Українське законодавство досі не вміє розпізнавати кібербулінг
В українському законодавстві не вистачає норм, спрямованих на запобігання чи попередження цькування в інтернеті, освітніх програм для дітей, батьків і фахівців, які б допомогли визначити, що певна ситуація є прикладом кібербулінгу.
Таку думку висловив аналітик правозахисного департаменту Docudays UA Богдан Мойса під час підведення підсумків першого етапу кампанії з протидії кібербулінгу, який започаткував фестиваль документальних фільмів, в Українському кризовому медіацентрі.
За його словами, до деяких законодавчих актів з протидії булінгу внесли зміни, завдяки яким поняття булінгу охоплюватиме і булінг з використанням інформаційних технологій. Проте ці акти досі не вирішили проблеми ідентифікації кібербулінгу. Підтверджують ці дані й результати аналізу рішень українських суддів, зауважує Мойса.
"В Україні прийнято національний план подальшої реалізації Конвенції ООН про права дитини, у рамках якого держава бере на себе певні зобов’язання до 2022 року. Одним з напрямів цієї конвенції є захист прав дитини в інформаційному просторі. Ми бачимо за необхідне доповнити план заходами, які стосувалися б формування освітніх програм, заходів з протидії кібербулінгу", – наголосив експерт та додав, що сьогодні, внаслідок стрімкого розвитку технологій, немає готових рішень, як попереджати кібербулінг, а головне, протидіяти йому.
Кампанія з протидії булінгу, яку у квітні цього року започаткував міжнародний кінофестиваль "Docudays UA", має на меті популяризувати тему кібербулінгу в Україні та допомогти людям, які постраждали внаслідок цькування в мережі. Першим етапом кампанії став конкурс із написання есе на тему "Кібербулінг. Як я перестав / перестала бути жертвою", наступним же кроком має стати юридичний супровід жертв кібербулінгу, який проводитиме Українська Гельсінська спілка з прав людини.
