Справа Маріо: служби РФ нехтують власним законодавством і глумляться з низки міжнародних прав

Нові подробиці справи іспанського волонтера Мар’яно Гарсіа Калатаюд, якого російські окупанти викрали в Херсоні 19 березня 2022 року та досі утримують у неволі. 

Правозахисники впевнені, що служби Російської Федерації ігнорують власний Кримінальний кодекс і порушили щонайменше чотири статті Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Хто такий Мар’яно Гарсіа Калатаюд

Херсонці знають його більше просто як “Маріо з Іспанії” – так він сам відрекомендовувався при зустрічах.

Усі фото зі сторінки Маріо у фейсбуці

До анексії Криму та початку війни на сході нашої країни чоловік 26 років працював у міськраді Валенсії, був заступником мера. Мав все: гарну роботу, дітей, онуків. Але покинув своє спокійне і забезпечене іспанське життя і приїхав допомагати українцям. На питання журналістів “Вгору”, – чому, – пояснив:

Маріо співпрацював з різними міжнародними гуманітарними організаціями й возив у зону бойових дій на схід нашої країни харчі, ліки, памперси для лежачих бабусь та дідусів, опікувався дитячими будинками, які там залишилися. 

Допомагав і Херсонській обласній школі-інтернату. Завдяки його сприянню, сироти знайшли люблячих батьків та набули повноцінних родин. А ще – суботами давав безплатні уроки практичної іспанської. 

Коли російські військові захопили Херсон, Маріо відмовився евакуюватися й з разом із жителями обласного центру виходив на мітинги спротиву.

Останній зв’язок з Маріо

Напередодні зникнення чоловік казав своїй цивільній дружині Тетяні Маріній, що за ним почали стежити. Жінка благала його бути обережним, але Маріо “відмахувався”. Мовляв, він тут по праву, це росіяни мають боятися, бо вони тут – загарбники.

Зранку 19 березня Тетяна не пішла на мітинг, бо треба було попіклуватися про хвору матір. Домовилися з Маріо, що після мітингу він відвідує свою квартиру, погодує собаку (хаскі, Фурію) й повернеться до Тетяни.

Тетяна попросила власницю квартири, яку наймав Маріо, щоби та перевірила, – може, йому стало зле і він повернувся додому? Ні, не повернувся. Побоювання жінки, що окупанти ув’язнили чоловіка, переросли у впевненість.

Тоді росіяни вже глушили в Херсоні українській мобільний Інтернет. Подруга Тетяни, Вікторія, у якої домашній Інтернет ще працював, розмістила на сторінці в соцмережах інформацію про викрадення Маріо. А наступного дня жінки разом пішли на мітинг, шукали там журналістів, просили поширити інформацію про викрадення Маріо, сповістили його друзів в Іспанії, посольство.

Навіть підходили до одного з керівників російських військових, які оточували будівлю облдержадміністрації на площі Свободи.

А в міськвиконкомі жінки дізналися, що зник не лише іспанський волонтер, а й інші херсонці. І в мерії якраз збирали про них дані, щоб з’ясувати – чи утримують їх десь, чи ні. Пані Тетяна написала відповідну заяву і невдовзі їй повідомили, що Маріо затримали для звичайної перевірки та незабаром, десь 23-го березня, відпустять.

На фото Мар’яно Гарсіа Калатаюд (зліва) та волонтер Григорій Янченко

Шукайте під Антонівським мостом, або рік відвертої брехні

Увечері 23 березня власниця квартири Маріо написала Тетяні у Вайбері, що чоловіка відпустили. Така ж інформація поширилася і в соцмережах, і в ЗМІ, навіть по іспанському телебаченню. Більш того, повідомлялося, що він сходив у церкву, погодував собаку, і все з ним добре.

Жінка зв’язалася із родичами та друзями Маріо в Іспанії, пересвідчилася, що після зникнення він до батьківщини не повертався й з ними теж більше не спілкувався. Тому вперто продовжувала шукати чоловіка.

Ця звістка настільки приголомшила Тетяну, що кілька днів вона навіть їсти не могла. Тим часом на птахофабриці військові разом з тим самим Максимом зачинили зранку двері сторожки, облили бензином і підпалили. Сторожів птахофабрики врятувало те, що знали інший вихід із приміщення, інакше там було б 10 обгорілих трупів. А подруга Вікторія нарешті змогла вмовити Тетяну повернутися до життя й продовжити пошуки, адже хіба можна після такого вірити на слово оркам?

По допомогу Тетяна звернулася до правозахисників, зокрема, до адвоката Української Гельсінської спілки з прав людини, юриста громадської приймальні Благодійної організації Фонд милосердя та здоров’я, документатора злочинів РФ по Херсонській області Олександра Данилова. Щоби мати право офіційно представляти інтереси Маріо, правозахисник уклав угоду із сином волонтера – Давідом Гарсія Муньоз. І надіслав електронне звернення до слідчого комітету РФ з вимогою розслідувати викрадення російськими військовими та незаконне утримання цивільної людини – Мар’яно Гарсіа Калатаюд. 

Олександр зазначив, що з точки зору законодавства РФ було порушено низку статей їх Кримінального кодексу, у тому числі:

• ст. 353. Планування, підготовка, розв'язування чи ведення агресивної війни (караються позбавленням волі терміном від семи до двадцяти років);
• ст. 356. Застосування заборонених засобів та методів ведення війни (карається позбавленням волі на строк до двадцяти років); 
• ст. 357. Геноцид (караються позбавленням волі від дванадцяти до двадцяти років, або довічного позбавлення волі, або стратою);
• ст. 126. Викрадення людини (карається позбавленням волі від п'яти до дванадцяти років).

А за частиною 2 статті 12 того ж Кримінального кодексу РФ, цитуємо: “Військовослужбовці військових частин Російської Федерації, що дислокуються за межами Російської Федерації, за злочини, скоєні на території іноземної держави, несуть кримінальну відповідальність за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації”. 

Тому правозахисник наполягав, щоби слідчий комітет РФ відкрив кримінальне провадження за фактами скоєних злочинів та повідомили офіційному представнику  Давіда Гарсія Муньоз про результати розгляду заяви й надіслали копію постанови про відкриття відповідного кримінального провадження. 

Проте російська сторона просто проігнорувала це звернення. 

За неофіційною інформацією (бо Тетяна і правозахисники розшукували контакти людей, які поверталися після викрадення додому, й питали – чи не бачили іспанського волонтера, чи чули щось про нього), Маріо вивезли до кримських в’язниць. Свідки розповідали, що утримують його у сімферопольському слідчому ізоляторі. Що там  російські охоронці нацьковували на нього собаку й він досить сильно покусав чоловіка, що він дуже схуд, переніс серцевий напад і взагалі, його здоров’я сильно підірване.

Але офіційного підтвердження де Маріо, і чи взагалі він живий, – довгий час домогтися не вдавалося. Навіть ще у березні 2023 року російські спецслужби на всі звернення, які надсилали правозахисники, відповідали: “такого у нас не значиться”.

Лише наприкінці квітня цього року надійшов лист, у якому РФ визнала, що Мар’яно Гарсіа Калатаюд таки утримується у підконтрольних їй місцях несвободи. Але де саме та чому – приховують досі. Начебто “просто” перевіряють його, а інші відомості є їх “державною таємницею”.  

Цікаво, що російські пабліки з цього приводу виявилися більш “балакучими”. Зокрема, Маріо значиться у їх реєстрі як “Иностранный комбатант”. 

У міжнародному праві комбатанти — особи, які входять до складу збройних сил країни що воює, й безпосередньо беруть участь у воєнних діях. 

Так от, росіяни “закидають”, що “дедушка, под видом волонтерства, вошел в тесный контакт с ультраправой организацией “Правый сектор”, 1 марта 2022 года разразился угрозами в адрес России, взял в руки оружие и вступил в ряды “территориальной обороны Херсона”. І розмістили, як доказ, – його давнішнє фото з автоматом в музеї організації! 

Тобто можна припустити, що російські спецслужби вже понад рік намагаються сфабрикувати справу про участь 74-річного громадянина Іспанії у лавах збройних сил України, аби визнати його “військовим полоненим” й виправдати свій злочин в очах одурманених пропагандою власних громадян. 

Війна проти Міжнародного гуманітарного права

Російська Федерація розв’язала війну не лише проти України, а й проти Міжнародного гуманітарного права, проти прав і основоположних свобод, задекларованих країнами у низці документів, аби не повторилися жахи Другої світової.

І це нахабно продемонстровано на прикладі Маріо. 

На початку вересня минулого року Олександр Данилов направив від імені Давіда Гарсія Муньоз  скаргу до Європейського суду з прав людини.

В ній, зокрема, зазначено, що Російською Федерацією порушено право Маріано Гарсіа Калатаюд (Mariano Calatayud Garcia) на:

• свободу та особисту недоторканність. Маріано Гарсіа Калатаюд є цивільною особою, волонтером, не брав участі у воєнних діях, тому не може вважатися військовим чи військовополоненим. За законодавством РФ цивільну особу можуть позбавити волі та тримати під вартою лише на підставі судового рішення за наявності причин і підстав, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом РФ. Проте Маріано Гарсіа Калатаюд свавільно, без судового рішення, позбавлений волі та утримується під вартою з 19.03.2022 р. особами, що діяли та діють від імені РФ. Це є порушенням гарантій Статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
• повагу до сімейного життя. Увесь цей час Маріо позбавлений можливості підтримувати зв'язок зі своєю сім'єю (донькою, сином, цивільною дружиною). Це порушення Статті 8 Європейської Конвенції.
• гарантії про забезпечення ефективного засобу правового захисту в національному органі у разі порушення прав та свобод осіб, які вважаються військовополоненими. У законодавстві РФ відсутні правові норми щодо військовополонених – нема процедур й вимог до обґрунтування рішень та термінів про обмеження або позбавлення їх волі; судового контролю обґрунтованості рішень; можливості надання правової допомоги військовополоненим; немає механізмів оскарження прийнятих стосовно них рішень; і щодо умов утримання – те саме, механізмів перевірки та оскарження немає. Це – порушення Статті 13 Європейської Конвенції.
• не бути підданому катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню. Саме по собі перебування цивільної, невинуватої особи у місцях тримання злочинців без будь-якого обґрунтування є фізичним та психічним насильством. Умови, в яких перебував та перебуває Маріо – без мінімальних санітарних і гігієнічних умов, без питної води, з неякісним і недостатнім харчуванням – теж є неприйнятними з точки зору прав та гідності людини. Адже це – порушення Статті 3 Європейської Конвенції.

І попри все, іспанський волонтер досі незаконно утримується росіянами за ґратами, жодного його порушеного права, гарантованого міжнародними документами, Російською Федерацією не відновлено.

Тож, як казав Маріо, у цій війні мають боротися проти диктатора Путіна не лише українці.

Р. S. Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами “Вгору” разом із  документаторами злочинів російської федерації адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров'я Олександром Даниловим. 

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 26 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Контакти документатора по Херсонській області ініціативи «Трибунал для Путіна»: +38066 94 56 560.