Титанік: потонув найбільший лайнер у світі

Найбільше пасажирське судно світу "Титанік" потонув під час свого першого рейсу 14 квітня 1912-го. Він зіткнувся з айсбергом в Атлантичному океані. Загинуло 1517 осіб. Серед них - 50 мільйонерів.

Він плив з англійського Саутгемптона до Нью-Йорка. Вирушив 10 квітня 1912 року. Ще в порту ледь не сталася аварія. "Титанік" так швидко почав виходити з гавані, що підняв велику хвилю, і від неї обірвалися троси іншого американського корабля, що стояв на припоні. Він ледве не зіштовхнувся з Титаніком. Тільки завдяки вчасним командам та рішучим діям капітана "Титаніка" Едварда Сміта вдалося запобігти аварії.

У неділю 14 квітня судно отримало декілька повідомлень про лід і айсберги біля узбережжя Північної Америки. Багато з них були набагато південніше звичайного, якраз на шляху транспортних мереж. Капітан Сміт змінив курс Титаніка відхиливши його на 16 кілометрів південніше від звичайного маршруту. Ще одна більш конкретна телеграма надійшла від німецького судна "Америка", яка повідомляла про два великі айсберги значно південніше звичайного. Однак ця телеграма так і не потрапила на капітанський місток. Радисти були зайняті ремонтом передавача і не передали телеграму. "Титанік" продовжив рухатись вперед на великій швидкості - 41,6 км/год.

О 23.40 одному з матросів вдалося розгледіти великий айсберг якраз по курсу корабля. Він швидко вдарив у дзвін та подзвонив на капітанський місток. Машинному відділенню подали команду зупинити двигун і перевести обертання гвинтів у зворотному напрямку, штурвал було повернено ліворуч до кінця. Попри це, кораблеві не вистачило відстані для повного повороту, щоб оминути айсберг, і він пробив обшивку вздовж борту. Почалося затоплення трюму.

Хоча помічник капітана і позакривав автоматичні люки між відсіками, пошкодження вздовж цілого борту спричинило затоплення одразу шістьох відсіків.

Від незначного поштовху не прокинувся майже ніхто, окрім декількох пасажирів та капітана Сміта. Найближчим кораблем, готовим прийти на допомогу, було судно "Карпатія". Але воно могло дістатися місця аварії тільки за 4 години. Капітан Сміт наказав почати евакуацію пасажирів і спустити рятувальні шлюпки на воду.

Після півночі пасажири першого класу почали збиратися на палубі і розташовуватися в шлюпках. Команда корабля не була достатньо навчена цій процедурі і багато шлюпок наповнювалися лише трохи більше, ніж на половину. Першу шлюпку, розраховану на 65 осіб, було спущено лише з 27 пасажирами. Цей недогляд команди коштував життя близько 500 людям, які могли б урятуватися на вільних місцях.

Деякі офіцери пізніше пояснюватимуть це побоюваннями, що шлюпки могли не витримати навантаження під час спуску на воду. Одне з неписаних правил вимагало, щоб жінки і діти мали шанс на порятунок першими — і команда загалом дотримувалася цього правила.

Серед загиблих був капітан Сміт, головний інженер Ендрюс. З 56 мільйонерів першого класу тільки декільком вдалося врятуватися — інші або не змогли, або вирішили скінчити своє життя "з честю".