На Всесвітній виставці Експо 2025 у японській Осаці розповіли історії херсонського художника Вʼячеслава Машницького та його Музею сучасного мистецтва "Херсон", а також про художницю-самоучку з Олешок Поліну Райко.
Про це повідомили журналістам “Суспільне Культура” куратори виставки Наталя Маценко та Юрій Єфанов.
“Були нотатки й цитати з текстів художників і художниць — їхні міркування про досвід війни (з перспективи як цивільних, так і військових), про ландшафт, його окупацію і деокупацію, можливі сценарії майбутнього”, – додала Маценко.
Юрій Єфанов зазначив, що аудиторія цієї "Експо" є дуже широкою, тому намагалися додати соціальний, географічний, історичний контексти в описі кожної мистецької роботи.
За його словами, велика кількість робіт і 30-хвилинна тривалість дали можливість, коротко розповісти про будинок Поліни Райко, його важливість як частини культурної спадщини Херсонщини, зусилля інших митців щодо його збереження, а також про загрозу окупації та підрив Каховської ГЕС. “Але ми не можемо детально зупинитися на її особистості чи творчості. Наратив швидко рухається крізь тематичні ідеї, представлені роботами в їхньому культурному контексті, замість того щоб акцентувати на історичних чи інших даних”, – сказав куратор виставки.
Ця імерсивна відеоробота проводить глядачів крізь сучасний культурний ландшафт України, розгортаючи мандрівку від заходу до сходу країни. Подорож починається у Львові з фотографій Елени Субач, триває на півдні, у частково звільненій Херсонщині — з відвідинами Музею сучасного мистецтва у Херсоні та будинку Поліни Райко — і завершується на сході, у тимчасово окупованому Луганську з виставкою Анастасії Лелюк у супроводі композиції east piano від John Object, створеної біля Бахмута під час його служби в армії.
Багатоканальний формат відео занурює глядачів у цифрові моделі українських ландшафтів: зруйнованих, забруднених, змінених катастрофою та війною. Попри ці реалії, мистецтво свідчить: навіть у найтемніші часи дім зберігає свою сутність. Насильство, пропаганда чи окупація не можуть знищити уявлення про дім — як місце солідарності, підтримки та надії.