Як одягалися чоловіки південної України у XIX - XX століттях

Традиційний одяг півдня України формувався у взаємодії всіх народів, які населяли ці території, з українською національною культурою. У центральних степових районах, зокрема й на Херсонщині, попри певні регіональні відмінності, традиційне вбрання має спільні риси. Це пов’язано з історичними та культурними зв'язками між цими регіонами. Що ж носили у давнину чоловіки, зокрема, й наші земляки. 

Підготувати матеріал допомогла херсонська етнографиня, старша наукова співробітниця Херсонського обласного краєзнавчого музею Марина Аскурава.

Від сорочки до штанів 

Основою традиційного одягу українців була вишита сорочка. Шили сорочки з лляного, конопляного полотна, або з фабричної тканини.

Чоловіки носили тунікоподібні сорочки зі стоячим, або виложистим (який відвертається)  коміром. Рукави закінчувалися манжетами або були вільними. Розріз пазухи робили по центру або збоку. Сорочки традиційно оздоблювали вишивкою. У чоловіків вона могла бути на грудях, манжетах, комірі. 

У деяких регіонах поверх сорочки вдягали жилетку. А у XX ст. у селах почали з’являтися й чоловічі костюми-трійки. Сорочку чоловіки частіше заправляли в штани. А якщо носили навипуск, підперезувалися поясом з китицями або без. 

Штани у XIX столітті шили широкими, з ромбоподібною вставкою між штанинами. Їх виготовляли з вибійчастого полотна, яке згодом замінили на фабричні тканини. Вибійчасте полотно – це тканина пофарбована старовинним способом, який називали вибійкою. Малюнок вирізали на дошках, а потім відбивали вручну на тканині олійною фарбою. Цей старовинний метод друку на тканині й досі використовується деякими майстрами. З часом штани еволюціонували: стали вужчими та шилися з різноманітних матеріалів, наприклад, сукна (вовняна чи напіввовняна тканина), чи пестряді (груба лляна, чи бавовняна тканина з різноколірних ниток). На території Криму старші чоловіки надавали перевагу штанам на кшталт галіфе. Носили їх заправленими у чоботи. А ще у Криму не вирощували традиційні для інших регіонів України  льон та коноплі для домотканого полотна. Тому кримці шили одяг з фабричних тканин.

Чоботи, свити, шапки зі смушку

Взувалися чоловіки переважно у шкіряні черевики. Традиційними були високі “чоботи-витяжки”, виготовлені з одного шматка шкіри. М'які шкіряні постоли без підборів – “чарухи”, і дерев'яники – чоботи зі шкіряним верхом та дерев’яною підошвою. На початку XX століття поширилися короткі чоботи-буглики з товстої шкіри та гумові калоші.

У холодну пору роки чоловіки носили традиційні свитки – довгополий одяг з грубого домотканого сукна та кожухи з овечої шкури, які вдягали хутром усередину. Крім того, носили укорочені свити або куцини, венгерки довжиною до колін та чинарки – куртки з фабричної тканини, відрізні по лінії талії, з густими зборами й стоячим коміром. У негоду могли напнути подібний до бурнуса довгополий кобеняк чи сіряк. А в сильний мороз – довгий широкий кожух з великим коміром. Взимку чоловіки носили хутряні шапки конусоподібної форми, наприклад, шапки зі смушку – хутра ягняти чи овечого,  а влітку вдягали традиційні широкополі солом’яні брилі. 

Фотографії зі сторінки Херсонського краєзнавчого музею у фейсбуці.
Усі ці речі у мирний час можна було побачити на музейних заходах: "Українські вечорниці: бувальщини та небилиці", "З бабусиної скрині", "Історія українського костюму".

Якими були херсонські вишиванки розповідаємо в матеріалі.