Підтримати нас

Одноразовий пластик на все життя

27 грудня 2019 08:01
1,148
Поширити:

Поліетилен, скло, папір, метал, органіка… Кожен херсонець продукує в середньому 300 кг відходів на рік.

Один із основних факторів забруднення навколишнього середовища та глобальних проблем з екологією — це сміття. Наразі уявити життя без зручного та дешевого пакування, яке потім викидають, майже неможливо. Онлайн-газета «Вгору» вирішила дослідити забруднення міста відходами й зрозуміти: які загрози несе херсонцям сміття та чи можна отримувати з нього гроші.

Початок кінця

Сучасна ера поліетилену почалася лише з 70-х років минулого століття. З того часу різноманітні пакети, плівки, пляшки забруднили нашу планету. Та колись целофанові торбинки були всього лиш модним аксесуаром. Їх зберігали як дорогу річ — акуратно протирали, підклеювали праскою за потреби та навіть прали! Уже згодом поліетилен перестав бути таким ексклюзивним і заполонив усе. Майже в кожного зараз вдома є пакет з пакетами. Правда ж?

Запорізька область. Неутилізовані належно пакети, що вивозять на звалища, згодом розлітаються всією округою. Фото з інтернету.

За різними даними, звалища України займають близько 9000 га території держави. Більшість полігонів твердих побутових відходів (ТПВ) біля великих міст уже давно мали бути закриті та рекультивовані. На жаль, наше місто не виняток. Щодня на херсонське звалище ТПВ вивозять близько 260 тонн сміття, або близько 90 тисяч тонн на рік! Це ті самі харчові відходи, метал, макулатура, скло, а також пластик та целофан. Головна небезпека останніх у тому, що вони не розкладаються, а розпадаються на мікропластик. Згодом він потрапляє до ґрунтових вод та до нашої їжі з м’ясом або рослинами, пояснює керівниця екоцентру обласної бібліотеки імені Олеся Гончара Юлія Тищенко:

— Ніколи не знаєш, де врешті-решт спіткаєш той пластик — розповідає Юлія. — Також проблема велика в тому, що на звалищі органіка, закупорена у пластикових пакетах для сміття, починає гнити, від того утворюється газ метан. У результаті звалище спалахує, отруюється повітря та страждають мешканці навколишніх населених пунктів. Крім цього, під час гниття утворюється рідина, яка просочується в ґрунтові води,  які використовують для постачання питної води.

В останні  роки Юлія Тищенко  постійну переконує містян  про необхідність сортування відходів. Фото з фейсбук-сторінки Юлії Тищенко. 

При цьому Юлія наголошує: основна проблема навіть не в тому, з чого зроблене пакування або тара, яку ми використовуємо. Важливо, скільки разів ми нею користувалися:

— Звичні нам одноразові пакетики або «стаканчики» насправді зовсім не разового вжитку — підкреслює Юлія. — Це ми звикли їх такими вважати через те, що так вигідніше виробникам. Постійно продавати, збільшуючи таким чином свої прибутки. Нам потрібно навчитися використовувати подібні речі більше одного разу: придбати термочашку, полотняну торбинку, пластиковий контейнер для їжі, тощо.

Проте для немаленької кількості херсонців багаторазове використання пакування або взагалі відсутність пластику та целофану в повсякденному побуті не дивина. Ми вирішили розпитати містян старшого віку, як це — щоденне життя без одноразового пакування.

Одне пакування протягом життя 

Пані Алла — герой нашої розповіді — розповіла, що найпопулярнішим замінником сучасному пакету  був обгортковий папір:

— В СРСР обгорткового паперу було багато і роздавали його безкоштовно, тому в такий папір загортали все: рибу, м'ясо, вершкове масло, ковбасу і навіть спідню білизну — згадує Алла Антонівна.—  Виглядало це так: продавець  різала продукти, зважувала і на місці загортала в папір, тому були такі довгі черги, бо не було супермаркету, де все розфасовано.

Тоді, як і зараз, завчасно розфасовували в цупкий картон лише борошно, цукор, крупи та спеції. Але використання обгорткового паперу або паперових пакетів у наш час важко назвати альтернативою. Довгі волокна целюлози, які необхідні для виготовлення паперових пакетів, можна отримати лише зі зрубаних дерев, а не з макулатури. Їх виробництво виправдовується лише багаторазовим використанням.

Ще один символ минулої епохи – бідон. Металева посудина з широкою горловиною, ручкою зверху та кришкою. Бідон використовували повсюдно і широко. У ньому можна було зберігати як сипучі продукти, так і рідкі:

— Люди спускалися вранці зі своїх квартир, щоб купити справжнього молока в молочників, які закликали покупців дзвіночками або криками: "Кому молока?" — з захопленням розказує пані Алла.

Черга з бідонами тепер залишилась лише в спогадах покоління 40+ років. Фото з інтернету.

Скляна пляшка з широкою шийкою була в ті часи стандартним пакуванням, яку здавали на повторне використання. Така практика поширена і сьогодні. Наприклад, в європейських супермаркетах можна здати тару в спеціальний автомат і отримати за це гроші. При купівлі товару в деяких магазинах в чеку відразу вказується окрема ціна за пляшку:

— А, наприклад, каву, чай, згущене молоко продавали в жерстяних банках, — згадує пані Алла. — Соняшникову олію розливали в бляшані бідони, скляні пляшки з високим горлом, або розливали в тару, яку приносив покупець. А одноразових стаканчиків не було взагалі, якось люди не боялися купувати на вулиці квас і пити його з кухля, який мився і просто використовувався ще і ще.

Отже, як досвід багаторазового використання тари можна застосовувати в наш час?

Зрозуміло, що до такого способу життя повернутися повністю не вийде. Населення Землі та якість життя зростає, і продуктів ми купуємо набагато більше, ніж тоді. Щоб виготовляти для всього паперове пакування, напевно, не вистачить усіх лісів світу. А ось багаторазові торби з тканини та авоськи, які, до речі, знову увійшли в моду, цілком можуть замінити поліетиленові кульки. Але якщо вам все-таки довелося купити пакет, то спробуйте використовувати його максимальну кількість разів (як наші бабусі) перед тим, як викинути.  А ось скляну тару можна здавати. Однак, окрім наявних  пунктів приймання, ми могли б перейняти досвід Європи і встановити автомати для приймання пляшок не тільки з-під пива, а й з-під молочних продуктів.

Планета в пакеті

На сьогодні в світі вже 33 країни ввели повну заборону пластикових пакетів, а ще 53 країни – часткову заборону або ж значний податок на використання пластикових пакетів. Найперше заборону запровадили у Сингапурі, де на початку 2000-х років відбулися масштабні повені, спричинені «пластиковим забрудненням». В Англії, приміром, використовуються пакети, які розкладаються від 20 діб до 4 років із мінімальною шкодою для довкілля. А ось Данія запровадила високі податки на роздавання у магазинах пластикових пакетів, що на 90% знизило їх використання. Тоді як у Фінляндії вирішили розмістити в торговельних мережах автомати для збору пластикових пакетів і відправляти їх на перероблення.

Автомати з приймання вторсировини у фінських супермаркетах. Фото з інтернету.

Але взірцем є Швеція — країна з найменшим у світі об'ємом сміття на звалищах, куди відправляється менше як 1% відходів. Усі решта 99% - це не токсичні відходи, а цінний ресурс. Швеція навіть закупає відходи в інших країнах, які перетворюють на тепло, енергію, біопаливо або використовують повторно після перероблення. За рік шведи спалюють 7 млн тонн сміття, що дозволяє забезпечити теплом 1,25 млн квартир. Третину відходів у країні переробляють для повторного використання, 15 % сміття використовують для виробництва пального та добрив — кожен четвертий автобус у Стокгольмі працює на біопаливі. Держава мотивує людей сортувати сміття та здавати на перероблення. За неправильне сортування в країні штрафують, а за правильне — преміюють. Наприклад, у більшості супермаркетів, аптек і на автозаправках стоять спеціальні апарати з приймання склотари, пластикових пляшок, лампочок і дрібної електроніки. Щоб шведам було зручно утилізувати великі предмети (наприклад, меблі або будматеріали), влада обладнала безкоштовні пункти приймання. Одна станція охоплює приблизно 10-15 тис. жителів. Після приймання таке сміття розбирають на цінні складові частини, які потім скуповують виробники товарів. Так вони отримують сировину, готову до запуску в новий цикл виробництва. Також там від предметів відокремлюють фарби, кислоти та інші небезпечні речовини, які пізніше потрапляють на спеціальний завод з переробки побутової хімії.

«Panta mera» (зі швед. «Переробляй більше») - девіз, завдяки якому шведи навчилися отримувати користь з брудних банок і старих телевізорів. Для них віддати сміття на перероблення означає не просто проявити дбайливе ставлення до природи, а й виконати закон і навіть отримати знижки на тарифи житлово-комунального господарства.

Швеції знадобилось 20 років, щоб налагодити таку систему в країні. Тепер інші країни, зокрема, Україна, мають живий приклад, систему, за якою це можливо запровадити в себе. А тим часом, наступним кроком для Швеції є поступова відмова від пластику.

Сміттєспалюючий завод у Лінчепінгу, Швеція. Всі фракції сміття, що неможливо переробити, спалюють на таких підприємствах. У результаті населення отримує тепло та електроенергію. Фото з інтернету.

Сортування по-українськи

У жовтні 2019 року в Україні був поданий на розгляд законопроєкт 2051 заборона реалізації та законопроєкт 2051-1 про обмеження обігу пластикових пакетів в Україні.

Документ пропонує заборонити реалізацію пластикових пакетів товщиною до 50 мкм і оксорозкладні пластикові пакети (у складі яких є поліетилен та оксорозкладні домішки) на території України з 1 січня 2022 року. Також, вводиться обов'язкове маркування біорозкладних пакетів відповідно до національних стандартів.

У цьому законі лише вказано, що “перевірятимуть виконання норм Закону центральні органи виконавчої влади, що реалізовують державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Цей Орган зобов'язаний повідомляти суб’єктам господарювання, що розповсюджують пластикові пакети, про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи".

«Вгору» розпитала керівника юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Ольгу Мелень-Забрамну щодо ясності та довершеності законопроєктів 2051 та 2051-1. Юристка підмітила:

— Законопроєкт стосується лише об'єктів роздрібної торгівлі, а інші сфери не охоплені. Також на сьогодні в Україні немає хороших альтернатив біорозкладним пакетам, тому невідомо, що буде з 2022 року, — пояснює Ольга. — Найкращим варіантом буде практика обмеження пластикових пакетиків шляхом запровадження плати за них (мита при ввезенні чи виробництві). Тоді люди почнуть замислюватися — якщо забруднюватимуть довкілля, це вдарить по їх кишені. Повна заборона без належного контролю буде неефективною, а в нашій державі немає належного контролю, у тому числі й екологічного.

Ольга Мелень-Забрамна. Попри позитивний рух зі зміни українського законодавства в царині поводження з відходами, активісти бачать недоліки, які можуть отримати населення після їх прийняття. Фото з інтернету.

Також громадські діячі відзначили, що в проєкті розглядається лише питання обмеження реалізації пластикових пакетів в об'єктах роздрібної торгівлі, залишаючи поза увагою об'єкти громадського харчування, гуртової чи гуртово-роздрібної торгівлі. Окрім пакетів, у Міністерстві енергетики та захисту навколишнього середовища також почали роботу над законом про заборону використання одноразових виробів із пластику.

У Херсоні ж централізоване сортування сміття майже відсутнє. Лише останніми роками у місту стали з’являтися дротяні контейнери для збору пластику. Але це крапля в морі, пояснює Юлія Тищенко, тому що в херсонців відсутня культура сортування сміття взагалі. Проте директор товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ітака», що обслуговує міське сміттєзвалище, Ніна Дудченко іншої думки щодо херсонців:

— Ми не сортуємо сміття, тому сказати точно, скільки надходить саме пластику, ми не можемо — пояснила Дудченко. Але запевнила: — За останні роки ситуація значно змінилася. Люди стали більш свідомі, і це відчувається, тому що пластику стало приходити в рази менше. Херсонці викидають пластик у спеціальні баки, які стоять по місту.

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Підтримати нас можна тут https://base.monobank.ua/
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів