Суботня добірка олдскульних жахливчиків

Молоді люди довго їдуть на відпочинок, якомога далі від цивілізації, аби там ніхто не почув їхні крики про допомогу. Моторошні події починаються вже в дорозі… 

Знайомий сюжет? За два тижні до Гелловіну ми вирішили скласти добірку наймоторошніших фільмів жаху, які свого часу вплинули на розвиток кінематографу та лоскотали нерви нам у дитинстві. Чи витримають вони перевірку часом? Спробуємо проаналізувати, чим може бути цікавий кожен з цих хоррорів та слешерів.

“Жах на вулиці в'язів”

Коли ми кажемо фільми жаху — ви кажете “Жах на вулиці в'язів”. Найчастіше фільми жаху мають кілька частин і найцікавішою є саме перша. Так сталося й з  франшизою фільмів про Фредді Крюгера,— шалений успіх першої частини забезпечив великі касові збори всіх наступних 8-ми сиквелів.

Сценаристу Весу Крейвену вдалося створити не тільки сюжет та головного героя, він розробив власну міфологію стрічки, яку й надалі намагалися відтворювати у кожній наступній частині.

Головний персонаж хоррору — маніяк Фредді Крюгер, який переслідує та вбиває підлітків у снах. Молоді люди намагаються не спати, аби протистояти вбивці.

Звичайно, фантастичний сюжет - це повністю витвір уяви Веса Крейвена. Але він надихнувся серією статей про емігрантів з Камбоджі, які втекли від режиму “Червоних Кхмерів“ до США. Багато хто з біженців відмовлялися спати та деякі навіть помирали уві сні від “синдрому раптової смерті”. Але все ж таки “Жах на вулиці в'язів” посідає третє місце за касовими зборами (583,4 млн дол. з урахуванням інфляції), найпопулярнішим виявилася франшиза “П’ятниця, 13”

“П’ятниця, 13”

Як і у випадку з Фредді Крюгером, головною рушійною силою антагоніста Джейсона Вурхіза є помста. Джейсон - це 11-річний хлопчик, який потонув через недогляд у літньому таборі “Кришталеве озеро”. З того часу він “оживає” в день своєї смерті у п'ятницю 13-того та вбиває усіх, кого зустрічає на базі відпочинку. Цікава подробиця: у першій частині вбивцею є не він, а його мати Памела Вурхіз. Після загибелі сина жінка божеволіє і знову ж таки мститься за смерть Джейсона кожній та кожному. Це чи не єдиний випадок у кінематографі, коли серійною вбивцею виявилась жінка, в інших семи частинах орудує сам Джейсон. Попри те, що його жорстоко вбивають у кожній серії — він знову оживає,  маючи надприродну силу.

Як і Фредді Крюгер, Джейсон Вурхіз має свої “фішки”. Якщо маніяк зі сновидінь носив чорний капелюх з широкими крисами, светр у червоно-чорну смужку, мав обпечене обличчя та вбивав своїх жертв довгими лезами, які стирчали з його долоні, то Вурхіз навпаки ховає обличчя за хокейною маскою, якою він обзавівся тільки у третій серії. Та й до вибору знарядь вбивства не такий прискіпливий — не гребує жодною холодною зброєю. Варто зазначити, що всі частини франшизи “П’ятниця, 13” дуже схожі між собою, важко виділити якусь одну стрічку, яка була б кращою за інші. Проте всі 8 частин стали класикою молодіжного слешера.

“Техаська різанина бензопилою”

Американський багатосерійний слешер “Техаська різанина бензопилою” виділяється з-поміж інших тим, що він частково був заснований на реальних подіях. Перший фільм розповідає про страшну родину канібалів, які живуть на занедбаній фермі та вбивають заради їжі подорожніх, яким не пощастило опинитися поруч з їх обійстям. Центральним персонажем є молодий різник на прізвисько “Шкіряне обличчя”. Його прототипом став реальний убивця Ед Гін, який убив 2 жінок та пошив собі костюм з людської шкіри. Ферму, на якій жив Ед Гін спочатку з родиною, а потім сам, місцеві стали вважати символом усіляких жахіть. На цьому схожість франшизи з реальними людьми та подіями закінчується. Варто зазначити, що саме перший фільм 1974 року справляє незабутнє враження, усі інші рімейки та сиквели - це або бездарна пародія на першу частину, або відверте B-movie.

Попри те, що перша стрічка насичена типовими для слешерів прийомами, усі ці кліше виконанні дуже артистично. Класична погоня різника з бензопилою за молодою героїнею  викликає тривогу та співпереживання. Така емпатія стала можливою завдяки тому, як все це було знято. Глядач бачить увесь бруд американських хащів 70-х рр.: занедбані автозаправки та ферми, кукурудзяні поля та здичавілих провінційних маргіналів. У фільмі не соромляться показувати справжній піт на обличчях героїв, бруд під нігтями й інші “бодіпозитивні” подробиці, серед акторів не самі лише красунчики. 

А от у рімейках 2003 та 2006 рр., життя та побут виглядають як бутафорія — знімальна група так і не змогла відтворити тієї лампової атмосфери, хоча намагалася. Тож, радимо переглянути лише першу частину “Техаської різанини бензопилою” 1974 року.

“Джиперс Криперс”

Ближче до наших днів, у 2001 році світ побачив моторошний хоррор “Джиперс Криперс”, звісно і тут глядачам пропонують зануритись у похмуру історію, ба навіть легенду! Замість маніяка з ножем тут монстр, який прокидається навесні аби влаштувати полювання на людей. Полює він рівно 23 дні, жертву обирає за запахом, їсть тільки тих, хто його боїться. Він має пазурі на руках, також у нього є і крила, як у кажана, але на великі відстані він пересувається в чорному фургоні. Коли він наближається, його жертви чують веселу пісеньку “Джиперс Криперс”, яка ніби випадково починає лунати на радіо. Франшиза має лише 3 частини, які зняті більш-менш на одному рівні. Сценарій 4-ого сиквела вже готовий, а сам фільм вийде у 2022 році.

Звісно, це далеко не повний перелік усіх жахливчиків, які ми дивилися, але, так би мовити, база, яка суттєво вплинула на інші фільми цього жанру. Також до цього жанру можна віднести фільми про клоуна Пеннівайза “Воно”, які  знято за мотивами однойменної книги Стівена Кінга та серію стрічок про Ганнібала Лектора.