. З сайту “Історична правда”
У радянський період битву під Крутами замовчували, обмежуючись у довідниках і енциклопедіях кількома рядками. Лише після здобуття незалежності у 1991 році подвиг українських юнаків почали сприймати як символ патріотизму. У 2003 році цю дату почали відзначати на державному рівні. За три роки відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут», а у 2013 році Верховна Рада ухвалила постанову про щорічне вшанування Героїв Крут.