Маловідомі Хорли та понівечена “імперія” Фальц-Фейнів. ФОТО
Курортне селище Хорли не має офіційного статусу курорту. В Україні про нього мало хто знає. Та з кожним роком з'являється все більше охочих приїхати сюди та насолодитися теплим неглибоким морем з кришталево чистою водою майже без медуз, охайним пляжем з найдрібнішим, приємним на дотик піском. На перший погляд, - це абсолютно звичайний маленький населений пункт, який живе своїм тихим провінційним життям. Проте більшість відпочивальників навіть не здогадується, які таємниці та інтриги приховує ця непримітна, на перший погляд, місцина.
Пропонуємо вам історію, яку мало хто чув - про прекрасний курорт і цілу індустрію, створену жінкою, яка була вбита за загадкових обставин. Ця таємниця вже багато років хвилює як істориків, так і місцевих жителів Хорлів. Детальніше - у статті Тетяни Назаренко.
Софію Фальц -Фейн називали “золотою рибкою”: на пакуваннях її продукції, зокрема консервів та устриць, популярних у Російській Імперії та у Європі, був зображений логотип - золота рибка на велосипеді. Це друге ім’я народилося в підприємницьких колах того часу. Багатьох дивувало і захоплювало, що матері 8-х дітей та двічі вдові вдалося досягти майже неможливого. На отриманому в спадок півострові, який з трьох боків омивається Чорним морем, вона створила власну “імперію” та посіла одну з провідних позицій у суворому світі виробництва і торгівлі, якими у той час правили переважно чоловіки.
Софія Богданівна Фальц-Фейн (1835 - 1919)
Починаючи з 1890 року, майже за три десятиліття практично на порожньому місці було розбито мальовничий парк, забезпечено водопостачання цілющою, збагаченою іонами срібла водою з підземного озера, побудовано порт, елеватор, млин, морський вокзал, завод для перероблення устриць, контору, два готелі для моряків і купців, телеграф та пошту, метеостанцію, митницю, банк, і багато іншого.
Після вбивства 84-річної власниці у радянської влади не стало вмінь і розуму вести справи. Порт Хорли занепав і поринув у забуття. Лише поодинокі історичні джерела нагадують, що колись тут вирувало життя. Журналісти нашої редакції вирішили поїхати до півострова та на власні очі побачити, що залишилося від “імперії” Софії Богданівни і наскільки привабливою ця місцевість може бути для туристів. У цьому нам допомогли староста села Ігор Бобер та екскурсоводка Олена Медведкова.
Етнічна німкеня та екскурсоводка Олена Медведкова вже кілька років поспіль досліджує історію родини Фальц-Фейнів
Запланували відвідати найбільш потужні та відомі колись об’єкти. Тож насамперед прямуємо до напівзруйнованого порту.
Колись він був одним з лідерів серед інших портів, розташованих на узбережжі Чорного моря. Гавань працювала навіть взимку, адже завдяки природному джерелу вода тут не замерзала.
Старовинні руїни красномовно свідчать про колишню потужність порту
Сьогодні про колишню потужність нагадують напівруїни, великі і порожні старі зерносховища. З першого погляду видно міцність споруд. Кам'яні ангари мають товсті метрові стіни. Дах подекуди досі вкритий червоною черепицею.
Олена Медведкова розповідає, що під час будівництва її привозили аж із французького Марселя. Пізніше в губернії почали будувати власні черепичні та черепично-цегельні заводи.
“Кожна черепичина має свій знак - печатку виробника, у вигляді круглого відтиску із зображенням, наприклад, метелика чи ще чогось. Тут більше десяти видів черепиці з такими знаками. Частина даху вкрита металом, який також зберігся з тих часів. Ворота і двері ковані. На деяких спорудах залишилися навіть старовинні замки”, - розповідає пані Олена.
На жаль, старі приміщення зараз зачинені, оскільки не експлуатуються та перебувають в аварійному стані. Проте навіть зазирнувши у шпарину в старих дверях з кованими засувами та великими іржавими замками, нам відкрилася неймовірна картина: дерев'яна підлога та дірява стеля, крізь яку розсіюється золотими променями сонячне світло, а в кінці приміщення великі вікна без шибок, за якими розкинулася блакитна морська гладь...
Старі приміщення порту перебувають в аварійному стані
Зі сховищ до самого причалу, розрахованого не менш ніж на шість кораблів, зерно подавалося вагонетками. До країн Європи крім пшениці відправляли ще й овечу вовну, м’ясо, худобу, устриці, вирощені на місцевій фермі, консерви. На іноземних кораблях сюди прибували моряки різних національностей та рас. Були навіть афроамериканці.
А ще Софія Фальц-Фейн створила власне пароплавство з чотирьох вантажних кораблів та двох прогулянкових катерів, названих на честь господині та її єдиної доньки: “Софія” та “Лідія”. Взагалі у її власності був мініфлот, до нього входили каботажні судна, тобто комерційного, вантажного і пасажирського призначення, які курсували між морськими портами однієї держави. Усього було шість торговельних і два прогулянкових судна, які здійснювали рейси до Скадовська, Миколаєва, Херсона, Одеси, Севастополя.
Оскільки у порт приходили судна з різних держав, тут було створено відділення російського банку. Функціонувало два готелі, в яких зупинялися переважно заможні люди. Дозволити собі таку “розкіш” могли здебільшого офіцерський склад та купці.
Не забувала власниця і про розваги та благодійність. У Хорлах навіть була бальна кімната і власний духовий оркестр, зображення якого збереглося на старих фотознімках. Тут проводилися бали, був сінематограф і робилося все, щоб порт процвітав.
Навколо адміністративних приміщень буяли сади з фруктовими деревами, сквери та величезні алеї троянд. Власним коштом власниця заснувала тут навіть училище та невелику гімназію.
Сьогодні місця, у яких колись вирувало активне і веселе життя, мають гнітючий вигляд
Адміністративні будівлі порту, морського вокзалу, контори ще деякий час експлуатувалися за радянської влади. Проте досягти рівня Софії Фальц-Фейн у вмінні вести справи або хоча б підтримувати вже готове налагоджене господарство у новоспечених господарів-пролетарів чи то розуму не вистачило, чи то бажання.
Самотня жінка, яка самотужки на порожньому місці розбудувала цілу індустрію, створила робочі місця для збіднілого люду та прославила свою другу Батьківщину на весь світ виявилася сильнішою за своїх катів.
Єдине, ж на що добре спромоглися представники нової влади, - так це старанно “обліпити” гарні будівлі з червоної цегли стандартною плиткою, яка за радянських часів широко використовувалась у громадських туалетах.
Про колись велелюдний вокзал нагадує напівзруйнована гарна будівля та старі сходи, які ведуть прямісінько до моря
Та все ж, подивитися туристу є на що. Крізь шибки у старовинних дерев'яних дверях та великих вікнах проглядається просторий хол та каси з віконцями, де продавалися квитки. На стінах подекуди збереглася декоративна керамічна плитка, а частково навіть піч, за допомогою якої опалювалися приміщення. Розташування кімнат залишилося у первозданному вигляді. Від напівкруглого ґанку вокзалу - круті сходи, що ведуть просто до моря, трохи далі - ще одні. Крім того, в порту якимось дивом не заасфальтували пологий спуск до причалу. Він досі вкритий бруківкою, яка ще пам'ятає сліди величної “господині херсонських степів” - Софії Богданівни Фальц-Фейн.
Адміністративні приміщення порту прикрашають дерев'яні тераси з декоративними різьбленнями під стелею та мереживними огородженнями
Ось старий сквер між вокзалом та конторою, у якій було вбито власницю. З одного боку вхід з якогось дива перекритий бетонними плитами. З іншого - нові ковані ворота. Їх ескіз зробив місцевий художник В’ячеслав Карпович Захарченко. Зверху розміщена рибка-осетр, що їде на велосипеді. У цього велосипеда навіть колеса крутяться.
Товарний знак продукції Фальц-Фейнів - рибка-осетр, що їде на велосипеді
Через цю емблему господиню Хорлів і називали Софія - “золота рибка”. Фальц-Фейни ще й випускали консерви. Щоправда, не у Хорлах, а на Одеському консервному заводі. На лицьовій стороні кожного виробу була розміщена реклама заводу із зображенням вітрильника.
А намалював цей вітрильник відомий художник Айвазовський. Він дуже товаришував з Софією Богданівною. Вона ж виділила у своєму мармуровому палаці в селі Преображенка окрему кімнату для дорогого гостя та облаштувала майстерню художника. Айвазовський любив тут бувати та малювати морські пейзажі, оскільки від Преображенки (у 1030 - 2016 роках - Червоний Чабан, Каланчацького району) лише 7 кілометрів до моря. Тут було написано багато картин, чимало з них художник подарував і Софії Богданівні. До речі, будівля у Преображенці була точною копією плацу Марімар, що у Франції на узбережжі Адріатики. Там споруда збереглася до наших днів, на відміну від нашої, яка була пограбована та розтрощена вщент.
Детальніше про цю та інші локації, розташовані на морських узбережжях Херсонщини, ми розповімо у тревел-шоу “Поїхали далі”. Перша серія другого сезону стартує вже у суботу, 31 липня на YouTube-каналі “Вгору.Херсон”.
Як розповіла екскурсоводка Олена Медведкова, опис усього, що містилося в палаці зберігся лише в онука господині, Едуарда Фальц-Фейна:
Проживаючи в Ліхтенштейні він у радянські часи робив кілька спроб приїхати на Херсонщину, аби якось допомогти рідному краю, проте марно, за всим прискіпливо стежили співробітники КДБ. Вже у 90-х роках за його кошти було відновлено сквер з “Купальницею” біля контори. Тоді ж тут споруджено один з нових монументів Софії Фальц-Фейн. До наших днів у сквері збереглася скульптура купальниці, виконана з італійського мармуру. У радянські та пострадянські часи сквер, разом зі старовинним монументом дуже занедбали. Проте загалом “Купальниця” непогано збереглася. Від неї відкололося лише кілька шматочків каменя. Зі скульптурою пов’язана ціла легенда. Місцеві називають її Дашенькою і розповідають, що вона є прототипом простої дівчини, яка служила у знатній родині. У неї був закоханий один із синів Софіії Богданівни. Проте сувора мати заборонила йому одружитися з простолюдинкою.
Скульптуру “Купальниця” місцеві жителі називають Дашенькою
Не зважаючи на крутий норов, місцевий люд любив свою господиню
Діти, онуки та правнуки старожилів, очевидців тих буремних подій, розповідають, як щедро Софія Богданівна наділяла місцеву малечу цукерками, коли приїздила до маєтку, як сама перевіряла на смак якість страв для робітників, як підтримувала своїх підопічних у горі й радості. Наприклад, коли дівчина з села виходила заміж, то Софія Богданівна шила їй у подарунок весільну сукню і давала молодятам необхідний матеріальний мінімум для початку повноцінного сімейного життя. Влаштуватися на роботу до Фальц-Фейнів було чимало охочих, адже вони ще й добре платили.
На той час тут мешкало близько 2000 жителів. Сьогодні ж залишилося лише 350 осіб.
Також на території порту зберігся старий маяк. Він працював за допомогою гасу, оскільки електрики тут ще не було. А от устричної ферми вже немає. Вона була остаточно знищена під час бомбардувань Другої світової війни.
Старий маяк працював за допомогою гасу
Хоча більшість об'єктів великого спадку потребують реставрації, все ж деякі старовинні будівлі вже отримали друге життя силами місцевих підприємців. Наприклад, колишню гімназію один з бізнесменів взяв в оренду, відреставрував власним коштом і обладнав там номери для туристів. А от у маєтку Софії Богданівни зараз приватна база відпочинку. Та власники зберегли старий будинок з червоної цегли і охочі можуть оселитися в ньому на час відпочинку. Живий і старовинний парк зі струмками, рукотворними озерами, наповненими водою одного з цілющих джерел, з містками, віковими деревами та круглою різьбленою альтанкою. Щоправда, парк зараз дуже занедбаний, зарослий очеретом та чагарниками.
Як розповів староста села Ігор Бобер, один з місцевих підприємців хотів взяти його під благоустрій, вкласти власні кошти, розчистити та створити комфортні умови для відпочивальників. Проте депутати Каланчацької ОТГ не підтримали цієї ініціативи з незрозумілих причин.
Таємниця загибелі Софії Фальц-Фейн
Обставини та причини загибелі Софії Богданівни вже понад століття хвилюють як історичних дослідників, так і місцевих жителів, предки яких були свідками тих буремних революційних подій. Старі дідусі й бабусі досі пошепки переповідають історію, про яку за радянської влади було заборонено навіть згадувати.
Екскурсоводка Олена Медведкова говорить, що у тому підступному вбивстві фігурує ім'я Прокопа Тарана:
Він був сумлінним працівником, а потім і керівником Порту Хорли. Проте на початку ХХ століття зв'язався з більшовиками і взяв участь у революційних заворушеннях 1905 року. Через це мав понести відповідальність за законом того часу. Фальц-Фейни дуже цінували свого працівника, вони дали йому освіту, він володів іноземними мовами і добре виконував свою роботу. Тож господарі допомогли йому сховатися від покарання в еміграції, у США. А після того, як на батьківщині сталася революція, - він повернувся і продовжив більшовицьку діяльність. Софія Богданівна прийняла його назад і навіть спробувала налагодити співпрацю з новою владою.
У червні 1919 року він привів з собою до Хорлів загін червоноармійців аби показати, як потрібно керувати, щоб досягти успіху у справах.
У цей час Софія Богданівна залишилася в Хорлах. Вона не поїхала в еміграцію, попри вмовляння старшого сина Олександра, адже вирішила, що у 84-віці нікому не потрібна за кордоном. Проте вже за кілька днів колишній власниці порту було наказано найближчим часом нікуди не відлучатися. Тож жінка перебувала у конторі зі своєю служницею. Вона була у повсякденному одязі, наче знала, що за нею прийдуть. Можливо чекала допиту або й розстрілу.
Коли після “екскурсії” Хорлами загін Тарана вийшов за село, двоє його людей таємно повернулися, оскільки вирішили, що у старої пані можна чимось “поживитися”.
Щодо подальшого розвитку подій існують лише припущення. Олена Медведкова розповідає таку версію:
За найбільш імовірним розвитком подій, вони прибули пізно ввечері і почали бити у двері, погрожуючи, що будуть стріляти. Швидше за все, двері відчинила служниця. Лише одна кімната була на замку, там заздалегідь і сховалася господиня. За припущеннями, злодії вирішили, що саме у цій кімнаті зберігаються гроші і коштовності, і попрямували туди. До цього часу не з'ясовано, яка зброя в них була: гвинтівки, багнети чи шаблі. Що насправді сталося - невідомо. За одними переказами, жінку застрелили, за іншими - закололи багнетами чи порубали шаблями. До сьогодні збереглося єдине фото з похорону Софії Фальц-Фейн. Хоча на її обличчі немає видимих ознак насильства, проте тіло по самі плечі щільно вкрите простирадлом. Тож про причини смерті залишається лише здогадуватися.
Ватажок загону червоноармійців одразу ж влаштував над вбивцями самосуд - розстріляв їх. Він багато років працював управителем у власниці маєтку, вона дала йому освіту, зокрема, і з німецької мови, допомогла сховатися у небезпечні часи і прийняла назад, коли той повернувся. Таран, за основною версією, хотів показати своїм підлеглим все найкраще, навчити їх господарювати.
За розповідями місцевих жителів, була проведена медична експертиза, проте куди подівся протокол - невідомо:
У мене є лист з 1919 року, порожній бланк протоколу огляду тіла.Тобто я розумію, як це було, ділиться пані Олена. - Мали вказувати час, пору року, коли було виявлено тіло, детально описати стан всіх органів. Кажуть, цей протокол існує. Проте він не в наших, не в українських архівах. Можливо, його оприлюднення не в інтересах тих, хто володіє документом.
Місцеві жителі, дізнавшись про смерть Софії Богданівни, швидко організували похорон, бо надворі було спекотне літо. Господиня була лютеранкою, проте священнослужителя її віри у ті часи швидко знайти не вдалося б. Тому для відспівування залучили православного священника. Дорогу до самого кладовища люди засипали пелюстками троянд.
Як привабити туристів до Хорлів?
Аби хоча б частково відновити історичні місця, привести до ладу прибережну зону та привабити туристів, потрібне або бюджетне фінансування, або інвестиції. Проте сільський староста Ігор Бобер говорить, що ОТГ на це не виділяє коштів. Навіть на елементарний благоустрій населеного пункту дають копійки. Здебільшого доводиться обходитися силами та коштами небайдужих підприємців, власників місцевих баз відпочинку. Для цього вони створили тут громадську організацію й обслуговують територію за рахунок членських внесків:
Прибираємо, косимо, відновлюємо все. Камка вивозиться вагонами. Ці морські водорості насправді мають цілющі властивості, в них багато йоду. А це лікування і профілактика легеневих захворювань, щитоподібної залози. До того ж всі хати у селі утеплені цими водоростями. Вони не гниють, в них не заводяться шкідники. Раніше, до 2014 року, багато підприємців робили на цьому бізнес. З камки, а також очерету виготовляли мати та відправляли їх за кордон. Але після анексії Криму майже все зупинилося, адже більшість суб'єктів господарювання залишилися на окупованій території.
“Благоустрій прибережної зони здійснюється, переважно, силами місцевих підприємців”, - староста села Хорли Ігор Бобер
Пустуючі території у Хорлах мають жахливий вигляд - бур'яни, стихійні сміттєзвалища. На це Ігор Бобер відповідає, що то приватні ділянки, у них є власники, вони свого часу викупили ці наділи. Тепер території заростають бур'янами, а власники живуть в інших містах:
Доводиться їм постійно телефонувати і просити, аби навели лад на своїх територіях, розповідає Ігор Бобер. - Ми готові навіть силами комунгоспу все викосити, аби вони заплатили за це громаді. Проте господарі обіцяють приїхати та все самостійно впорядкувати. Звісно, це лише обіцянки. Є власники, які мешкають в Росії, з ними взагалі немає зв'язку. Деякі ділянки ми самі почистили, проте кошти за роботу нам не поспішають переказувати.
Погано те, що в нас забрали все. Ми в ОТГ, в нас немає своїх коштів. За всім потрібно звертатися до територіальної громади. Наприклад, торік для трьох сіл дали 50 літрів бензину на те, щоб місяць косити трави і бур'яни. Скільки можна покосити 50-ма літрами пального? Цього місяця взагалі дали 20 літрів. Є голова, яка наче й готова йти назустріч. Але остаточне рішення за депутатами ОТГ. На три села виділено лише двоє людей, які косять бур'ян. Це нереально. Один працівник отримує зарплату 4700 гривень і працює з 8 до 17 години. Це надто мало для такої важкої роботи. Тим більше, що фермери на сільгоспроботах платять набагато більше, люди не бажають в нас працювати.
Хорли навіть не мають офіційного статусу курорту
Офіційного статусу курорту Хорли не мають, офіційно немає і пляжу. Прибережна зона записана як загальне місце користування. Проте ця територія здана під благоустрій підприємцям, які надають послуги з оздоровлення та відпочинку:
Вода тут дуже чиста, море неглибоке. Місце ідеально підходить для відпочинку з дітьми, - продовжує Ігор Ярославович. - Підприємці своїми силами привели до ладу берег, встановили урни, збудували причал, акваторію огороджено сітками, аби до берега не підпливали медузи. Проводжу роз'яснювальну роботу з підприємцями і разом займаємося благоустроєм.
Тим часом депутати ОТГ, так само як і наглядові органи, наче навмисно створюють перепони інвесторам та місцевим підприємцям, які обслуговують туристів і відпочивальників:
"У нас процес гальмують численні перевірки наглядових органів. У літній час надумали міняти лінії електропередач з тривалими відключеннями електроенергії. Це також відлякує і відпочивальників, і інвесторів.
Левова частина податків, у тому числі туристичний збір, залишається в місцевих громадах. Проте чомусь виявляється, що громаді нічого дати на благоустрій курортної зони.
Багато залишилося старих баз відпочинку, які майже або взагалі не працюють. Щоб їх запустити, знову ж таки потрібні капіталовкладення або інвестори. На пляжі, який віддано підприємцям під благоустрій, є платні послуги. Це бунгало та шезлонги. Є в катери та катамарани. Проте паперова тяганина та узгодження з наглядовими органами не дають змоги відкрити причал. Добре, що хоч новий туалет дозволили поставили. Для нього також довелося дуже довго отримувати дозвіл”. - обурюється староста села.
Щодо близького “сусідства” Хорлів з окупованим Кримом, то тут Ігор Бобер не бачить загрози:
Якби мало бути вторгнення, воно б сталося вже давно. А так життя йде, люди відпочивають, небезпеки немає. Є прикордонна застава, стоять українські війська. За весь час війни не було жодного прецеденту з російською стороною.
Не хвилюються за свою безпеку і самі відпочивальники. Навпаки, з кожним роком на пляжі з'являється все більше людей.
Так, Тетяна з Києва відпочиває у Хорлах щоліта з 2000 року: “Тут найкращий відпочинок для дітей. Тепла вода, мало медуз, море мілке. До того ж тут доступні ціни на проживання і харчування. Щодо інфраструктури, то мене все влаштовує, окрім малої кількості роздягалень”.
Тетяна, жителька Києва
Ще один киянин Олександр не задоволений тим, що на весь пляж лише один туалет. Разом з тим відзначає, що умови відпочинку, інфраструктура та стан прибережної лінії з кожним роком поліпшуються.
Олександр, м. Київ
Пані Валентина приїхала вперше з Рівного: “Раніше я відпочивала на Арабатській стрілці, та вона не йде ні в яке порівняння з Хорлами. Тут чистіше, умови кращі. До того ж дуже демократичні ціни”.
Валентина (ліворуч), м. Рівне
Вікторія з Нової Каховки відпочиває тут втретє, разом з чоловіком та малою донечкою: “Тут пляж чистий, медуз майже немає, тихо, спокійно. Для сімейного відпочинку з малою дитиною це найкращий варіант!”.
Вікторія, м. Нова Каховка
Більшість опитаних курортників навіть не чули про “імперію” Софії Фальц-Фейн. А шкода. Екскурсії славними та загадковими місцями минулого принесли б до бюджетів усіх рівнів чималі кошти та привабили б сюди безліч туристів як з України, так і з-за кордону…
Херсонщина має ще багато цікавих та незвичних локацій, талановитих художників та митців, впевнитися в цьому можна, подивившись тревел-шоу “Поїхали далі”.
Фото Олександра Корнякова та Тетяни Назаренко
-preview.webp)
-preview.webp)
