Архітектор Андрій Луцик про пошкоджені архітектурні пам’ятки Херсона та можливості їх відновити
Архітектор Андрій Луцик із Херсона не просто досвідчений фахівець у своїй галузі, він є одним із тих громадських діячів, які намагаються повернути нашому місту його «обличчя». Голос Андрія був гучним і до війни, коли він разом зі своїми однодумцями щоразу ставав на захист історичних будівель, які недолугі власники, меркантильні забудовники або чиновники-пофігісти намагалися спаплюжити й навіть знищити.
Зараз до споконвічних херсонських проблем зі збереження історичного вигляду міста додалися нові — через російські обстріли дістається як звичайним житловим будинкам або об’єктам інфраструктури, так і архітектурним пам’яткам.
З точки зору архітектури місту ще щастить, вважає Андрій Луцик. Не можна сказати, що Херсон геть зруйнований, більшість будівель зберігають свій конструктивний кістяк і піддаються ремонту, шкоди могло бути значно більше. Але він наголошує: чим довше триватимуть обстріли, тим більше втрат буде накопичуватись. І не тільки через російські атаки.
«Місто страждає не тільки від самих обстрілів, а ще й від того, що будівлі не експлуатуються належно, не ремонтуються і не доглядаються», — пояснює архітектор.
Є дуже прикрі випадки руйнування історичних будівель, за які переживає не тільки сам архітектор, а й багато херсонців.
Пошкоджені росіянами
Найбільше занепокоєння архітектора викликає стан будівлі Морської академії: там тріснув майже весь зовнішній фасад і огороджувальні конструкції. Пошкодження конструкцій будівлі настільки серйозні, що пан Андрій не береться сказати, чи можна буде її відремонтувати, чи доведеться її зруйнувати й збудувати заново.
«Це критичні руйнування, з якими буде складно впоратися, не втративши саму будівлю», — вважає фахівець.
Обстріл «Ювілейного» справив неабияке враження на мешканців міста, архітектор відчув по інформаційній хвилі, наскільки оригінальна кіноконцертна зала є важливою та цінною для херсонців. Йому й самому боляче дивитися на пошкоджену візитівку міста. Особливо в контексті того, що будівлю «Ювілейного» нещодавно взято на попередній облік як пам'ятку архітектури, відкриту в контексті переосмислення і розуміння модернізму як культурної спадщини в Україні:
«Ми навіть не встигли розробити їй облікову документацію й офіційно поставити її на облік, а вона вже руйнується».
Пошкодження, які зазнав будинок у перуанському стилі, Андрій Луцик називає незначними:
«Там постраждав фасад, який насправді вже не є автентичним, він зроблений із сучасних матеріалів, і це відновити не так складно. Могло бути гірше».
Не настільки критичною, як це може мати вигляд на перший погляд, архітектор називає ситуацію з майже повністю знищеною вогнем 20-ю гімназією:
«У гімназії хоча б зберігся конструктивний скелет, збереглися стіни, і це ще не так страшно, як це сталося з Морською академією, бо там тріснула зовнішня стіна, її треба повністю розбирати. Я поки з фотографій 20-ї гімназії не бачив, щоб зовнішні стіни були зруйновані — є втрата основної частини конструкції, балок перекриття, даху тощо. Але залишилися зовнішні стіни, залишилась основа архітектури будівлі, її можна відбудувати й відремонтувати», — впевнений Андрій Луцик.
Єдине, що викликає в нього тривогу – намагання місцевої влади представити рівень руйнування критичним, запевнення, що будівля «зруйнована вщент». Це може бути поганим сигналом того, що наші дорогі керманичі можуть зруйнувати те, що залишилось, і на звільненому місці в самісінькому центрі міста розпочати своє будівництво – якогось чергового торговельного центру, наприклад.
Проблеми, створені руками херсонців
Деякі наші співмешканці намагаються скористатися ситуацією для розв'язання своїх проблем із незаконною забудовою і нахабно завершити будівництво.
«Смішним і сумним є той процес, що під час бойових дій, окупації деякі херсонці скористалися ситуацією, щоб займатися не зовсім законним або зовсім незаконним будівництвом», – констатує архітектор.
І наводить яскравий приклад – будинок на вулиці Потьомкінській. Якщо стати обличчям до обличчя пам'ятника Потьомкіну (уявивши, що монумент і досі стоїть на своєму місці), попереду справа можна побачити потворну залізобетонну багатоповерхівку, яка знищує перспективу на історичний центр. Цей незаконний довгобуд багато років був законсервований, бо не має належних документів, будівництво відбувалося з порушеннями і по висотності, і по червоних лініях. Під час окупації власники добудували ще декілька поверхів, але від цього споруда законності не набула.
Інші ділки вже після звільнення Херсона вирішили скористатися відсутністю людей, сусідів і провести незаконні будівельні роботи на пам’ятці архітектури. Варто згадати, як у березні до «будинку з Атлантами» на вулиці Суворова намагалися приварити якісь грати – благо, пильні херсонці забили на сполох, і суспільний розголос не дозволив це зробити.
«Ці люди ще роки три тому хотіли влаштувати цю решітку, – розповідає Андрій Луцик. – Там не зовсім добре було видно ззовні, але коли вони прибрали тимчасовий навіс, стало помітно, що вони вже попрацювали з фасадом будівлі: оригінальний цоколь відбитий і плитка якась сучасна на ньому вже наліплена».
Що впливає на руйнацію будівель
Основних причин руйнування будівель і конструкцій під час обстрілів Андрій Луцик називає три: руйнування від самого вибуху; пожежа в результаті вибуху; і тектонічні хвилі.
«Якщо будинок уже має певні конструктивні проблеми, зумовлені іншими характеристиками, наприклад, теплотраса, яка протікає, або просто від віку, це може призвести до серйозних руйнувань. Саме це могло статися, наприклад, з Морською академією. Треба дивитися не тільки зовнішні безпосередні пошкодження, а й взагалі, як будівля перенесла в тому числі й тектонічну хвилю».
Четвертим фактором фахівець додає неналежний догляд за будівлями під час бойових дій за відсутності можливості це робити. Особливо в зимовий період, коли будівлі не опалюються і досить швидко втрачають свою конструктивну стійкість. Тому що вони розраховані на те, щоб там жили люди, опалювали їх і слідкували за ними.
Війна – не найголовніша причина втрати пам’яток архітектури
Не за статистикою, а за відчуттям, Андрій Луцик вважає, що в контексті автентичності ми втратили більше пам'яток архітектури за 30 років незалежності України, ніж постраждало під час цієї війни:
«Найбільший руйнівний процес для культурної спадщини – це наша життєдіяльність, яка часом ігнорує культурну спадщину. Реставраційні роботи часто або не робляться взагалі, або відбуваються не за нормами та приводять тільки до більшої руйнації культурної спадщини. Як ми будемо відновлювати пам'ятки в Херсоні, якщо ми навіть на рівні України не маємо достатньої кількості спеціалізованих фахівців, щоб займатися такими роботами? Бо архітектор – це одне, архітектор-реставратор – це інша спеціальність, інші навички. Якщо до нас приїдуть європейські реставратори, як вони будуть працювати за нашими законами, з нашими посадовцями на наших пам'ятках? Тут може виникнути безліч проблем».
Післявоєнна відбудова — плюси чи мінуси?
Процес майбутньої відбудови міста для пана Андрія зараз має доволі туманний вигляд:
«Кабінет міністрів розробив порядок затвердження комплексних програм відбудови, – ділиться своїми думками архітектор. – І, судячи з його положень, до реалізації цього документу можна підходити з різних сторін. Його можна зробити якісним, дійсно корисним, а можна зробити формальним і не отримати на виході справжньої користі. Цей документ є основою стратегії громади з відбудови. І позиції, які будуть захищені в цьому документі та представлені на фінансування, фінансуватимуться відповідно до плану за цим документом. Звісно, до його розроблення ми зараз підійти не можемо, бо ми на лінії бойових дій. Але є дуже багато питань щодо того, як саме підходити до розроблення цього документу».
Одне з них: на яку кількість населення Херсона розраховувати? Скільки людей залишиться, скільки повернуться в місто? Відповіді немає, хоча це вихідний показник, за яким розробляються містобудівні та економічні документи.
Але Андрій Луцик вважає, що відбудова наразі вже відбувається. Люди й самі поступово відбудовуються там, де можуть — самотужки, користуючись допомогою донорів, громадських організацій, волонтерів. Навіть під обстрілами приводять до ладу свої хати. Хтось капітальною відбудовою займається, хтось дрібним ремонтом. Військова адміністрація займається тимчасовим ремонтом інфраструктури, інженерних мереж, відновлюють зруйновані під час бойових дій мости. І хоча люди часом радіють, що, мовляв, збудували міст краще, ніж був, архітектор наголошує: це тимчасова конструкція, не розрахована, наприклад, на напір води, тож до цієї роботи доведеться повертатися.
Архітектор ділиться сумнівами, щодо майбутнього відновлювальних робіт:
«Можуть відбудувати населений пункт, а люди туди не повернуться, і це будуть втрачені кошти. Можуть відбудувати, наприклад, школу в одному місці, а вийде так, що її треба було відбудувати в іншому. Можуть, скажімо, забудувати якусь промислову територію, і ми потім не будемо мати місця для розміщення потрібних місту підприємств. Або навпаки, зруйнувати рекреаційну інфраструктуру або пам'ятки. Ми, займаючись якимось ремонтом і відбудовою зараз, втрачаємо загальний стратегічний контекст: що буде з містом, як воно далі буде розвиватися? І це проблема. Тому я не маю дуже райдужних настроїв щодо післявоєнної відбудови та підходив би до цього питання скептично, дуже уважно й обережно».
Загалом, багато в чому від держави, від законодавства, яке буде прийнято, від глобальних реформ, які ще треба зробити, і залежатиме успіх чи неуспіх післявоєнної відбудови. Андрій Луцик згадує і необхідність закінчити реформу децентралізації, судову реформу, повинна бути містобудівна реформа, зараз створюється містобудівний кодекс...
Та не варто покладати всі свої надії виключно на державу – багато залежить і від самих херсонців, від того, як ми підійдемо до відбудови свого міста, як відповідально будемо ставитися до цих процесів у майбутньому:
«Нам треба зрозуміти, що громадський простір міста належить усім нам, і ставитися до нього егоїстично не можна. Усе повинно відповідати нормам, бути зручним для всієї громади. Це мають зрозуміти не тільки посадовці, а і звичайні херсонці. І якщо ми з таким підходом підійдемо до громадського простору, до архітектури, то це вже буде якісна зміна».
Нагадуємо, за добу 13 липня окупанти 76 разів обстріляли Херсонщину, безпосередньо по Херсону випустили 40 снарядів. Станом на 4 липня в результаті бойових дій на Херсонщині зазнали пошкоджень 3 тисячі 912 будинків. Постраждало багато пам’яток архітектури в Херсоні. Архітектор Андрій Луцик вважає, що потрібно відсканувати всі 166 об’єктів архітектури обласного центру, щоб у майбутньому їх реставрація була максимально делікатною і точною.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
-preview.webp)
