Підтримати нас

“Україною пішки”. Хроніки проекту (Частина 2)

Автор статті
25 червня 2021 15:00
1,251
Поширити:

Продовжуємо знайомити читачів з деталями пішого походу #україноюпішки, #пішкиРівнеОдеса у рамках якого заплановано здійснити подорож з Рівного до Одеси (орієнтовно 650 кілометрів).

Реалізовувати задум взялися авторка детективів Ксенія Циганчук та дослідниця життя Наталія Шнурик. Минулого разу ми розповіли про те як мандрівниці потрапили на день міста Острог. А також відвідали місто Ізяслав. Далі події розвивалися надзвичайно драматично та інтригуюче…

Цього разу побували тут:

  • Старокостянтинів
  • Бабине
  • Хмільник
  • Літин
  • Вінниця

До Старкону ми йшли 9 червня з Ізяслава 62,5 км. Прийшли десь пів на 12 ночі. Нас зустріли родичі Наталі. Там ми прийняли гарячий душ і завалилися спати. Вранці, 10-го, Наталю повезли до лікаря, де їй довелося зняти два нігті - такі  були мозолі. Далі їй день треба було відлежатися. Після обіду нам провели невелику екскурсію містом. Наступного дня, 11 червня, ми вирушили до с. Бабине. Там нам уже знайшла ночівлю пані Інна з Ізяслава. Вона працює в Домі культури і проводила екскурсію. Ця жінка дуже переймається за нас і це неймовірно приємно. У Бабине нам розповіли про село, теж провели екскурсію, а на ранок ми вирушили далі - до Хмільника (12 червня), - сказала Ксенія Циганчук.

У Хмільник мандрівниці потрапили вже ввечері. Місто їм одразу дуже сподобалося. Наступного дня вранці хотіли вирушати, проте була сильна злива, тож вирішили залишитися на день у Хмільнику. Тим паче надто велику мали спокусу познайомитися з цим містом більше. А ще хотіли, щоб нога Наталі трішки перепочила. Вдень подивилися місто, а ввечері пішли дивитися футбол "Євро-2020". Наші грали з Нідерландами.

Наступного ранку знову був дощ, та дівчата вирішили не залишатися в Хмільнику, а йти далі. Даремно. О пів на сьому ранку вирушили до Літина. Годин сім ішли під дощем, страшенно змерзли, взуття промокло. До речі, у Хмільнику їм довелося купити змінне взуття, не хотіли намочити похідне. Це взуття стало в нагоді - перевзулися, коли припинився дощ, у сухе. Уже тоді Ксенія бачила, як важко Наталі, проте вона стійко трималася. У Літині, потрапивши у теплий затишний номер, зігрілися і відразу заснули. Прокинулися, коли телефонувала журналістка, щоб взяти інтерв'ю. Після того смачно поїли. Наталя лишилася в номері, Ксенія ж пішла за продуктами на наступний день. Так минув понеділок (14 червня).

Вранці, 15 червня, мали теж вирушати рано, в годині шостій. Тільки от, прокинувшись, Наталя повідомила, що нога надто болить для того, аби продовжувати маршрут (на той момент її вже надто сильно турбувало коліно). І ще вона додала, що не піде далі взагалі. Тож до Вінниці Ксенія вже вирушила сама. Шокована від того, що більше не мала супутника.

Дорога зайняла у мене орієнтовно годин дев’ять. На щастя, цього разу дощу не було. У Вінниці мене зустріли журналісти ТСН, потім я заселилася в готелі. Нині я у Вінниці, шукаю супутника. Маю можливість пожити у друзів. На понеділок маю три варіанти: або знайду супутника і продовжу маршрут, або піду в похід сама, або скористаюся громадським транспортом і поїду в Одесу. Там мені пропонують провести кілька творчих зустрічей з читачами. Відверто скажу, не надто сподіваюся когось знайти. Зважаючи на те, як довго шукала когось рік тому. Лишається два варіанти. А до якого схилюся, поки ще не знаю. І хочеться і колеться йти самій, - сказала Ксенія Циганчук.

Далі буде…

Більше новин читайте на нашому телеграм каналі
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ