Проблеми з димарями та вентиляцією - як грілися в Херсоні понад 100 років тому

Щороку з першими осінніми похолоданнями усі чекають на початок  опалювального сезону. Бо доводиться терміново діставати обігрівачі, щоб у будинках та квартирах якось підтримати комфортну температуру. Тепер суттєві “корективи” внесла повномасштабна війна, постійні обстріли Херсона, що створюють проблеми з ремонтом, підключенням та обслуговуванням тепломереж. 

А які проблеми у херсонців виникали з опаленням понад 100 років тому?

У 19 столітті головним недоліком тогочасної опалювальної системи залишався високий ризик пожеж. Тому законодавчо тодішній імперський уряд (у ті часи Херсон перебував у складі Російської імперії) зобов’язав власників будинків слідкувати за димоходами, правильно прокладати жарові та вентиляційні канали. Бо більшість житлових споруд були дерев’яними. Але пожежі все одно траплялися, і доволі часто.

Прогрес, як і потреба у нових системах опалення, не стояв на місці. Винахідники шукали нові способи безпечного обігріву приміщень. У середині 50-х років XIX століття промисловець Франц Сан-Галі створив нове обладнання, що стало революцією в опаленні. Якщо раніше джерелом обігріву було повітря, то він запропонував використовувати воду. Так з’явилися перші водяні радіатори, які використовуємо й сьогодні.

Наприкінці 19 століття почали будувати нові житла вже з центральним опаленням. А третина власників наявних будинків відмовилася від використання дров. Як працювала нова система опалення? У підвалах будівель встановлювався котел, який підігрівав воду, а помпа запускала її по трубах у кімнати. Чавунні радіатори мали високу стійкість до корозії. Але у той час таке «ноу-хау» було не кожному по кишені.

Херсон, хоч і був губернським містом, у цьому плані пас задніх. На початку 20 століття херсонці проживали компактно в центрі, на Забалці, Сухарці, Млинах, Військовому форштадті. У центральному районі переважали одно- та двоповерхові будинки, а в передмістях – глиняні. У таких житлах переважало пічне опалення.

Але головною проблемою була дорожнеча вугілля. Якщо 0,5 кубометра (300-400 кілограмів) дров на Привозі коштувало 12-14 копійок, то ціна вугілля за 20 кілограмів складала вже 20-25 копійок. Бідні верстви населення використовували переважно очерет, жмут (50 кілограмів) якого коштував 5-10 копійок. Для порівняння, у 1913 році вартість літра молока складала 6 копійок, а кілограма картоплі – 4 копійки.

Як бачите, вартість  опалення в ті часи було доволі високою, тому не всі могли собі дозволити купити вугілля або дрова. Чи працювала якась тоді урядова або міська програми допомоги населенню з опаленням? Ні. За законами Російської імперії, таких ініціатив не існувало.

На сьогодні проблеми в херсонців з опаленням також продовжують виникати, але вже не через дорожнечу послуги, а  через російські обстріли міста. Так, у мікрорайоні Корабел у Херсоні на початку опалювального сезону почалися проблеми на етапі тестування. В одному з п’ятиповерхових будинків під час перевірки системи опалення сталася аварія. Як наслідок, затоплено кілька квартир із четвертого по перший поверх.

На початку 2024 року місцева влада звітувала про проблеми з опаленням, водою та електрикою на Острові через російські обстріли. А вже наприкінці січня керівництво Херсона повідомило, що послугами теплопостачання користуються 88% абонентів. Але під час постійних “прильотів” пошкоджуються теплотраси та інші комунікації, тому час від часу херсонцям доводиться сидіти без тепла.