«Двічі вбивали і двічі реанімували»: чоловік розповів про знущання окупантів у катівнях Херсонщини та СІЗО в Криму

Російські окупанти викрали Анатолія з власного дому, утримували його та знущалися над чоловіком у катівнях окупованої Херсонщини, а згодом перевезли до СІЗО № 2 у Сімферополі. Чоловіка незаконно засудили за сфабрикованою справою. У квітні 2026 року він повернувся на підконтрольну Україні територію.

Історію чоловіка розповіли в розслідуванні Kyiv Independent «Для “особливо небезпечних українців”. Хто катує і керує у тюрмах ФСБ у Криму».

За словами Анатолія, упродовж перших місяців окупації він допомагав українським військовим та підтримував контакт з українською стороною.

До нього звернулися з проханням допомогти українським військовим, які потрапили до місцевої лікарні.

“Треба було терміново з лікарні їх вивозити. Вони перебували на третьому поверсі. Почали надходити на другий поверх російські солдати. Вони не знали про існування один одного і в будь-яку секунду могла статися біда”, – розповів чоловік.

Анатолій забрав українських військових до себе додому, лікував та опікувався ними, а пізніше допоміг їм дістатися на підконтрольну Україні територію.

Водночас чоловік розумів, що через допомогу українським військовим та контакти з українською стороною ризикує своєю родиною. Він припускав, що у разі затримання окупанти можуть використовувати рідних для шантажу.

Однієї ночі до його дому вдерлися окупанти. За шість днів до цього родина Анатолія покинула окуповане місто. Чоловіка побили та відвезли до катівні на Херсонщині. Там його катували та допитували різні люди. Анатолій каже, що, за всіма ознаками, це могли бути представники поліції та ФСБ РФ.

Чоловік розповів про один з епізодів тортур:

“Зі мною працювали шестеро. У старшого очі горіли. Він коли пальці підпалював, бо вони люблять пальником працювати: мочки вух, пальці підпалювати. Він зірвав пов’язку й хотів бачити очі. Коли людині боляче. Він посміхається, очі блищать. Це складно пояснити”.

Анатолій розповів, що в катівнях на Херсонщині його катували струмом, клали на обличчя вологу футболку та виривали нігті. За його словами, окупанти застосовували тортури до людей до смерті, били струмом та одночасно душили, а потім реанімували.

“Мене двічі вбивали і двічі реанімували. На третій раз я вже зламався і почав просити кулю”.

За словами чоловіка, тортури застосовували, щоб змусити його розповісти, з ким в Україні він підтримував контакт та як допомагав українським військовим. Ці свідчення окупанти могли використати для фабрикації справи проти нього.

Погрожуючи зброєю, чоловіка змусили підписати документи, на підставі яких сформували фейкову справу.

Анатолія перевозили з однієї катівні до іншої на окупованій Херсонщині, доки не доставили до СІЗО № 2 у тимчасово окупованому Сімферополі.

Він розповів, що в СІЗО № 2 в’язням влаштовують жорстоку “прийомку”, їх щодня б’ють. Під час однієї з прогулянок чоловіку вибили зуб.

За його словами, будівля закладу чотирьохповерхова. На першому поверсі проводять “прийомку” ув’язнених та розташовані камери карцеру, на другому й третьому поверхах – камери для утримання, на четвертому також камери для ув’язнених та приміщення для допитів.

Спершу Анатолій потрапив до камери на третьому поверсі СІЗО, у якій були зафарбовані вікна. У камері стояла металева лавка. Упродовж дня він міг тільки сидіти на ній або стояти.

Поза камерою пересуватися можна було тільки у позі “ластівки” – зігнутим, з вивернутими та високо піднятими за спиною руками. За його словами, фізично перебувати в позах, вигаданих  співробітниками колонії для знущання над людьми, було дуже важко. За невиконання вимог в’язнів били.

“Медицина відсутня. Там поняття таке, ти або живий або мертвий”.

Серед особливо жорстоких працівників ізолятора Анатолій назвав Жената Ахметова.

“Сволота страшна. Садист. Він особливо любив прикласти руку. Просто без причини”, – розповів Анатолій.

У 2023 році Ахметов був заступником начальника відділу режиму в СІЗО № 2. Ахметова змінював Леонід Ковех, який теж катував українців та сам долучався до знущань.

Анатолій розповів, що на третьому поверсі діє особливо жорстокий посилений режим. За словами колишнього політв’язня Нарімана Джеляла, якого теж утримували в СІЗО № 2, людей з новоокупованих територій утримували на третьому поверсі будівлі.

Ув’язнених там тримають повністю відірваними від світу, часто у статусі “інкомунікадо”. Люди не мають жодного зв’язку з рідними та зовнішнім світом.

Родина Анатолія дізналася, що він живий, у березні 2023 року. Чоловіку надали безплатного адвоката, і він зумів передати звістку рідним.

У серпні 2023 року його перевели до СІЗО в Чонгарі та судили за переховування зброї, попри те, що доказів проти нього не мали, а документи він підписував під погрозами зброєю.

На момент оголошення вироку Анатолій уже майже відбув термін у СІЗО. Його звільнили 24 лютого 2026 року. На підконтрольну Україні територію чоловік повернувся у квітні 2026 року.

Інші колишні ув’язнені, які перебували у СІЗО, розповіли, що в ізоляторі вони перебували під постійним наглядом. Їм забороняли встановлювати будь-які соціальні зв’язки, виводили митися раз на тиждень на п’ять хвилин. Якщо вони не встигали, їх змушували бігти голими до камери та били електрошокерами.

За словами колишніх ув’язнених, вони не мали туалетного паперу. На людей нацьковували собак, змушували вчити та співати російський гімн, не надавали медичної допомоги, не вимикали світло в камерах, а також постійно били.

З безпекових питань у відео не показували обличчя чоловіка та змінили йому голос.

• Заочно повідомили про підозру заступнику начальника відділу режиму та нагляду СІЗО №2 у тимчасово окупованому Сімферополі, який, за даними слідства, побив жителя Херсона через знайдену останнім SIM-картку.