Досьє зрадників: олексій журавко

Якщо абстрагуватися від особистості, той факт, що людина з інвалідністю змогла стати бізнесменом і політиком, депутатом Верховної Ради України, має викликати повагу. Але насправді персона колаборанта олексія журавка, відомого на Херсонщині своїми проросійськими позиціями та кримінальним минулим, який ще й на додачу мав репутацію ґвалтівника, викликала огиду та зневагу. Безславні справи втікача-сепаратиста і московського пропагандиста закінчилися так само безславно: зрадник ліквідований 25 вересня 2022 року.

Бізнесмен

Народився майбутній “хазяїн Олешок” у 1974 році в місті Жовті Води на Дніпропетровщині, але через вроджені фізичні вади родина віддала хлопчика до місцевого дитбудинку, а з чотирьох років він виховувався в будинку-інтернаті в Цюрупинську (Олешки).

Відомості про початковий капітал олешківського ділка оповиті таємницею. Одні плітки кажуть, що родина його була дуже непроста і “відкупилася” від небажаного родича, інші — начебто він вдало потрапив до середовища кримінальних авторитетів і згодом сам очолив злочинне угрупування. Сам же журавко поширював версію, що начебто, закінчивши Луганський ПТУ-інтернат, вийшов звідти «не з порожніми руками, а заробивши 15 тисяч рублів: заробляв на підсобному господарстві, гроші відкладав», – про це казав в інтерв'ю для «Кримської газети» 2015-го. Таке джерело коштів є дуже сумнівним, але ще до свого 20-річчя, 1993 року, юнак-інвалід заснував і очолив приватне підприємство «Журавушка», 1997 року розпочав роботу у «Співдружності ініціативних працездатних інвалідів», де через сім років був уже гендиректором. І дуже любив хизуватися своєю суспільною вагою: «Я забезпечив роботою та зарплатою близько 5 000 осіб!»

Велике підприємство, малі виробництва, кілька магазинчиків — уже власником великої бізнес-імперії, яку в Олешках знав кожен, він здобув вищу освіту, закінчив у 2007 році Херсонський держуніверситет, де вивчав економіку.

За словами політолога Володимира Молчанова, комерційна діяльність журавка будувалася на завезенні підакцизного імпорту. За тодішніми чутками, його бізнес курували дружина президента Кучми й тодішній голова Адміністрації Президента дмитро табачник. Підприємства, які заснували особи з інвалідністю, мали певні податкові пільги, чим у цьому випадку могли користуватися для відмивання коштів. Олешківський бізнесмен співпрацював з тодішньою провладною партією Кучми, яка його годувала (ходили навіть чутки, що журавко є сином Кучми, з яких він і сам сміявся), аж поки у 2004 році не стався серйозний скандал.

Ґвалтівник

11 серпня 2004 року, кандидат у президенти України Віктор Ющенко під час зустрічі з мешканцями Цюрупинська зачитав записку про те, що у місті була зґвалтована та вбита 12-літня дівчинка і що до цього був нібито причетний олексій журавко. Ющенко тоді заявив, що йому нічого не відомо про цей інцидент, однак якщо у жителів міста є якісь факти щодо цього трагічного випадку, він готовий передати всі документи та свідчення до слідчих органів, що крапки над “і” має розставити слідство. Тодішня речниця штабу Ющенка Тетяна Мокріді зауважила:

«Багатотисячний мітинг у Цюрупинську дуже активно підтримав і схвально оцінив таку відповідь. Це свідчить про те, що ця трагедія сколихнула регіон і має значний резонанс».

Політолог Володимир Молчанов підкреслив, що про цю ситуацію знали усі Олешки і Ющенко був не перший, хто це озвучив. Однак журавко, який з дитинства був ображеним і злим на весь світ розшаленів, спочатку вимагав у Ющенка, щоб той заявив, що не вірить у його причетність, а 19 серпня 2004 року поширив звернення до суспільства для спростування цієї інформації. Самого журавка після перемоги Ющенка побили до півсмерті (він пів року лікувався) та вбили двох охоронців, які нібито допомагали ґвалтувати дівчину.

Про кримінальні провадження з цього приводу у відкритих джерелах інформація відсутня (є лише щодо позову журавка проти Ющенка), але у соцмережах неодноразово писали, що жертвами домагань ласого до дівчат чоловічка були в тому числі й неповнолітні. Та й у тих, хто живе в Олешках, ім'я журавка асоціюється зі зґвалтуваннями. Суспільне цитує слова однієї із жительок Олешків, яка вже виїхала на підконтрольну Україні територію:

Депутат

Потрапити у велику політику, стати нардепом бізнесмен-зрадник намагався з 2002 року, але тоді по мажоритарці не пройшов. Йшов від блоку партій «За Єдину Україну» як член НДП, посів 4 місце з 21 претендентів.

Наступні спроби виявилися вдалими: у 2006 і 2007 роках обирався до Верховної Ради України депутатом від Партії регіонів, в обох каденціях займав посаду секретаря Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Також у часи Януковича (2013-2014) був урядовим уповноваженим з питань прав людей з інвалідністю.

Обіцянки Журавка своїм обранцям гідно представляти їхні інтереси та самовіддано боротися за їхні права на державному рівні були лише порожніми словами. Реально ж він відмахувався від усього, що не додавало йому грошей та влади. Наприклад, замість урегулювання проблем заявляв, що має повне право вигнати мешканців з їхніх квартир, бо будинок переданий йому в приватну власність, але (оцінить благородство нардепа!) він цього не робить.

Але й ті начебто благородні справи, на які обранець народу виділяв кошти, робилися через пень-колоду. Варто згадати пандус біля бібліотеки Гончара, який виявився непридатним для використання через дуже великий кут нахилу. Зрозуміло, що сам благодійник-інвалід цим небезпечним шляхом до бібліотеки не користувався.

Як депутат журавко прославився тим, що з єхидною посмішкою займав крісло спікера Верховної Ради в часи, коли у 2007-му партія регіонів блокувала трибуну. Мовляв, хто тут наважиться силою викинути інваліда зі стільця?

У 2011 році напав на журналіста "Української правди" та намагався вихопити в нього фотокамеру, коли той звернувся до журавка з питанням про використання депутатами заборонених сирен та мигалок на своїх автомобілях. На автівці нардепа були встановлені світлові сигнальні пристрої червоного та синього кольорів, які дозволяється встановлювати та використовувати виключно на транспортних засобах ДАІ МВС України та Управління державної охорони.

У 2012-му голосував за проєкт Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови.

Балотувався журавко до Верховної Ради і 2012-го, але попри приховане гречкосійство його не обрали. Тоді депутатська щедрість аж зашкалювала – він і премії випускникам вручав, і пайки ветеранам роздавав, і оргтехніку школам та дитячим садкам дарував, і фестивалі фінансував. Зокрема, лише за квітень 2012 року олексієм журавком надано благодійну допомогу більш ніж на 100 000 грн. Є й інші факти опосередкованого підкупу виборців.

За думкою експертів руху “Чесно”, єдиний пункт, який, не порушив нардеп, – незмінність політичної позиції. На час депутатства він справді жодного разу не зрадив своїй партії регіонів, аж поки після окупації Херсона не поповнив своєю недолугою персоною ряди «єдиної росії».

Журавко мав певний вплив на політику на Херсонщині. За даними видання “Мост”, він мав тісні, навіть дружні стосунки із головою УСБУ в Херсонській області Вʼячеславом Савченком та начальником обласної міліції Валерієм Литвином. В Олешках теж тримав руку на пульсі, забезпечуючи своїм соратникам виборні посади та підтримку електоратом (на підприємствах, які належать бізнесмену, працівникам «пояснили», за кого потрібно голосувати, а потім автобусами підвозили до виборчих дільниць). Як один із партфункціонерів мав вплив на склад кандидатів від партії регіонів до міської та районної рад, не гребував погрозами на адресу неугодних однопартійців і політичних конкурентів.

Злочинів великих і маленьких за його плечима зібралось чимало. Маючи депутатську недоторканність, встрявав у земельні конфлікти, захищаючи рейдерів та звинувачуючи у злочинах непричетних, та й особисто займався самозахопленням територій (незаконна забудова берегів річки Конка в Олешках).

На виборах у 2012 році до парламенту журавко не пройшов. Посів друге місце й у своїй поразці звинуватив “зрадників”.

Російський посіпака

журавко був затятим противником Євромайдану і ніколи не приховував своїх симпатій до росії. Від початку війни підтримував російську агресію проти України та анексію Криму. Показово, що на момент незаконного «референдуму» в Криму друкарнею «Таврида», яка виробляла тоді бюлетені, керувала дружина давнього друга олексія журавка – андрія литивинова, який має за собою російський паспорт з 2014 року.

Виявилось, що журавко на початку війни у 2014-2015 роках фінансував терористів так званої “ДНР”, а в травні-червні 2016-го і сам перебував на території так званої “ДНР”, де незаконно впливав на полонених громадян України, дискредитуючи в їхніх очах ЗСУ та правоохоронні органи. За даними ЗМІ, що спираються на судові документи, в період із квітня по листопад 2014 року журавко з рахунку своїх підприємств на рахунки луганських і донецьких отримувачів переказав 563 620, 40 гривень. При цьому він усвідомлював, що ці кошти будуть використані терористичними організаціями.

Внесений журавко і до бази «Миротворець» як співучасник у викраденнях та тортурах українців у Херсоні та області, особа, яка проводила інформаційну підтримку московитського вторгнення в Україну, співучасник злочинів Московії в Україні.

Втікач

У січні 2015 року зрадник втік до росії, влаштувався під крилом "Комітету порятунку України" Азарова-Олійника-Царьова й активно підтримував політику путіна, дякував за «мирне» захоплення півострова й бажав загарбнику довгих років. У росії він став інструментом російської пропаганди, закликав до заколоту, організовував розповсюдження листівок з антиукраїнською пропагандою і закликами "очистить Украину от бандеровцев". З тих часів він, як навмисно чи не щодня примножував список епізодів, за якими його можна було звинуватити у державній зраді.

21 лютого 2015 року у москві журавко приєднався до антимайданіського маршу під девізом “Рік майдану. Не забудемо, не пробачимо!”. Він роздавав інтерв'ю, в яких буквально поливав Україну брудом, і позував поряд одіозним царьовим та активними учасниками анексії Криму.

Після цього Правий сектор Херсонщини, активісти Майдану одразу ж направили відкриті звернення до міліції, прокуратури та СБУ, щоб за сепаратизм екснардепа зустрічали з Москви з наручниками, а цюрупинчани почали збирати підписи за позбавлення журавка звання Почесного громадянина міста (одразу олешківські депутати ініціативу не підтримали, це відбулося лише з приходом депутатів нової каденції у грудні 2015-го). Однак інформації про позбавлення зрадника державних нагород (він кавалер ордена "За заслуги" II і ІІІ ступеня) знайти не вдалося.

Згідно з судовими матеріалами, кримінальне провадження розпочато слідством Управління Служби безпеки України в Херсонській області ще в березні 2015 року. Але основним аргументом для звинувачення у сепаратизмі стала не тодішня участь журавка у параді на Червоній площі, а його відеозвернення до херсонців, розміщене 20 вересня на власній сторінці у Фейсбуці. Півтори хвилини ексдепутат Верховної Ради закликав почути його і захистити Херсонську область від “маргіналів та дебілів” на кордоні з Кримом  і від хунти, яка приносить війну, кров та біду, і не дає нормально жити по-дружньому з Росією.

Цікавим є й той факт, що спочатку, на початку осені 2015-го журавку інкримінували фінансування тероризму, за цей злочин підозрюваний може потрапити у поле зору Інтерполу. Але вже під кінець року звинувачення дивним чином трансформувалося і у судових ухвалах вже фігурувало як “Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”. За цією статтею міжнародний розшук злочинцю не загрожував, бо в Інтерполі вважають, що підозрюваних у скоєнні злочинів проти безпеки держави можуть переслідувати за політичні погляди.

Служба безпеки України у 2016-му оголосила журавка у розшук, підозрюючи у діях, спрямованих на зміну конституційного ладу та захоплення влади, а суд дав дозвіл на його затримання. Ця подія стала того року однією зі знакових.

Втім, як з'ясували кореспонденти Центру журналістських розслідувань, бізнесу та впливу олексія журавка це не заважає: усі ці роки його підприємства в Україні працювали без перешкод (він навіть намагався продавати днр-івське вугілля), а довірені люди зберегли посади та депутатські мандати. Врешті-решт, і облраду незабаром очолив колишній помічник нардепа-зрадника, «консерва» Медведчука/Путіна Владислав Мангер, який свого часу поставляв йому тітушок-боксерів для антимайдану.

Журавківські підприємства попри відсутність “хазяїна” продовжували отримувати пільги, працювати із держструктурами, брати участь у тендерах і постачати продукцію навіть правоохоронним органам. Фактично влада закривала очі на діяльність журавка.

Ще у 2017 році громадський діяч і волонтер Олександр Цегельник повідомляв:

За даними Центру журналістських розслідувань, після втечі екснардепа до Росії бізнесом керував його компаньйон Гурамі Апостоліді. Згодом олексія журавка вивели із засновників,  а його частка переписана на Владислава Черкесова, який в минулому дійсно був його партнером і на громадських засадах був помічником нардепа журавка у Верховній Раді V скликання. Однак тут ситуація складна, розслідувачі підозрюють розроблення схеми, за якою одна зі сторін хоче фактично «кинути» іншу. А видання Мост називало спадкоємцем бізнес-імперії втікача чинного олешківського міського голову Євгена Рищука. Бо журавко після втечі критикував усе керівництво області, окрім Рищука, а той навзаєм захищав власність зрадника, і жоден із журавківських об’єктив не змінив власника. Видання цитує слова ветерана АТО Тараса Костанчука:

Однак не все було в журавківській бізнес-імперії безхмарно. Банкрутство його компаній, відсудження 200 тисяч боргу, а у травні 2016 виявилося, що олешкивській ділок-втікач заборгував кредиторам майже 22 мільйони. У 2018-му суд наклав арешт на майно журавка за заклики "знести хунту", та ще частину його бізнесу на Херсонщині “віджали”.

Кажуть, журавко тоді зловживав алкоголем, а його телеграм-канал, профілі в соцмережах, де від імені журавка поширювались байки, що Україна розпадеться на кілька частин, вів хтось інший

Врешті-решт, під завісу 2020 року Служба безпеки України повідомила про заочну підозру екснардепу-регіоналу щодо його участі у створенні терористичної організації та дій, спрямованих на повалення конституційного ладу.

4 лютого 2022 року Херсонський міський суд заочно обрав екснардепу Олексію Журавку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Пропагандист

Повернувся втікач до Херсона вже після російської окупації, наприкінці квітня 2022 року – але, “зважаючи на його психологічний і фізичний стан, посад йому не дали”, пише “Мост”. Хоч його родича Георгія Журавка (за різними даними, чи то дядька, чи то брата) поставили гауляйтером Олешківської громади. Однак відсутність офіційних посад не зашкодила журавку стати медійним обличчям російської пропаганди. Цей його спіч є епічним і показовим:

Не виключено, що журавка відправили до Херсона задля пропаганди, щоб створити образ «українця, який радіє приходу росії», бо ж поза екраном рашистів охочі сказати “спасибі” окупантам у чергу не шикуються. Можливо, адже невдовзі після втечі журавка його колишній помічник Владислав Мангер заявляв, що той щасливий у Москві та повертатися до Цюрупинська не хоче.

Політолог Володимир Молчанов вважає, що завдання журавка на окупованих територіях було набагато серйознішим: він виконував не зовсім офіційну роль куратора від партії "єдіная росія" – наглядав за всіма гауляйтерами. Недарма ж усі вони в один голос називали журавка “своїм кращим другом”.

За пропагандистськими та кураторськими справами не забував і про “бізнесові”: одразу розпочав займатися тим, що грабував підприємців і "віджимав" бізнес, який розташовувався на території не тільки рідних йому Олешок, а й узагалі Херсонської області.

Як рупор російських окупантів направо та наліво роздавав інтерв’ю різним псевдо-ЗМІ та виступав перед народом. І дякував російським окупантам за "визволення".  Засвітився і на окупантському святкуванні 9 травня з підставними “херсонцями”, привезеними з Криму, задля картинки для російських і окупантських псевдо-ЗМІ. Не обминув і колаборантський “шабаш” на тему “приєднання до расії”.

Головна його “чеснота” для окупантів — беззастережна готовність поширювати все те хворобливе марення, яке виробляла російська пропагандистська машина. Один із пропагандистських ресурсів так написав про журавка вже після його смерті:

Не дивно, що з такою запопадливістю він видавав один фейк за другим. І що ж він тільки язиком своїм не ляпав! Брехав безбожно й агресивно. І про те, що українська армія слабшає, в Чорнобаївці жодних боїв немає – там тихо та спокійно, а Арестович поширює дезінформацію. Називав українську владу «нацистською» та «маріонетковою». Повторював російський наратив про те, що конфлікт між Україною та росією спровокований американцями. Наголошував, що південним областям не місце у складі України, бо вони завжди історично належали й тяжіли до Росії. Закликав Росію дійти до кордонів із Європою і «звільнити Україну від націоналістів». Розповідав пропагандистські казки про налагодження життя в Херсоні за окупантів, про те, що Херсон Україні не потрібен.

8 липня зрадник отримав громадянство росії та вступив у путінську партію “єдина росія”. Цей факт ще до проведення так званого “референдуму” пропагандисти з-за поребрика розганяли як черговий доказ того, що “Херсонщина вже не входить до складу самостійної України”. За іншими джерелами, громадянином росії він став значно раніше, тож не виключено, що у липні журавко просто розіграв чергову пропагандистську виставу.

23 вересня він оприлюднив відеоролик, в якому у футболці з літерою z "проголосував" на псевдореферендумі за незаконне приєднання Херсонщини до росії.

Відплата не забарилася - 25 вересня 2022 року У Херсоні внаслідок прильоту колаборант і зрадник олексій журавко був "відмінусовний” в готелі, в якому проживав. Не можна не погодитися з висловом першого заступника голови Херсонської облради Юрія Соболевського, що зрадники не заслуговують ні на жаль, ні на співчуття.

Для роспропаганди смерть цього персонажа стала черговим приводом зліпити з лайна кулю, тобто з негідника - ікону безстрашного героя: «велика і праведна людина», «чоловік, вищий за будь-які обставини», «з великим серцем і безкомпромісними переконаннями», «діяльний і харизматичний», «з твердим характером і залізною волею», який «мужньо прийняв смерть на полі бою». На додачу — посмертна нагорода медаллю «За відвагу» від головного днр-івця пушиліна.

Когнітивний дисонанс після прочитання російських некрологів забезпечений, адже погодьтеся, це зовсім не той олексій журавко, якого так добре знали херсонці й олешківці.

І тут виникає питання: якщо всім так добре були відомі “подвиги” журавка, втім, як і діяння інших зрадників, які всі без винятку мають кримінальне минуле (наголошуємо: всі факти отримані з відкритих джерел), чому вони доривалися до влади? Чому громадяни продавалися та голосували? Чому правоохоронні органи заплющували очі? Чому українська влада давала таким монстрам зелене світло?