“Це мій спосіб доносити новини про Україну”. Фігурист Кирило Марсак про шлях із Херсона до Олімпіади
Цьогоріч на зимовій Олімпіаді Україну представив фігурист з Херсона Кирило Марсак. Свій шлях у спорті він починав на місцевій ковзанці, яку згодом знищили російські військові під час повномасштабного вторгнення.
В інтерв’ю “Вгору” Кирило розповів про підготовку до виступу, реакцію на хейт, ставлення до “нейтральних” спортсменів та пояснив, чому вважає фігурне катання способом нагадати світу про війну.
Що допомогло вам досягти спортивних результатів?
Допомога всіх тренерів, з якими я займався. Цілеспрямованість і, мабуть, зухвалість в якихось моментах.
Як розпочали свій шлях у фігурному катанні?
Я розпочав у 2009 році. Спочатку мені не подобалося – це було якоюсь каторгою трохи. Займатися фігурним катанням хотіла моя сестра, а батьки не могли водити нас на різні гуртки, тому й мене віддали на ковзанку. З часом у мене добре почало виходити, я втягнувся і зрозумів, що хочу займатися цим надалі,
Мої перші тренери – Олександр Ковтанюк та Тетяна Назарова. Ми досі спілкуємося, вони стежать за моїми змаганнями та підтримують. Я тренувався на “Фаворит-Арені”. Без цієї ковзанки мене б не було там, де я зараз. Атмосфера на заняттях була приємна, дуже тепла. Це місце для мене особливе, адже там розпочалася моя кар’єра. На жаль, ковзанку у Херсоні повністю зруйнували.
Тоді фігурне катання у Херсоні було чимось новим і ніхто не знав, як воно розвиватиметься. Ми не йшли за результатами, не планували їхати на Олімпіаду. До 12 років я катався тільки на аматорських змаганнях. Ніхто не міг подумати навіть, що ми зайдемо так далеко.
Наслідки удару російських військ по льодовому палацу "Фаворит-Арена" в Херсоні, 16 квітня 2025 року. Фото Олександра Андрющенка, "Вгору"
Як ви почали брати участь у професійних змаганнях?
Десь у 2013 році вперше спробував себе на професійних змаганнях – я був останнім. Але судді постійно говорили: “У вас набагато більший потенціал”.
Свій перший всеукраїнський спортивний сезон я розпочав у 2016 році. До 2018-го тренувався лише у Херсоні, а потім мене запросили до Києва – місцеві тренери хотіли надати можливості для розвитку. Це було правильне рішення: я почав розвиватися швидше і наздоганяти своїх українських конкурентів.
.
Кирило Марсак. Фото зі сторінки Андрія Марсака в інстаграмі
Зараз ви проживаєте у Фінляндії. Як відбувався переїзд за кордон і адаптація до нових умов?
До 2022 року я переважно перебував у Києві, але часто приїжджав у Херсон – на свята, вихідні, змагання. Наприклад, був після турніру в Угорщині, побачився із рідними. Потім повернувся до Києва і саме там зустрів повномасштабне вторгнення. Зранку батьки голосно розмовляли, а я сказав: “Можна тихіше? Я хочу поспати, мені на тренування через кілька годин. Вони відповіли: “Почалася війна”. Я був шокований, знадобився час, щоб сприйняти це. Той день змінив багато чого.
Міжнародна Федерація ковзанярства оголосила, що юніорський чемпіонат світу відбудеться у квітні у Таллінні. В Україні тоді неможливо було тренуватися – жодна ковзанка не працювала. Мій тренер Дмитро Кіщенко, на жаль, нині покійний, сказав, що потрібно їхати й готуватися – представляти Україну в ці важкі для неї часи.
Я поїхав у Польщу, було запрошення від їхнього клубу фігурного катання. Після чемпіонату близько місяця був у Латвії. Потім отримав запрошення до Фінляндії від моїх нинішніх тренерів – Аліни Маєр-Віртанен та Вальтера Віртанена. Нам сподобалося працювати разом і вони запропонували мені залишитися.
Спочатку було непросто: потрібно спілкуватися іншою мовою, звикати до нової системи тренувань, людей. Проте через декілька місяців мені було вже досить комфортно перебувати тут.
Табір з фігурного катання у Фінляндії. Фото зі сторінки teammayervirtanen в інстаграмі
Розкажіть про тренування, зокрема підготовку до зимової Олімпіади-2026
Бувають інтенсивні тижні, загалом виходить 20 годин тренування на льоду плюс хореографія і загальна фізична підготовка. В нормальні тижні ми займаємося по дві-три години в день.
Спортивна підготовка непроста: навіть коли щось не виходить і вже втомився – потрібно просто виходити й робити. На тренуваннях немає адреналіну і куражу, як на змаганнях, тому працювати складніше. Ти себе переборюєш, рухаєш вперед і тоді виходить на змаганнях показувати найкращий рівень.
Аліна Майер-Віртанен строга, але чуйна людина, яка розуміє, що і для чого робить. Вона добра, але водночас авторитарна. У неї все за розкладом, кожен крок і завдання. Насправді організація та дисципліна дуже допомагає у спорті. І в житті також.
Кирило Марсак і Аліна Маєр-Віртанен. Фото зі сторінки Кирила в інстаграмі
Про що були програми, з якими ви виступали на зимовій Олімпіаді?
Обидві програми поставила моя хореографка, італійка Єкатєріна Івлєва-Ґуарізе.
Довільна програма – моя особиста історія під “I'm tired” Labrinth. Перша частина показує, що я втомився, мені важко: багато негативних новин, мій батько на фронті захищає нашу країну, бабуся, дідусь та тітка перебувають у Херсоні, багато особистих труднощів. Друга частина демонструє, що попри труднощі, негатив я виражаю свої переживання на льоду і завдяки цьому живу, продовжую рухатися уперед.
Коротка програма була під пісню Андреа та Матео Бочеллі “Follow me”. Вона присвячена моєму батьку. Він світла, чуйна і добра людина. Мене надихає його сильний дух, він перебуває у важкій ситуації, але не впадає у відчай, намагається мислити позитивно. Я пишаюся батьком і хочу його побачити якомога скоріше.
Він також пишається мною і, звісно, радий, що у мене є можливість представляти Україну на такому високому рівні.
Кирило Марсак із батьком Андрієм. Фото зі сторінки Андрія Марсака в інстаграмі
Тобто для вас фігурне катання – це ще й спосіб розповісти світу про те, що відбувається в Україні?
Так, звісно. Це мій спосіб доносити до людей новини про Україну.
Коли перемагаєш, або посідаєш призове місце, люди починають цікавитися твоєю історією. Завдяки фігурному катанню, я зміг по спільноті поширити свою історію, донести, що війна триває і нам потрібна підтримка.
У коментарях медіа ви зазначали, що довільна програма не вийшла такою, як вам хотілося б. Чому так сталося?
Багато факторів вплинули на довільну програму. Я стежив за ситуацією з Владиславом Гераскевичем, якого дискваліфікував Міжнародний Олімпійський Комітет. Це триб'ютвід англійського tribute (данина, шана)для українських спортсменів, які, загинули, віддання честі та пам'яті їм. Міжнародний Олімпійський Комітет повівся негарно, у Гераскевича забрали акредитацію, його дискваліфікували. Було дуже сумно, бо це несправедливість.
У той момент багато неприємних речей відбувалося, новин. Були нападки в соцмережах від росіян. Тобто, загалом я просто не впорався з особистими переживаннями та думками.
У той день не вийшло, але це було гарним уроком на майбутні змагання. Я буду знати, що робити, що не робити, де треба більше сконцентруватися на собі, і на що не звертати уваги. Це досвід, який допоможе мені зростати як спортсмену і людині.
Виступ Кирила Марсака у довільній програмі на Олімпіаді-2026. Фото: Getty Images
Ви стикнулися з хейтом після того, як висловлювання про участь у змаганнях “нейтральних” спортсменів? Розкажіть про це детальніше
Ця ситуація роздута. Їхня (ред. російська) жовта преса написала, що я сказав це саме про їхнього фігуриста, а я казав про всіх нейтральних спортсменів. Полетіли гнівні повідомлення і погрози. У моїх словах вони бачили те, що хотіли бачити та вирвали їх із контексту. Все, що можу про це сказати.
Які, на вашу думку, наслідки участі “нейтральних” спортсменів в Олімпійських іграх?
Я негативно ставлюся до того, що їх допустили. Хто б що не казав, спорт не поза політикою – Олімпійські ігри це політична арена. Якщо вони допущені, вони все одно будуть просувати свою пропаганду.
Вони сплачують податки у своїй країні, а з цих податків бомблять нашу країну. І звісно їх нейтральний статус ще треба підтвердити.
Кирило Марсак на Олімпіаді-2026. Фото: Віталій Клюєв/інстаграм
Після хвилі хейту, з якою ви зіштовхнулися, чи підтримали вас інші спортсмени?
Деякі спортсмени, з якими я гарно спілкуюся, звісно, підтримували – ми спілкувалися про це. Деякі не заглиблювалися, залежить від людини особисто.
Які загалом стосунки між фігуристами на змаганнях?
У фігурному катанні мале ком'юніті, хлопців не так багато. Ми усі одне одного знаємо. Спілкуємося дружньо: з кимось краще, з кимось трохи гірше. В цілому ми така маленька родина, фігурно-катальна.
Якою була підтримка українців під час Олімпіади?
Підтримка людей з України неймовірна. В цілому атмосфера на Олімпіаді була просто вау, багато українських прапорів. Люди підходили після змагань і казали, що я молодець, що вони все одно раді та пишаються.
Українська діаспора зустріла представників України в аеропорту Мілана. Фото зі сторінки Олімпійська команда України в інстаграмі
Які у вас найближчі спортивні плани?
Зараз готуюсь до чемпіонату світу. Основна ціль – поїхати та показати свій максимум.
Чим займаєтеся, крім спорту?
Навчаюся у фінському університеті (ред. Кирило вивчає розробку ігор). Це допомагає розвантажити голову – не думати лише про катання, бо іноді його забагато. Коли треба зробити ще якісь завдання, домашню роботу, голова не настільки завантажена фігурним катанням і тренуватися простіше.
Я вчився грати на піаніно, фортепіано, створювати музику на комп'ютері та виконувати пісні. Це більше хобі, для себе цим займаюся, непрофесійно.
Сумуєте за Херсоном, перебуваючи за кордоном?
Звісно. Дуже хотілось би приїхати у Херсон, побачити, що залишилося від місць, які для мене важливі. Але там майже все зруйновано: і ковзанка, і школа, і домівка наша. Хочеться побачитися з людьми, з рідними.
Більше матеріалів про спорт у Херсоні під час війни:
-preview.webp)
-preview.webp)
-preview.webp)