Підтримати нас

Справа Маріо: служби РФ нехтують власним законодавством і глумляться з низки міжнародних прав

19 травня 2023 15:00
2,871
Поширити:

Нові подробиці справи іспанського волонтера Мар’яно Гарсіа Калатаюд, якого російські окупанти викрали в Херсоні 19 березня 2022 року та досі утримують у неволі. 

Правозахисники впевнені, що служби Російської Федерації ігнорують власний Кримінальний кодекс і порушили щонайменше чотири статті Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Хто такий Мар’яно Гарсіа Калатаюд

Херсонці знають його більше просто як “Маріо з Іспанії” – так він сам відрекомендовувався при зустрічах.

Усі фото зі сторінки Маріо у фейсбуці

До анексії Криму та початку війни на сході нашої країни чоловік 26 років працював у міськраді Валенсії, був заступником мера. Мав все: гарну роботу, дітей, онуків. Але покинув своє спокійне і забезпечене іспанське життя і приїхав допомагати українцям. На питання журналістів “Вгору”, – чому, – пояснив:

В Іспанії багато років тому була диктатура. У Європі правили Франко, Гітлер та Муссоліні. Вони вбивали всіх, хто хотів жити у спокої, у своєму домі. Моя сім'я не хотіла воювати, мої бабуся та дідусь хотіли миру. Слуги диктатури переслідували таких людей. Уряди Іспанії, Італії та Німеччини вбивали не лише батьків, а і їхніх дітей, щоби вони не могли вирости та помститися, і щоби зламати волю інших громадян, залякати. Тоді, у 1939 році, з портів Аліканте у Валенсії та Барселони пішли кораблі, на яких рятували від диктатури 3600 дітей. Усі вони приїхали до України. Українські батьки взяли їх та виховали, як своїх рідних дітей. Одна з тих дівчаток дізналася, що до Мар'їнки (місто в Донецькій області) приїхав іспанець і знайшла мене. Її вивезли, коли їй було 4 роки. Українська родина виростила її як рідну дочку. Але вона дуже хотіла дізнатися, ким були її справжні батьки. Я зателефонував моїм друзям у мерії Валенсії, і вони все дізналися. Її батьки були вчителями у школі, а ще опікувалися дітьми з обмеженими можливостями, які не могли ходити до школи. Вони були дуже хороші люди й за свою роботу не брали грошей. Але коли до влади прийшов Франко, він наказав розстріляти багатьох добрих людей, і їх також убили. Коли я розповів цій жінці про її батьків, ми обнялися і плакали. І я не соромлюся своїх сліз. Я почуваюся боржником України, адже українці стільки зробили для нашої країни. Але я не один. Уся Іспанія, Європа та весь світ мають допомагати Україні. Бо українці борються проти диктатора Путіна, котрий хоче зробити з України колонію.

Маріо співпрацював з різними міжнародними гуманітарними організаціями й возив у зону бойових дій на схід нашої країни харчі, ліки, памперси для лежачих бабусь та дідусів, опікувався дитячими будинками, які там залишилися. 

Допомагав і Херсонській обласній школі-інтернату. Завдяки його сприянню, сироти знайшли люблячих батьків та набули повноцінних родин. А ще – суботами давав безплатні уроки практичної іспанської. 

Коли російські військові захопили Херсон, Маріо відмовився евакуюватися й з разом із жителями обласного центру виходив на мітинги спротиву.

Останній зв’язок з Маріо

Напередодні зникнення чоловік казав своїй цивільній дружині Тетяні Маріній, що за ним почали стежити. Жінка благала його бути обережним, але Маріо “відмахувався”. Мовляв, він тут по праву, це росіяни мають боятися, бо вони тут – загарбники.

Зранку 19 березня Тетяна не пішла на мітинг, бо треба було попіклуватися про хвору матір. Домовилися з Маріо, що після мітингу він відвідує свою квартиру, погодує собаку (хаскі, Фурію) й повернеться до Тетяни.

Зателефонував мені о 13.51 і каже: “Виходь, відкривай під’їзд, я вже тут”, – згадує події того страшного дня пані Тетяна. – Поки я зібралася та вийшла, минуло, мабуть, хвилини дві-три. Виходжу, а під дверима – нікого немає... Набираю, а його телефон – “поза зоною”. Пішла в один бік від будинку, в інший – взагалі нікого ніде немає. Люди тоді рідко вулицями пересувалися, по обіді вже по домівках сиділи через окупацію. Я навіть не знала, що думати, куди бігти, де його шукати. Потім був один дивний дзвінок з його телефона. Я: “Алло. Алло. Алло. Алло, мене чутно?”. Але зв’язок одразу зник. Мабуть, хтось рився в його телефоні та випадково викликав останній набраний номер.

Тетяна попросила власницю квартири, яку наймав Маріо, щоби та перевірила, – може, йому стало зле і він повернувся додому? Ні, не повернувся. Побоювання жінки, що окупанти ув’язнили чоловіка, переросли у впевненість.

Тоді росіяни вже глушили в Херсоні українській мобільний Інтернет. Подруга Тетяни, Вікторія, у якої домашній Інтернет ще працював, розмістила на сторінці в соцмережах інформацію про викрадення Маріо. А наступного дня жінки разом пішли на мітинг, шукали там журналістів, просили поширити інформацію про викрадення Маріо, сповістили його друзів в Іспанії, посольство.

Навіть підходили до одного з керівників російських військових, які оточували будівлю облдержадміністрації на площі Свободи.

Це був, як потім з’ясувалося, генерал Яков Рязанцев. Я впізнала його потім по портрету, коли ЗМІ повідомляли про загибель цього генерала у Чорнобаївці.  Ми підходили до нього з Вікторією, просили допомогти, бо Маріо – іноземець, літня людина (йому якраз виповнилося 74 роки). А той: “Да не брали мы ни вашего китайца, ни нанайца, никого. Идите, девушки, отсюда”.

А в міськвиконкомі жінки дізналися, що зник не лише іспанський волонтер, а й інші херсонці. І в мерії якраз збирали про них дані, щоб з’ясувати – чи утримують їх десь, чи ні. Пані Тетяна написала відповідну заяву і невдовзі їй повідомили, що Маріо затримали для звичайної перевірки та незабаром, десь 23-го березня, відпустять.

На фото Мар’яно Гарсіа Калатаюд (зліва) та волонтер Григорій Янченко

Шукайте під Антонівським мостом, або рік відвертої брехні

Увечері 23 березня власниця квартири Маріо написала Тетяні у Вайбері, що чоловіка відпустили. Така ж інформація поширилася і в соцмережах, і в ЗМІ, навіть по іспанському телебаченню. Більш того, повідомлялося, що він сходив у церкву, погодував собаку, і все з ним добре.

Я була шокована: а чому Маріо не сповістив мене про звільнення?! – ділиться пані Тетяна. – Не дивлячись на комендантську годину, побігла до його квартири. Прилетіла туди, а там – темно, собака голодна… Два дні поспіль чекала його там, під дверима, але Маріо так і не з’явився. Почала питати, звідкіля ж поширилася інформація, що його відпустили. Але достеменно мені так ніхто й не пояснив. Наразі думаю, що то була провокація росіян, велика кампанія дезінформації з боку ФСБ, щоби чоловіка більше не шукали. Чому я так думаю? Бо тоді, саме через цю “новину”, посольство Іспанії закрило кримінальну справу про зникнення свого громадянина. І дуже багато наших українських високопосадовців, відповідальних за повернення людей, на мої звернення з проханням визволити Маріо теж майже рік відповідали, що його ж ще 23 березня 2022-го випустили!

Жінка зв’язалася із родичами та друзями Маріо в Іспанії, пересвідчилася, що після зникнення він до батьківщини не повертався й з ними теж більше не спілкувався. Тому вперто продовжувала шукати чоловіка.

Знайомий працював сторожем на птахофабриці у Чорнобаївці. Курок вже не було, але залишалося багато обладнання, яке охороняли від мародерів. Звісно, коли російські військові туди заїхали, й почали “наводити порядки”, з ними не сперечалися, хіба є аргументи проти автомата? Але з усім тим намагалися виконувати обов’язки, бо за це отримували зарплатню з Києва. Серед тих військових був чоловік, на ім'я Максим, який начебто хотів дезертувати. Приходив до сторожів вечорами із випивкою, натякав, що не проти змішатися з місцевими й ніби розраховує на їхню допомогу. І хлопці попросили того Максима “навзаєм” дізнатися про долю Маріо.  Через кілька днів він повідомив, що в Херсоні затримали п'ятьох іноземців. Кого та як звуть ніхто не з'ясовував, їм надали номери: 1, 2, 3, 4, 5. Спочатку їх тримали на Теплоенергетиків (у приміщенні ізолятора тимчасового тримання, який окупанти перетворили на свою катівню), потім – у спортзалі обласної школи-інтернату на вул. Пугачова. Щоби вони не втекли зі спортзалу, до ніг ланцюгом прив'язали гирі. Там іноземці перебували до кінця квітня. А насамкінець додав: “Якщо хочете дізнатися, де ці гирі тепер, – наймайте водолазів і шукайте на дні Дніпра під Антонівським містом”…

Ця звістка настільки приголомшила Тетяну, що кілька днів вона навіть їсти не могла. Тим часом на птахофабриці військові разом з тим самим Максимом зачинили зранку двері сторожки, облили бензином і підпалили. Сторожів птахофабрики врятувало те, що знали інший вихід із приміщення, інакше там було б 10 обгорілих трупів. А подруга Вікторія нарешті змогла вмовити Тетяну повернутися до життя й продовжити пошуки, адже хіба можна після такого вірити на слово оркам?

По допомогу Тетяна звернулася до правозахисників, зокрема, до адвоката Української Гельсінської спілки з прав людини, юриста громадської приймальні Благодійної організації Фонд милосердя та здоров’я, документатора злочинів РФ по Херсонській області Олександра Данилова. Щоби мати право офіційно представляти інтереси Маріо, правозахисник уклав угоду із сином волонтера – Давідом Гарсія Муньоз. І надіслав електронне звернення до слідчого комітету РФ з вимогою розслідувати викрадення російськими військовими та незаконне утримання цивільної людини – Мар’яно Гарсіа Калатаюд. 

Олександр зазначив, що з точки зору законодавства РФ було порушено низку статей їх Кримінального кодексу, у тому числі:

  • ст. 353. Планування, підготовка, розв'язування чи ведення агресивної війни (караються позбавленням волі терміном від семи до двадцяти років);
  • ст. 356. Застосування заборонених засобів та методів ведення війни (карається позбавленням волі на строк до двадцяти років); 
  • ст. 357. Геноцид (караються позбавленням волі від дванадцяти до двадцяти років, або довічного позбавлення волі, або стратою);
  • ст. 126. Викрадення людини (карається позбавленням волі від п'яти до дванадцяти років).

А за частиною 2 статті 12 того ж Кримінального кодексу РФ, цитуємо: “Військовослужбовці військових частин Російської Федерації, що дислокуються за межами Російської Федерації, за злочини, скоєні на території іноземної держави, несуть кримінальну відповідальність за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації”. 

Тому правозахисник наполягав, щоби слідчий комітет РФ відкрив кримінальне провадження за фактами скоєних злочинів та повідомили офіційному представнику  Давіда Гарсія Муньоз про результати розгляду заяви й надіслали копію постанови про відкриття відповідного кримінального провадження. 

Проте російська сторона просто проігнорувала це звернення. 

За неофіційною інформацією (бо Тетяна і правозахисники розшукували контакти людей, які поверталися після викрадення додому, й питали – чи не бачили іспанського волонтера, чи чули щось про нього), Маріо вивезли до кримських в’язниць. Свідки розповідали, що утримують його у сімферопольському слідчому ізоляторі. Що там  російські охоронці нацьковували на нього собаку й він досить сильно покусав чоловіка, що він дуже схуд, переніс серцевий напад і взагалі, його здоров’я сильно підірване.

Але офіційного підтвердження де Маріо, і чи взагалі він живий, – довгий час домогтися не вдавалося. Навіть ще у березні 2023 року російські спецслужби на всі звернення, які надсилали правозахисники, відповідали: “такого у нас не значиться”.

Лише наприкінці квітня цього року надійшов лист, у якому РФ визнала, що Мар’яно Гарсіа Калатаюд таки утримується у підконтрольних їй місцях несвободи. Але де саме та чому – приховують досі. Начебто “просто” перевіряють його, а інші відомості є їх “державною таємницею”.  

Цікаво, що російські пабліки з цього приводу виявилися більш “балакучими”. Зокрема, Маріо значиться у їх реєстрі як “Иностранный комбатант”

У міжнародному праві комбатанти — особи, які входять до складу збройних сил країни що воює, й безпосередньо беруть участь у воєнних діях. 

Так от, росіяни “закидають”, що “дедушка, под видом волонтерства, вошел в тесный контакт с ультраправой организацией “Правый сектор”, 1 марта 2022 года разразился угрозами в адрес России, взял в руки оружие и вступил в ряды “территориальной обороны Херсона”. І розмістили, як доказ, – його давнішнє фото з автоматом в музеї організації! 

Тобто можна припустити, що російські спецслужби вже понад рік намагаються сфабрикувати справу про участь 74-річного громадянина Іспанії у лавах збройних сил України, аби визнати його “військовим полоненим” й виправдати свій злочин в очах одурманених пропагандою власних громадян. 

Війна проти Міжнародного гуманітарного права

Російська Федерація розв’язала війну не лише проти України, а й проти Міжнародного гуманітарного права, проти прав і основоположних свобод, задекларованих країнами у низці документів, аби не повторилися жахи Другої світової.

І це нахабно продемонстровано на прикладі Маріо. 

На початку вересня минулого року Олександр Данилов направив від імені Давіда Гарсія Муньоз  скаргу до Європейського суду з прав людини.

В ній, зокрема, зазначено, що Російською Федерацією порушено право Маріано Гарсіа Калатаюд (Mariano Calatayud Garcia) на:

  • свободу та особисту недоторканність. Маріано Гарсіа Калатаюд є цивільною особою, волонтером, не брав участі у воєнних діях, тому не може вважатися військовим чи військовополоненим. За законодавством РФ цивільну особу можуть позбавити волі та тримати під вартою лише на підставі судового рішення за наявності причин і підстав, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом РФ. Проте Маріано Гарсіа Калатаюд свавільно, без судового рішення, позбавлений волі та утримується під вартою з 19.03.2022 р. особами, що діяли та діють від імені РФ. Це є порушенням гарантій Статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
  • повагу до сімейного життя. Увесь цей час Маріо позбавлений можливості підтримувати зв'язок зі своєю сім'єю (донькою, сином, цивільною дружиною). Це порушення Статті 8 Європейської Конвенції.
  • гарантії про забезпечення ефективного засобу правового захисту в національному органі у разі порушення прав та свобод осіб, які вважаються військовополоненими. У законодавстві РФ відсутні правові норми щодо військовополонених – нема процедур й вимог до обґрунтування рішень та термінів про обмеження або позбавлення їх волі; судового контролю обґрунтованості рішень; можливості надання правової допомоги військовополоненим; немає механізмів оскарження прийнятих стосовно них рішень; і щодо умов утримання – те саме, механізмів перевірки та оскарження немає. Це – порушення Статті 13 Європейської Конвенції.
  • не бути підданому катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню. Саме по собі перебування цивільної, невинуватої особи у місцях тримання злочинців без будь-якого обґрунтування є фізичним та психічним насильством. Умови, в яких перебував та перебуває Маріо – без мінімальних санітарних і гігієнічних умов, без питної води, з неякісним і недостатнім харчуванням – теж є неприйнятними з точки зору прав та гідності людини. Адже це – порушення Статті 3 Європейської Конвенції.

І попри все, іспанський волонтер досі незаконно утримується росіянами за ґратами, жодного його порушеного права, гарантованого міжнародними документами, Російською Федерацією не відновлено.

Тож, як казав Маріо, у цій війні мають боротися проти диктатора Путіна не лише українці.

Р. S. Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами “Вгору” разом із  документаторами злочинів російської федерації адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров'я Олександром Даниловим. 

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 26 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Контакти документатора по Херсонській області ініціативи «Трибунал для Путіна»: +38066 94 56 560.

Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/

Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів