Лєна Шторм: "Завдання психолога – допомогти людині збагнути свої внутрішні ресурси та опори"

Лєна Шторм: "Завдання психолога – допомогти людині збагнути свої внутрішні ресурси та опори"

Пропонуємо вам ексклюзивне інтерв'ю з Лєною Шторм – письменницею, психологинею.

- Ми певною мірою колеги, оскільки психолог використовує метод інтерв'ю задля побудови взаємодії з іншими людьми. Поділися нюансами...

- Та й навіть не певною. Я за першою освітою – журналістка, тож маю гарний досвід використання методу інтерв’ю в обох цих царинах. При схожості форми, різниця усе ж є за суттю. Інтерв’юер-медійник має на меті якнайповніше розкрити особистість людини перед аудиторією, може вдаватися до несподіваних і провокативних питань. Психолог працює більш ювелірно, для нього інтерв’ю – один з потужних діагностичних інструментів. Це спосіб почути людину та зрозуміти її, аби допомогти. Саме ця відмінність і лежить в основі різності форматів інтерв’ю.

- У чому відмінність психолога від психотерапевта?

- Передусім у глибині впливу, котрий здійснюється на психологічний світ і стан людини. Коли мова про психолога, ідеться про консультування, а коли про психотерапевта – відповідно, про терапію – глибоку інтервенцію. А якщо сказати це більш доступною мовою, психотерапевт має право працювати на більш глибинному рівні. Ще одна відмінність полягає у тому, що фах психолога, якому навчають у вишах, це більш про інтегральний підхід, котрий поєднує різні напрями. Щодо психотерапії – то це додаткова кількарічна післядипломна освіта у рамках конкретного підходу (наприклад, когнітивно-поведінкової або гештальт-терапії).

- У яких випадках переважно до тебе як до психолога звертаються?

- Один з моїх ключових напрямків – вихід з аб’юзивних стосунків. Для психологічної просвіти на цю тему я навіть створила невеличкий ютуб-канал «Токсичні стосунки». До слова, це перший та поки єдиний канал на цю тему українською мовою. Звертаються переважно жінки. Гадаю, причина в тому, що суб’єктами аб’юзу суто статистично частіше є чоловіки, а також, можливо, у чоловічої аудиторії, котра постраждала від жінок-аб’юзерів може бути певна недовіра до жінки-психолога. Загалом ця тема наповнена багатьма упередженнями, тож тут не дивуюся, а просто констатую. Звертаються також з питань впливу дитячих психотравм на доросле життя, по запитах, пов’язаних із самооцінкою, проблемах у сфері батьківсько-дитячих відносин. Також у мене є досвід по доволі специфічній категорії запитів на тему персонального брендингу, бізнесу, різних форматів публічного позиціювання. Поєднуючи психологію та компетентність у царині медіа, можу собі дозволити роботу по таких запитах теж.

- Як пандемія вплинула на психологічний стан українців?

- Це дуже цікаве питання. Особливо – з огляду на те, що саме з ним була пов’язана тема мого дипломного дослідження, котре збіглося із першим етапом локдауну. Провівши глибоку діагностику 33 осіб по кількох стандартизованих методиках, я виявила доволі цікаві речі. Серед представленої вибірки респондентів виявилося, що найгірше переносять локдаун не представники так званої групи ризику, а матусі малолітніх дітей, котрі минулої весни опинилися у режимі 24/7 зі своїми малюками у зв’язку з тимчасовим закриттям садочків. Щодо типів темпераменту, то найважче цей локдаун дався холерикам та меланхолікам. Люди флегматичного темпераменту найкраще адаптувалися до дистанційної зайнятості та аналогічного навчання дітей. Сангвініки теж показали гарну адаптивність.

- З'явилися запити на "пошук себе"?

- Особисто я такої тенденції не простежила у своїй роботі. Одначе регулярний моніторинг іншомовних джерел на цю тему дає підстави говорити, що в заокеанських колег таких запитів побільшало. Можливо, це пов’язано з тим, що там, в принципі, психологічні послуги є більш популярними і до психологів звертаються із різних приводів, а не лише з запитами на вирішення наболілих проблем. А можливо, причина у різниці економічного рівня життя. Там, де в пріоритеті пошук ресурсів для виживання, екзистенційні питання здебільшого відходять на задній план.

- Суттєво збільшилась кількість панічних атак і фобій?

- На першому етапі локдауну – так. Нині, за моїми суб’єктивними спостереженнями, ситуація потрохи стабілізується.

- Страх і паніка впливають на загальний імунітет?

- Звісно, адже високий рівень адреналіну й кортизолу в організмі послаблюють його опірність до загроз. Тому тривожність – не найкращий супутник у такі періоди.

- Психологія – це не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвій ряд міфів про психологів, що існують в нашому сучасному суспільстві.

- Гадаю, ключовий стереотип у тому, що до психологів звертаються психічно хворі люди. З часом він стає слабшим, однак про повне викорінення цієї хибної думки говорити рано. Вона витікає із нерозуміння різниці між психологом та психіатром. Ще один стереотип – у тім, що психологи дають поради. Насправді ж завдання психолога – допомогти людині збагнути свої внутрішні ресурси та опори і використати їх у вирішенні проблеми, котра є темою звернення. Тож ідеться не про порадництво чи вирішення проблем клієнта замість нього самого. Ну і наостанок згадаю стереотип щодо того, що людям, які мають гарних друзів та можуть їм «виговоритися», психологи не потрібні. Це не так. Фахівець дивиться на проблему клієнта неупередженим та відстороненим поглядом, володіє достатніми знаннями з наукової, академічної психології. Навіть мудрі й досвідчені друзі, просто по суті своїй, не здатні дивитися на проблему людини під таким кутом. Якщо ж дружні відносини зав’язуються між психологом та клієнтом, це є підставою для завершення консультування і, за потреби, рекомендації клієнту іншого фахівця. Саме так дотримуються фахові кордони та необхідна неупередженість у взаємодії.

- Досить вагоме місце у твоєму житті займає творчість. Ти є авторкою трьох художніх книг. А зовсім недавно вийшла четверта збірка «Сильна жінка іде». Розкажи трішки про неї.

- Першочергово книга планувалася як збірка віршів про жінок, котрі виходять із токсичних стосунків. Однак згодом сама робота над рукописом переросла цю тему. Тож книжка – про жінок, які в цілому живуть власними цінностями та вважають одним з ключових життєвих пріоритетів персональну автентичність. Збірка включає 4 розділи – як поезії, так і психологічної прози. Частина творів знаходиться на перетині психології та художньої літератури. І, як показують численні фідбеки моїх читачок, багатьом вона таки допомогла пережити вихід із токсичних стосунків, не впавши у крайнощі саможаління, самокопання чи мужененависництва. Але, повторюся, аудиторією книги є далеко не лише ті, хто переживає трансформаційні етапи у романтичних взаєминах.

- Починаючи з 2019 року, ти реалізувала кілька потужних проєктів жіночого спрямування. Чому настільки переймаєшся самоствердженням жінок?

- Саме 2019 року в моєму житті почався етап особистих змін, котрі супроводжувалися утвердженням власного формату сильної та успішної жіночності. Тому ця тема потрапила до фокусу моєї уваги в цей період.

- Як думаєш, чого не вистачає нашим людям?

- У таких питаннях усі узагальнення хибні, адже в кожного своя зона внутрішнього дефіциту. Загалом, я б переформатувала питання на те, чого їм таки вистачає. Переконана, наше суспільство має величезний запас психологічної адаптивності, толерантності до невизначеності та здорового авантюризму, котрий допомагає долати негаразди та щоразу шукати нові можливості для покращення свого життя.

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини