Якою була Суворівська понад 100 років тому. Частина 2

Продовжуємо нашу прогулянку старою вулицею Херсона. Першу частину читайте у матеріалі - Якою була Суворівська понад 100 років тому. Частина 1.

Шампанське, крюшон та революція

На початку XX століття наш обиватель, пройшовши Успенський провулок (раніше – Спартаківський), опиняється перед двоповерховим будинком у стилі модерн* (зараз – ресторан «Fitz Roy»). Його власник Я.Б. Меттер на першому поверсі відкрив кав’ярню з кондитерською. Цей заклад вважався найкращим у Херсоні. Його полюбляли відвідувати дами в гарних сукнях, кавалери у вишуканих костюмах та пересічні містяни. Кожний херсонець знав, куди можна було піти на Суворівській, щоб поласувати смачними тістечками. Цікаво, що в 1917 році тут делегати однієї піхотної дивізії організували кабаре-мітинг. Правда, не до солодощів було революціонерам. Вони пили вино, коньяк, шампанське, крюшон та лікери. Уся ця вакханалія була необхідна для більш яскравих виступів доповідачів з-поміж делегатів. До речі, навпроти будинку Меттера була ще одна кондитерська – Горохова.

Грабували навіть із середини

Варто було пройти квартал, і перед очима херсонця з’являвся будинок, де понад 100 років тому розміщувалося відділення Російсько-Азіатського банку на розі вулиць Рішельєвської (раніше – Жовтневої революції) та Суворівської. Старожили, напевно, пам’ятають у цьому місці № 10 «Хлібний», № 28 «Дитяче харчування» та Суворівське відділення Ощадбанку України. У період існування тут Російсько-Азіатського банку це місце стало популярним не тільки серед звичайних херсонців, але й грабіжників. Тільки за 1904 рік його намагалися пограбувати кілька десятків разів. І це сталося. Одного разу, коли керівник банку, повернувшись із відпустки, та відкривши своїм ключем відділення, помітив, що зникло 10 тисяч карбованців**. Викликав поліцію, яка одразу помітила, що замки приміщень були цілісінькі. А ключі від банку мали тільки  керівник та касир. Перший одразу відпав, як підозрюваний, бо він був у відрядженні. Залишався тільки касир, якого одразу затримали. Виявилося,  він пустив грабіжників до відділення банку, за що отримав свій відсоток – 1 тисячу карбованців. Слідчі так і не знайшли більше нікого, та й 9 тисяч карбованців також невідомо куди зникли.  

Підробки з підвалу

Майже навпроти погляд нашого обивателя міг зупинитися на двоповерховій будівлі під номером 26 (зараз – відділення Ощадбанку). Тут розташовувалася контора родини Тотешів, які ще з середини XIX століття заснувати свою фірму. Родоначальником цього бізнесу був Ілля Маркович Тотеш. Після його смерті компанія  розділили між синами. Наприклад, Аарон Тотеш володів мануфактурним магазином, де продавалися вироби з хутра, вовни, шовку та інших тканин. Також херсонці могли купити ковдри, фіранки, шапки тощо. В іншій частині будівлі був винно-бакалійний та гастрономічний магазин. Не обходилося без нюансів у діяльності бізнесу Тотешів. На початку XX століття у підвалі мануфактурного магазину поліція накрила цілий цех з виготовлення підробок. Умільці робили банки «Товариства Нобель» для гасу з подвійним дном. Коли у власника магазина спитали, чи знав він про це, той одразу відхрестився, «зваливши» все на своїх співробітників. Не знаю, наскільки у поліції повірили у слова Тотеша, але він не був навіть заарештований.    

Штраф «по-херсонськи»

Ще за  декілька метрів перед очима обивателя поставав красивий триповерховий будинок (зараз – магазин «Робін Бобін»), який тоді всі херсонці знали, як книжковий магазин Шаха. Він вважався першокласною книжковою крамницею. Бажаєте почитати класику або детективи, тоді відразу треба йти в цей магазин. Якщо потрібні підручники або яскраві поштові листівки, містянин знав,  цей товарний ряд є у Шаха. Цікаво, що тут також продавалися піаніно, роялі, скрипки, гітари та інші музичні інструменти. Був певний казус зі спорудженням цієї будівлі. У той час зводити в центрі міста будівлі понад два поверхи через специфіку ґрунту заборонялося. Але один чиновник дав дозвіл на будівництво. Але, змінивши його, інший чиновник оштрафував за порушення місцевих архітектурних норм. Власник був обурений: «Як так! Мені ж надали дозвіл». На це йому відповіли: «Не ми давали цей дозвіл, а той чиновник уже не працює!». Але хай там як, будівля залишилася. І сьогодні вона є, якщо не дуже приглядатися до її стану, однією з найкрасивіших на вулиці Суворова.  

Квартал синагог

Ідемо далі! У наступному кварталі розташували аж три синагоги (зараз – Корабельна районна рада, Планетарій). У Херсоні їх, звісно, було більше, але така щільна концентрація спостерігалася саме на вулиці Суворівській. Чому так? Відповідь доволі проста. На початку XX століття третину населення міста складали євреї. За внутрішніми положеннями уряду Російської імперії, в Україні оселяли представників єврейської громади на правому березі Дніпра, на якому й розташований Херсон. Можна сказати, саме з цієї частини вулиці Суворівської починався так званий херсонський «єврейський район». У цьому місці розмістили Старо-, Новомиколаївську синагоги та синагогу Бен-Гамедраш ще у XIX столітті. У радянські роки вони зникли з мапи Херсона, тільки якесь «відлуння» однієї синагоги можна побачити в архітектурі Планетарію.

Далі наш обиватель, доходячи до кінця вулиці Суворівської, міг ще побачити красиві будинки Сербінова та Лівшица, а також величну будівлю Товариства взаємного кредиту. У ті часи вулиця були коротшою, бо за поворотом вже починалася інша – Католицька, яка отримала свою назву від костелу.

Ось такою була Суворівська на початку XX століття, зі своїми магазинами, синагогами, банками та, головне, з історіями про людей, які тут жили.      

*Модерн – архітектурний стиль, що панував на зламі XIX-XX століття. Характерними рисами цього стилю є плавність, пластичність та декоративність.  

**На 1913 рік за 10 тисяч карбованців можна було купити 15 тисяч кілограмів яловичини або 12,5 тисяч кілограмів сьомги.