Міні-Херсон Олександра Єрмолаєва
Модель будівлі Херсонського художнього музею, побудована з конструктора LEGO, здивувала та зацікавила багатьох херсонців. Виявилося, у проєкті під назвою «MiniMisto», який ще до війни започаткував миколаївський дизайнер Олександр Єрмолаєв, то не єдиний херсонський об’єкт. Тепер чоловік намагається привернути суспільну увагу до злочинів росіян проти української культурної спадщини.
Про виникнення некомерційного авторського проєкту «MiniMisto», про те, як він трансформувався з початком повномасштабного вторгнення та про його частину, присвячену Херсону, Медіаплатформі «Вгору» розповів його засновник Олександр Єрмолаєв.
Засновник некомерційного авторського проєкту «MiniMisto» миколаївський дизайнер Олександр Єрмолаєв
Закритий гештальт
Свої дитячі мрії пан Олександр став втілювати вже дорослим. Для хлопчика з багатодітної сім’ї LEGO був чимось недосяжним. Тож коли народилася донька, татко вирішив зацікавити її конструктором, про який так мріяв у дитинстві. Однак дівчинка доволі байдуже сприйняла батькове захоплення. І деталі LEGO довгий час валялися в коробках без діла... Аж поки в якийсь момент Олександр не вирішив «грати» самостійно.
Насправді спочатку він запросив «погратися» своїх друзів, колег, миколаївських митців, пропонував використовувати LEGO як матеріал для дизайну та артпроєктів — бо ж треба якось «прилаштувати» знехтуваний донькою конструктор. Але й вони не підтримали його ідею. І тільки під час коронавірусного карантину дизайнер вирішив, що його час настав. Оскільки конструктора було доволі багато, моделювати прямо «з коробки» було вкрай незручно і повільно. Довелося придбати спеціальні органайзери й облаштувати під це хобі компактне робоче місце на балконі. Тільки тоді з'явилася можливість поставити моделювання «на конвеєр».
З моменту започаткування проєкту створено вже близько двох сотень різних моделей — і зі справжнього конструктора, і віртуальних.
LEGO виявився дуже різноманітним і універсальним матеріалом для конструювання. Працювати з ним зручно і швидко, не потрібно склеювати або підпилювати, його можна повторно використовувати та зручно зберігати. Однак через стандартизовані розміри кожної деталі створити абсолютну копію якоїсь споруди неможливо.
«В будь-якому випадку щось доводиться спрощувати, десь змінювати пропорції, бо підлаштуватись не завжди виходить, — ділиться нюансами роботи дизайнер. — Тут важливіше передати саму форму і візуальну впізнаваність будівлі. Копія, як правило, не збігається у пропорціях з оригіналом, а декоративне оздоблення взагалі має дуже спрощений вигляд. В теорії, якби будувати моделі значно більших розмірів, то можна зробити їх більш деталізованими. Але це будуть гігантські споруди, які нереально створити в домашніх умовах власним коштом».
Будинок Товариства взаємного кредиту в Херсоні. Автор Олександр Єрмолаєв
Війна і зміна концепції
До повномасштабного вторгнення сферою інтересів Олександра Єрмолаєва була виключно Миколаївська область.
«Я вважаю, що розповідати про свій край доречніше його жителям, — вважає дизайнер. Місцеві розуміють, на яких моментах треба акцентувати і як цікавіше розповідати свої місцеві легенди та історії. Тому більш ніж половина експозиції проєкту «MiniMistо» присвячено саме Миколаєву і Миколаївській області.
Після початку вторгнення, звісно, пріоритети змінилися — з краєзнавчих цікавинок увага перейшла на зруйновану та понівечену архітектуру України. Однак майстер не одразу вирішив взяти до рук конструктор:
«На початку вторгнення мені здавалось, що LEGO взагалі не на часі. Але потім я зрозумів, що ті, хто вміє малювати, — малюють якісь картини про війну, інші пишуть музику, вірші, висловлюються тими засобами, якими вони володіють. Тож чому я не можу використовувати той матеріал, яким я володію, для висвітлення сучасної проблематики? І взагалі, культурна спадщина і все, що з нею пов'язано, завжди на часі, а особливо те, що постраждало від рашистів. Мене вразило, що війна настільки близько, і вона руйнує моє місто, і першою моделлю стала будівля Миколаївської обладміністрації, в якій ракетою пробило діру».
Олександр каже, що херсонці як ніхто інший розуміють, що тоді відбувалося в Миколаєві — бо в Херсоні зараз точно така ситуація, коли тривога не встигає за прильотами. Сидіти під обстрілами у лего-майстерні на балконі й будувати зі справжнього конструктора було небезпечно, тож дизайнер перейшов на створення віртуальних копій, які робив за допомогою спеціалізованої програми. Але і це не давало змоги зосередитися:
«Оскільки ми живемо на краю міста з боку Херсона, то тут летіло все. Кілька «цеглинок» поставив, відбіг в коридор, пересидів обстріли, побіг до комп’ютера, знову щось склав. І так перебіжками потроху щось робив».
Дизайнер розповів, що і в мирні часи були такі моделі, які будувались віртуально — якщо не мав змоги отримати специфічні деталі надто дорогі або надто рідкісні. А спочатку повномасштабної війни перехід у віртуальний світ став просто питанням безпеки.
Як і багато українців, попри обстріли, Олександр не поспішав покидати рідне місто, однак коли в Миколаєві почалися ще й проблеми з водою, родина вирішила переїхати — і повернулися додому вже після звільнення Херсона. Але робота над проєктом, який змінив концепцію, не припинялась.
Однодумці
Олександр Єрмолаєв хоч і є ідеологом та рушійною силою проєкту «MiniMisto», насправді працює не один. Приклади співпраці з іншими лего-ентузіастами були й до війни, але вони, на жаль, не мали продовження. Після початку вторгнення, коли тема знищення української культурної спадщини стала кричущою, час від часу люди пропонували побудувати для проєкту якісь моделі, які їм найбільше боліли. Але на постійній основі Олександр дистанційно працює пліч-о-пліч лише з одним автором — Артуром Самковим, українцем, який більше ніж 10 років живе у Польщі.
Один з авторів некомерційного авторського проєкту «MiniMisto» Артур Самков
В якийсь момент майстри вирішили будувати не просто рандомні споруди, а присвячувати певний місяць конкретному регіону. У своїх соцмережах вони закликали людей підказувати, що можна побудувати. Адже не місцевому складно з обривків новин розібратися, що за будівля пошкоджена.
«Якщо в Миколаєві я бачу якийсь фрагмент вікна, то вже розумію, де це прилетіло, — каже дизайнер. — То, наприклад, в Херсоні за кілька моїх візитів до міста такого неможливо досягнути».
Але заклики не спрацювали, тож від цієї ідеї відмовились. Але Херсону все ж було присвячено місяць — квітень.
Управління СБУ в Херсонській області. Автор Олександр Єрмолаєв
LEGO-Херсонщина
Першою херсонською спорудою у проєкті «MiniMisto» стала будівля СБУ, яку російські військові обстріляли з танка в перші ж дні окупації. Надихає і «неархітектурний» об’єкт — херсонець з українським прапором на російському БТРі. Також не могла не увійти в колекцію і легендарна Чорнобаївка. У самому аеропорті дизайнер не побачив нічого особливого, тому вирішив узагальнити – основний акцент дати на історію та місцеві легенди, а візуально підкріпити їх моделлю стели при в’їзді до села.
Херсонець з прапором України на російському БТРі. Автор Олександр Єрмолаєв
У період окупації більше приводів будувати для проєкту не було, оскільки фізично Херсон не постраждав.
Після звільнення міста, коли почалися обстріли, Олександр почав моніторити ситуацію. Але проблема полягала в тому, що в новинах, як правило, не повідомляють, куди влучили, що саме зруйновано, а по опублікованих фотографіях визначити, що саме було понівечено, часом складно і самим херсонцям. Хіба що такі відомі об’єкти як музеї були впізнані одразу. Тому побудували лише шість моделей — це художній і краєзнавчий музеї, Будинок взаємного кредиту, будинок Сербінова (кардіодиспансер), будівлю ОДА, а також стелу при в'їзді в Херсон.
«У мене, до речі, стосовно стели було питання, — зізнається дизайнер. — Чи слід її будувати, оскільки ініціатором і головним ідеологом її побудови був зрадник Сальдо. Оскільки «MiniMisto» – це не тільки LEGO-моделі, ми намагаємося писати історії цих будівель, якось каталогізувати, то не дуже хотілося писати про цю людину взагалі, згадувати в рамках проєкту».
Стела «Ворота Херсона». Автор Олександр Єрмолаєв
Але ці «Ворота Херсона» стали одним із символів звільнення міста і місцем, де фотографуються херсонці, військові, волонтери.
А після повені до колекції проєкту «MiniMisto» додалися Новокаховський палац культури та музей-садиба Остапа Вишні.
Палац культури в Новій Каховці. Автор Олександр Єрмолаєв
Херсонські родзинки
Олександр Єрмолаєв зізнається, що з херсонськими об’єктами працювати складно через відсутність структурованого каталогу або ресурсу, де можна було б роздивитися історичні будівлі — доводиться шукати по крупицях. З Миколаєвом простіше — є сайт, на якому представлена практично вся старовинна архітектура міста з фотографіями та історичними довідками. Однак Херсонщина своїми родзинками таки привернула увагу дизайнера.
З найцікавіших об’єктів виявився Херсонський художній музей — він навіть здивував Олександра, який на власні очі ніколи не бачив цієї споруди:
«У нас Херсон і Миколаїв схожі й за архітектурою, і за ставленням до культурної спадщини. Більшість будівель, що у вас, що у нас — мʼяко кажучи, в не дуже гарному стані. А тут такий красивий доглянутий будинок! Він на фоні більш занепалого архітектурного фонду вирізняється дуже сильно. Я був вражений, коли побачив, що в Херсоні є такі споруди».
Херсонський обласний художній музей ім. О. Шовкуненка. Автор Олександр Єрмолаєв
Дизайнер розповідає, що зазвичай робить не повні копії, а лише фасад і трохи вглиб будівлі. Ця методика йде від того, що більшість споруд впізнавані лише з фасаду, що не завжди вдається знайти фото будівлі з усіх боків, а ще для того, щоб зібрана зі справжнього конструктора модель вміщалася на столі або на полиці. Херсонський художній музей став однією небагатьох моделей, які «зрізати» було недоречно, бо обидва фасади дуже класні, та ще й поєднані баштою на розі.
А коли Олександр писав про Чорнобаївку (він прагне дати максимально повну історію про об’єкт — від будівництва до сьогодення), то був вражений тим, як перетинаються історії різних міст. У цьому випадку — Чорнобаївки та Умані. І поєднує їх Софія Потоцька — її перший чоловік, комендант херсонської фортеці граф Йосип де Вітт, був одним із землевласників Чорнобаївки, а другий, Станіслав Потоцький, збудував на її честь парк в Умані.
«Такі історії, наче кросовери в кінематографі, коли один персонаж перекочовує в інший фільм чи серіал, і все переплітається. В рамках проєкту це виливається в такі «серії», які, на перший погляд, не пов'язані між собою, але переплітаються історіями. Тому в разі організації якоїсь виставки або тематичної добірки можна через історію пов'язати будівлі в різних кінцях України, які, здавалося б, взагалі не пов'язані між собою. І це круто».
Стела «Чорнобаївка». Автор Олександр Єрмолаєв
На питання, чи буде продовжуватися херсонська тема, Олександр Єрмолаєв відповідає, що так, якщо це зацікавить херсонців. Коли дизайнери будували Бахмут, Донеччину, то місцеві мешканці та журналісти час від часу підкидали нові ідеї щодо цікавих споруд, які на Донеччині були зруйновані. Каже, що якщо херсонці будуть робити так само — то з часом побачать своє «замовлення»:
«Коли люди звертаються і просять: побудуйте ось цю споруду, вона для нас важлива, то, звісно, ми намагаємось йти назустріч. Але є проблема: зруйнованих об'єктів багато і хочеться якомога більше відбудовувати, у нас практично не лишається часу, щоб збирати їх історії та писати статті про ці будівлі. Тому було б класно, якби представники тих споруд, які ми відбудовуємо, надавали якусь інформацію про історію будівлі».
Херсонський обласний краєзнавчий музей
А ще проблема — розшукати гарні фотографії, на яких можна роздивитися будівлю з усіх боків, щоб якомога точніше відтворити її. Це насправді займає багато часу. Для публікації потрібні фото зруйнованої будівлі, щоб показати людям, що з неї стало — це також часом доволі проблематично. Наприклад, який вигляд має після повені музей-садиба Остапа Вишні, знайти не вдалось — і це зрозуміло, бо він на окупованій території.
Музей-садиба Остапа Вишні в Кринках. Автор Артур Самков
Не архітектурою єдиною
Попри брак потрібних матеріалів та інформації, автори «MiniMista» продовжують дивитися у бік Херсонщини. Ще до війни їх зацікавила тема кам'яних вишиванок у Новій Каховці, і Олександр впевнений, що рано чи пізно вони придумають, як їх реалізувати в конструкторі.
А ще він має ідею зробити серію мозаїк, присвячених викраденим картинам — зробити їх або в реальний розмір полотна, або в якихось стандартизованих, але досить великих розмірах. Мріє зробити їх з десяток і влаштувати повноцінну виставку, «покатати» її по Україні, чим знов привернути увагу до втраченої культурної спадщини. Але каже, що самотужки ентузіасти з таким проєктом не впораються: потрібна допомога.
«Ми можемо робити тільки з того, що у нас є в наявності, з особистих запасів. Але мозаїки потребують багато відтінків, малесеньких детальок. Багато матеріалу і багато грошей. На мій погляд, про такі речі, як викрадення творів мистецтва ми маємо волати з кожної праски».
І, звісно, мріє Олександр Єрмолаєв про нашу перемогу і про те, як буде подорожувати, знайомитися з віртуальними друзями в реалі, обніматися і радіти довгоочікуваному закінченню війни.
Херсонська обласна державна адміністрація. Автор Олександр Єрмолаєв
Понівечені росіянами історичні будівлі — справжній біль для херсонців. Архітектор Андрій Луцик розповідає про пошкоджені архітектурні пам’ятки Херсона та можливості їх відновити, згадати про прекрасний старий Херсон можна роздивляючись малюнки архітектора та художника Олександра Степаненка.
