“Зібрати себе докупи допомагають уроки”. Історія вчительки з Червоної зони Херсона

У прифронтовому Херсоні робота вчителя – це щоденна боротьба за виживання, зв'язок та увагу учнів. Окрім постійних обстрілів і дронової загрози, педагогам доводиться миритися зі скороченням робочих годин і зменшенням зарплати. За інформацією відділу освіти Херсонської МВА, до повномасштабної війни у Херсоні працювали 64 заклади загальної середньої освіти, тепер – лише 45. Деякі школи змушено припинити роботу через недобір учнів, адже їх зменшилося майже вдвічі: з 35 тисяч до 19 тисяч дітей шкільного віку. Та поки діти розкидані по всьому світу, саме вчителі залишаються для них головним містком із домом і шкільним життям. Журналісти “Вгору” розповідають, як  проходить навчання в прифронтових містах України на прикладі історії херсонської вчительки, яка проводить уроки, живучи у червоній зоні.

Від простою до роботи на пів ставки

Ольга  має багаторічний стаж, живе й працює  в одному з найнебезпечніших  районів Херсона.

"Це зараз “червона зона”, але ми все одно тут живемо. Буває дуже-дуже страшно, 10-го березня зовсім поруч, у сусідів, прилетіло – вилетіли вікна, вбило собаку і кішку. Важко психологічно", – ділиться вчителька.

Червона зона в Херсоні  – це територія, яка найбільше потерпає від обстрілів,  туди не ходять за розкладом автобуси, а звуки вибухів майже не стихають.

Ольга пережила окупацію та адаптувалася до роботи в умовах постійної небезпеки. А коли через обстріли зникає чи стає нестабільним зв'язок, знаходить способи залишатися в мережі та проводити уроки.

Ольга розповідає: по завершенню дистанційного навчання у травні 2022 школа весь наступний навчальний рік перебувала в режимі “простою”, і вчителі не розуміли, що їх очікує далі. Та восени 2023 року дистанційка, апробована ще за часів ковідного карантину, стала містком між педагогами та учнями, які розлетілися по всьому світу.

До повномасштабної війни школа, де викладала Ольга, була великою та гамірною. Упродовж останніх трьох років тут набирається лише по одному класу на паралелі. Дітей у місті майже не залишилося – хтось виїхав до інших регіонів України, хтось за кордон, і далеко не всі продовжили навчання у своїх класах.

Через значне зменшення кількості учнів, учителі в Херсоні під час війни опинилися в складній фінансовій ситуації. Зі слів Ольги, шкільна адміністрація намагається нікого не скорочувати й не звільняти, але робочих годин на всіх не вистачає. 

“Фактично ми сидимо на половині ставки”, – каже вчителька.

За таку зарплату, яку отримує Ольга, вона впевнена: планувати виїзд в інше місто нереально. Адже за найкращими розрахунками, грошей вистачатиме лише на оренду квартири, а на життя не залишиться нічого. Ольга живе сама й усвідомлює, що їхати одній в нікуди та починати життя з нуля неймовірно важко. Та й залишати Херсон вона не хоче, бо тут її коріння. 

“У цій хаті мене батьки народили. Я тут власноруч усе клеїла і фарбувала. Тут у мене підвал, картопля, буряк, який сама виростила, закрутки. Тут кожна квіточка посаджена моєю рукою, – каже Ольга.

Профспілка іноді пропонує вчителям відпочинок у санаторіях на заході країни, але Ольга відмовляється. Каже: у «минулому житті» їздили колективом, а зараз душа болітиме за дім, навіть якщо поїхати ненадовго.

Приміщення однієї з херсонських шкіл після обстрілів
Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

«Тихо! Вона в Херсоні»: як проходять уроки під обстрілами

Коли немає світла чи інтернету, уроки у Google-класі виходять за розкладом. Діти можуть навчатися самостійно: дивитися прикріплені відео, виконувати завдання. Але херсонські вчителі намагаються проводити заняття за будь-яких обставин.

“Немає в мене інтернету – йду до сусідки, у якої інший провайдер. Бігала до однокласниці, її чоловік мене пускав у хату, садив за комп’ютер, а сам йшов у справах”, – розповідає Ольга.

Її історія, це лише один із прикладів того, як працюють вчителі в Херсоні під час війни.

Учні, більшість з яких роз’їхались, хто в інші міста України, хто за кордон, помічають зміни локацій у вчительки. “Ви не вдома?» – запитують, коли бачать інший інтер’єр. Ольга каже, що війна змінила дітей, вони стали дорослішими, більш чуйними. Якось під час уроку почалися проблеми зі зв’язком і вона помітно занервувала, одна з учениць обірвала гамір однокласників:«Тихо! Вона в Херсоні».

Навчання в Херсоні під обстрілами не припиняється, але займаючись дистанційно, діти часто намагаються схитрувати. Наприклад, замість того, щоб  розв'язувати приклади у стовпчик, пишуть одразу відповідь, ймовірно, скориставшись калькулятором. Помічаючи це, Ольга набирається терпіння й намагається мотивувати учнів, пояснює: у старших класах, коли вони складатимуть НМТ, калькуляторів під рукою не буде і доведеться обчислювати в стовпчик на папері. Тому дуже важливо відпрацювати ці навички.

За потреби вчителі проводять і додаткові заняття, онлайн працюють і різні гуртки. Наприклад, у кожному класі є гурток з математики. Долучаються діти й до участі в різних конкурсах. Грамоти та нагороди, які вони отримують онлайн, стають для них важливим стимулом у подальшому розвитку.

Поки вчителька вмикає камеру ноутбука і виходить на зв’язок у напівпорожньому районі Херсона, її учні в Польщі, Німеччині, Львові, Одесі чи  Херсоні на ці 45 хвилин повертаються у свій звичний шкільний колектив. У житті, що так кардинально змінилося, ці зустрічі стають точкою опори, як для вчителя, так і для учнів.

Будівля школи Херсона зруйнована обстрілами у 2024 році
Фото: Олени Гнітецької/”Вгору”

Ольга зізнається, найбільше тримає її на плаву улюблена робота й діти, які чекають її на онлайн-заняттях.

«Прокидаєшся вранці й не знаєш, як себе зібрати докупи. Але уроки допомагають. Виходиш до дітей – і вони тебе трохи відволікають. Раніше ми чекали канікул, щоб кинути ті зошити й бігти з роботи. А зараз як побачиш дитину на екрані – яке це щастя», – каже вчителька.

А для її учнів, розкиданих по світу, такі уроки – часто єдина можливість відчути, що їхній дім все ще існує.

Більше матеріалів про навчання дітей із Херсонщини:

• Навчання і виживання в окупації: історія дівчини з Олешок та її родини
• П’ять днів через фронт: як випускник з Херсона виїхав з окупації заради навчання в Україні
• Як подбати про дитячі очі під час дистанційного навчання – розповідає лікарка
• Команда “Вільних людей”, або Патріотичне виховання дітей Херсонщини