Бій під Крутами: героїчна оборона столиці України

Минулої неділі Україна відзначила 105 річницю Бою під Крутами. 29  січня 1918 року кілька сотень українських юнкерів, студентів та гімназистів тримали оборону на підступах до Києва проти 4 тисячних більшовицьких загонів муравйова. Захисники української столиці продемонстрували небачений героїзм перед переважаючими силами ворога.

Як  починалося?

У середині січня 1918 року більшовики розгорнули масштабний наступ на територію Української Народної Республіки. 

У цей час підступи до Києва обороняли українські підрозділи військової юнацької школи на чолі з сотником Тимченко. Виснажливе перебування на позиціях, холод та відсутність достатньої кількості провіанту змусили командування відправити частину юнаків на відпочинок до Києва, що ослабило сили захисників столиці.

Українські “спартанці” 

Увечері 28 січня більшовики почали наступ з Бахмача до Плисок на позиції українських військ. Тому Тимченко з глухівськими козаками, частиною бійців Смерті та 13-го Січового полку, які нараховували до 300 вояків, відступили до станції Крути. 

Пізніше один із червоних загонів напав на позиції українських військ, почався запеклий бій. Під натиском переважаючих сил, сотник хотів відвести своїх бійців із Крут до Ніжина, але отримав повідомлення, що зі столиці вирушило підкріплення. 

До захисників станції Крути повинні були приєднатися 1-ша сотня Січових стрільців, бойовий курінь гайдамаків та загін Сердюцького. Але підкріплення було доволі погано укомплектовано. Однак загальна кількість захисників збільшилася до 500 військових.

У цей час Тимченка на посаді змінив сотник Носенко, який вирішив підготувати оборонні укріплення на схід від залізничної станції Крути. Також українські бійці намагалися пошкодити ділянку між станціями Крути та Плиски, але перебування в Плисках ворожого бронепоїзда не дало це зробити. Хоч Носенко й відправив туди кінний загін, щоби вибити більшовиків. 

Схема бою під Крутами. Праве крило прикривав насип вузькоколійки "Чернігів-Ічня", з лівого ж флангу окопувалися прямо в полі.

Джерело: vijsko.milua.org

Героїчна оборона

Сили захисників станції Крути налічували 20 старшин і 500 бійців. Носенко був упевнений, що не зможе втримати позицію без підкріплень. У цей час сотник Тимченко від'їхав до Ніжина, щоби спробувати переконати розташований там курінь ім. Т. Шевченка приєднатися до оборони. 

О 9 годині ранку почався наступ більшовицьких загонів. Українські оборонці шість годин відбивали атаки ворожих військ, яких підтримувала артилерія. Колосальними зусиллями, з великими людськими жертвами та за допомогою підкріплення, бронепоїзда та гармат, ворог почав переважати в битві. 

Бій під Крутами художника-баталіста Леоніда Перфецького

Українське командування, розуміючи трагічність ситуації, вирішило відвести війська в напрямку Києва. О 7 годині вечора 1-ша Студентська сотня, а потім 2-га, 3-тя і 4-та сотні юнкерів поступово почали відступати до потяга. У цей час прийшла звістка про перебування загону Симона Петлюри в районі станції Бобрик, але він не зміг прийти на допомогу, бо в Києві більшовики організували повстання на заводі “Арсенал”. Тому він рушив до столиці. 

Під час відступу українське командування з’ясувало, що не вистачає близько 30 бійців розвідувального загону. Потім стало відомо, що вони в сутінках заблукали та вийшли на станцію Крути, яку вже захопили червоні загони. Розлючені великим втратами, більшовики вирішили помститися цим юнакам. Над ними червоні спочатку познущалися, а потім розстріляли. Місцевим жителям заборонили навіть ховати померлих. 

За свідченнями очевидців та в дослідженнях істориків пишуть, що учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна». Його підтримала решта студентів. 

За деякими дослідженнями істориків, у бої під Крутами українські війська втратили до 100 загиблих бійців, а більшовики – до 300. Але, це питання досі залишається дискусійним, бо різняться свідчення, як очевидців, так і досліджень. 

 Гравюра на честь Крут, 1935 рік

До речі, учасником бою під Крутами був український хірург та трансплантолог Юрій Вороний, який перший у світі пересадив нирку людині в Херсоні. Детальніше про нього та прорив у світовій медицині читайте в матеріалі Медіаплатформи “Вгору”. 

Памʼять робить нас сильнішими

У радянський період битва під Крутами не висвітлювалась. У деяких енциклопедіях їй було присвячено кілька рядків. Лише зі здобуттям незалежності в 1991 році подвиг юнаків став символом патріотизму. У 2003 році в Україні почали відзначати цю дату на державному рівні. Через три роки був відкритий Меморіальний комплекс “Пам’яті героїв Крут”. А у 2013 році Верховна Рада видала постанову “Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами”, що закріпило щорічне вшанування Героїв Крут.

Меморіальний комплекс "Пам’яті героїв Крут"