“Город неспящих”: музична візитівка Херсона

“Город неспящих”: музична візитівка Херсона

Що краще - виконувати власні пісні чи переспівувати чужі хіти? Як стати успішним музичним бендом без великого капіталу? Чи можливо прогодувати себе музикою у Херсоні? На ці питання журналістам "Вгору" відповідає відомий скрипаль та лідер херсонського гурту "Город неспящих" Олег Янушкевич.

Історія гурту

У складі “Города неспящих” наразі 6 учасників: Олег Янушкевич (електроскрипка, гітара, вокал), Діана Янушкевич (клавішні), Максим Савчук (гітара, вокал), Олександр Чумаченко (баян), Олександр Педан (бас-гітара, вокал) та Костянтин Шевченко (ударні) Але починався музичний проєкт лише з двох музикантів — гітариста Костянтина Рейстрового та скрипаля Олега Янушкевича. Останні кілька років Олег грає на електроскрипці, але спочатку дует виконував пісні виключно на акустичних інструментах:

"Познайомилися ми з Костянтином у легендарному кафе “Шаде” ще у 2008-му. Це не те “Шаде”, що зараз працює у Дніпровському парку, а старе — у підвалі, в районі річпорту. Воно працювало раз на тиждень, у п’ятницю. Там збиралися рокери, останні неформали тієї епохи та айтішники. Кожен, хто вмів щось грати на гітарі, міг виступати. Сцени там майже не було, лише маленький куточок зліва від барної стійки. Я саме тоді закінчив навчання та повернувся з Києва працювати у драмтеатрі. Друг покликав мене в “Шаде”, щоб розважитися. Я застав виступ Кості Рейстрового: він виконував свої пісні, граючи на акустичній гітарі. Я взяв туди скрипку і також почав грати. Підібрати три акорди російського року мені було не важко. Тоді цей виступ сприйняли "на ура". І вже у вересні наш дует дав свій перший концерт, а потім ми почали називатися “Город неспящих”, — розповідає Олег Янушкевич.

За словами скрипаля, перші три роки “Город неспящих” створював суто авторський продукт. Спочатку Костянтин писав пісні, потім показував їх колезі, а Олег уже вигадував свої партії на скрипці. Разом хлопці записали 2 альбоми. Перший так і називався - “Город неспящих”, другий має назву “Обитая в облаках”.

Трохи згодом хлопці вирішили займатися каверами*. “Окрім творчості потрібно думати й про заробіток, аби гурт міг існувати та розвиватися”, - пояснює Олег Янушкевич. Відтоді кількість музикантів у гурті почала змінюватися, — музиканти то приходили, то йшли геть, інколи це були не професіонали, а любителі.

Золотий склад гурту сформувався лише в 2012 році. “На концертах ми завжди виконували як кавер-версії відомих рок-пісень, так і свої хіти, наприклад “Замерзшие души”, “Фальшивый герой”, “Колоколами”, “Папа”та ін. Співвідношення авторських пісень та каверів у нас на концертах десь 30/70 відсотків. Каверів, звісно, більше”, — розповідає музикант.

Колишній фронтмен “Города неспящих” Костянтин Рейстровий.

У 2018 “Город неспящих” відсвяткував свій 10-річний ювілей, відігравши концерт у палаці молоді. Тоді музиканти виконували виключно авторський матеріал. Але після концерту Костянтин Рейстровий покинув гурт за власним бажанням.

“Він, мабуть, більше не хотів грати кавери і не хотів бути на сцені, — пояснює Олег, — зараз у гурті інший вокаліст - Максим Савчук.”

Про кавербенди

Олег Янушкевич вважає: для того, аби гурт існував та розвивався, музикантам доводиться переспівувати чужі хіти. Під час виступів можна вставляти у програму і свої власні пісні й дивитися, як реагує публіка, що їй більше подобається. “Зараз я не уявляю собі, як можна десь виступати і заробляти гроші без каверів, — говорить музикант, — це можливо, але за умови, якщо у виконавця або в гурт продюсер вклав величезні гроші на розкрутку, аранжування та кліпи.”

У випадку “Города неспящих” це була ініціатива самих музикантів, як то кажуть, на голому ентузіазмі. Молоді люди просто любили музику і хотіли радувати оточуючих своїми живими виступами.

“Велику роль відіграє  місто, де ти працюєш, — продовжує Олег, — у Херсоні нас запрошують фестивалі, клуби та ресторани. Ми виконуємо свою програму — людям весело і це добре. Якщо ти хочеш грати авторський репертуар - виступів буде менше. Ти ж не зможеш щотижня давати концерт своїх пісень у маленькому місті? Це ж буде одна й та сама програма. Краще її чимось урізноманітнити. До того ж, музикантам також треба платити. До тебе у гурт не підуть працювати професіонали на волонтерських засадах, бо потрібно багато репетирувати разом, записувати пісні у студії та виступати. Навряд чи хтось схоче робити це безкоштовно.”

Тим більше, що електроскрипка та баян у складі гурту надає кожному, здавалося б, уже добре знаному шлягеру, нового екстраординарного звучання.

Чому саме скрипка?

Олег пригадує:

Якогось сакрального ставлення до музики, а тим більше до скрипки, у моїй родині не було. Скрипку обрав випадково: коли  ходив до дитячого садочка, до нас прийшли з музичної школи набирати учнів.   Вибір був такий: заняття на скрипці проходили під час тихої години, а на фортепіано — після. Тож мій вибір був очевидним. У 3-4 класі мені схотілося кинути музичну школу, в мене була така прискіплива вчителька, яка виміщувала на дітях свої комплекси. Але я таки закінчив школу. А зараз, коли сам учителюю, я заприсягнувся ніколи не знущатися з учнів та шукати до кожної дитини свій підхід", — зауважив музикант.

Про викладання

Ще у квітні 2018 року в Херсоні з’явилася перша приватна музична школа “Vivaldi school”. Її засновниками стали Олег та Діана Янушкевичі. Олег дає уроки гри на скрипці, а його дружина вчить грати на фортепіано, синтезаторі та підбирати акомпанемент до будь-якої пісні. Також у “Vivaldi school” викладають вокал відомі виконавці — Юлія Філімонова та Максим Лозовий.

Спочатку школа розміщувалася у готелі "Вівальді", а зараз заняття відбуваються у палаці молоді.

Головною відмінністю між державними закладами музичної освіти та школою Янушкевичів є підхід до викладання. “У нас немає муштри, музика - краса, і ми намагаємося показати це дітям і не тиснути на них. Ми вчимо своїх учнів грати ті твори, які їм подобаються, це можуть бути як класичні сонати та прелюдії, так і сучасні пісні. Головне - не відбити бажання вчитися,” - розповідають Янушкевичі.

Олег розповідає, що задоволений викладацькою діяльністю, щоправда, карантин вплинув на відвідуваність “Vivaldi school”. Школі довелося перейти в онлайн. Для когось із учнів це було незручно, комусь навпаки - так більше подобається.

“Також однією з проблем є те, що батьки деяких учнів бентежаться, що в їх дітей після закінчення школи будуть лише знання та навички, але не буде атестата, — розповідає Олег, — це суто психологічний момент. Ну, звикли наші люди вчитись задля “корочки”. Насправді коли людина вступає до музучилища, або в консерваторію, потрібно лише скласти екзамен, а атестат ніхто не просить показати,”— пояснює музикант.

Зараз Олег мріє, щоб у нього з’явилися більш дорослі учні, аби він міг їх вчити грати складні музичні твори. На думку музиканта, учитель завжди повинен самовдосконалюватись та розвиватися.

Чому Херсон, чому не Київ?

“Я це питання звичайно періодично собі задавав, — відповідає Олег, — я навчався у Києві та грав там в оркестрі. Нас з оркестром запрошували грати  на концертах Наталі Могилевської, Дмитра Клімашенка та інших зірок шоу-бізнесу. Але все це було не стабільно. У 2008 році ми з дружиною повернулися до Херсона. У 2010 я дуже хотів покинути Херсон, але в нас з Діаною народився син. І ми подумали, що переїзд не на часі.” 

За словами Олега, згодом він зрозумів, що у Херсоні з кавербендами та музичними гуртами в цілому ще не найгірше становище. Робота є, є попит, є багато закладів, де хочуть слухати живу музику.

“Я зараз ніде не працюю. Тобто я не ходжу на роботу, як то кажуть, з 9-ої до 6-ої. Я колись працював у філармонії, також у мене були контракти, щоб грати на кораблі. Але в якийсь момент я дозволив собі бути вільним: працюю, коли хочу — граю в “Городе неспящих” та даю уроки у нашій приватній школі. Завдяки музиці я, звісно, не мільйонер, не багатій, але на життя вистачає, — зізнається Олег Янушкевич.

Подружжя Янушкевичів разом із сином

Про музику та батьківство

Сина музичного подружжя Янушкевичів звуть Ілля,  йому 10 років. Олег розповідає, що коли хлопчику було 4, той почав грати на скрипці. У дитячому садочку всі були у захваті: такий маленький, а вже грає якісь простенькі мелодії. Також хлопчик захоплювався барабанами:

"Але десь у 5-6 років він не захотів продовжувати. Можливо, я в якихось моментах був занадто вимогливий до сина і це його охолодило. По-друге, він не сприймає мене як учителя. Це поширена ситуація не лише в музиці. Так, мені було трохи прикро, тим паче, що він дуже обдарований хлопчик: у нього абсолютний музичний слух та прекрасна пам’ять. Зараз він займається футболом, захоплюється комп’ютером. Можливо, потім він знову захоче грати на якомусь музичному інструменті, — обирати йому. Головне, щоб дорослі не змушували дітей щось робити через власні амбіції", — підсумував музикант.

*кавер (від англ. cover - покривати) — це нове виконання вже існуючої пісні кимось іншим, окрім першого виконавця. Кавером називають як і простий “переспів” оригіналу, так і складну його обробку. 

Долучайтесь!

Оперативні та актуальні новини в нашому Телеграм-каналі. Підписуйтесь на сторінку у Facebook і будьте завжди в курсі подій. Найкращі фото Херсона та області у нашому Instagram. Відеорепортажі, експлейнери, тревел-шоу та просто круті відео на YouTube Вгору.

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...