На травень 2025 року на дні колишнього Каховського водосховища дерева сягають заввишки шести-семи метрів. Найбільший діаметр стовбура – майже 8 см.
Про це в інтервʼю LB.ua повідомили доктори біологічних наук, природоохоронці Анна Куземко й Олександр Ходосовцев.
“З головного – ліс на місці. Верба на дні колишнього Каховського водосховища має висоту приблизно у три членкори НАН України”, – жартує Анна Куземко, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного.
Цей надшвидкий ріст і досі дивує, хоч науковці й намагаються знайти пояснення, зокрема в багатстві ґрунту та високій конкуренції за світло.
Найдивовижніше, зазначає науковиця, мабуть, те, що вона цієї весни вже почала цвісти, хоча зазвичай це відбувається десь на п'ятий-сьомий рік вегетації. Причому що вище за течією Дніпра, то більше сережок знаходили науковці. Якщо з насінням усе буде добре, то, імовірно, верба поширюватиметься й на ті ділянки, на яких у перший рік довго стояла вода й насіння там не встигло прорости.
Тим часом верби набирають і в товщину. Найбільший діаметр стовбура, який сягає майже 8 см, Олександр Ходосовцев зафіксував у районі нацпарку «Кам’янська Січ» у Милівській Балці. Для порівняння, дерева поруч – сантиметр у діаметрі. Де багато органіки, там вони товстіші.
З'явилися осоки, ситники, смикавцеві. Проявили себе і види, характерні для лучних ділянок, яких у попередніх експедиціях майже не спостерігали, приміром: жовтець повзучий, тонконіг. Червонокнижну осоку житню, яку минулої експедиції знайшли тільки в одній локації, тепер бачили та в інших місцях.
“Видів дуже багато. Ми просто не встигали записувати, стільки нового з’явилося. За моїми відчуттями, приблизно стільки, скільки ми зафіксували за результатами трьох попередніх експедицій. Це відбувається, оскільки створюються умови: так чи інакше звільняється місце, трохи ґрунт формується, трохи змивається зі схилів. Листя опадає і з верб, і з тополь, уже видно, що воно починає розкладатися, тобто ґрунт буде ще багатшим, ще поживнішим. Якщо говорити про лучні види, то, можливо, їм треба було просто більше часу для того, щоб потрапити на цю територію і якось на ній закріпитися”, – розповідає Анна Куземко.
За її словами, вже попередні результати цієї розвідки показують, що частина верб, які, приміром, у верхів’ях балок – колишніх заток, у сухіших місцях — у гіршому стані. А ті, що ростуть на дні водосховища, добре фотосинтезують, дихають, розвиваються й почуваються цілком нормально, – каже Анна Куземко. Наразі науковці не бачать якихось ознак того, що молодий ліс перебуває в поганому стані. І, видно, відмирання йому не загрожує.