Якою була Суворівська понад 100 років тому. Частина 1.

Вулиця Суворова. Одна з найстаріших вулиць, яка з’явилася на мапі міста ще наприкінці XVIII століття. Спочатку, як й інші вулиці Херсона, вона не мала офіційної назви. Місцеві жителі її охрестили Егізівською. Чому? Тоді була традиція давати назви вулиць на честь містян, які на них проживали. У випадку з Суворівською, «пощастило» купцю Егізу, торгова лавка якого розташовувалася в цьому місці. Потім вулицю ще не раз перейменовували. Протягом своєї історії вона була Богородицькою, Суворівською, 1 Травня, Головною, Суворова.

Наприкінці XIX – початку XX століття Суворівська була одним із небагатьох місць, де полюбляли гуляти херсонці. До речі, саме в формі прикметника називалися вулиці у  дореволюційний період. Як, наприклад, Рішельєвська, Воронцовська, Потьомкінська, Ганнібалівська. Тільки зі встановленням радянської влади вони вже отримали іменникову форму – Суворова, Ушакова, Горького. 

Чого тільки не було на Суворівській 

Спочатку вулиця Суворівська не була пішохідною, як сьогодні. Такою вона стала понад 40 років тому. А до цього по ній гасали брички, фаетони та інші екіпажі, доставляючи херсонців у їх справах. На початку XX століття наш обиватель, зайшовши на початок вулиці Суворівська, одразу опинявся поряд із будівлею, де був Американський ілюзіон або, по сучасному, кінотеатр (зараз на його місці стоїть житловий будинок типу «сталінка»). У той час кожен херсонець хотів подивитися «рухливі картинки», які викликали справжній ажіотаж у маленькому провінційному місті. В Американському ілюзіоні не тільки можна було подивитися фільм, але й послухати музику, попліткувати та показати себе.

Далі наш обиватель, прогулюючись Суворівською, обов’язково помітив би будівлю, яка, на перший погляд, не мала архітектурних родзинок. Але зі східного боку до неї добудували еркери*. Вони чимось були схожі на фортечні вежі. Що ж це за будівля? У 1905 році тут відкрили херсонське відділення музичного товариства (зараз – школа № 16). У цьому закладі не тільки навчали музичного мистецтва. Незаможні херсонці могли всього за 10 копійок насолодитися концертами викладачів та учнів.

Далі херсонця зустрічає губернське управління, будинок Фальц-Фейнів, Волохіна, магазини та інші будівлі. Серед цього різноманіття виділялася будівля, вікна якої зроблені у східному стилі (зараз - обласний будинок учителя). У цьому будинку під номером 6 жив Сава Марченко з родиною. Він був керівником міського банку, членом херсонської управи, статським радником. Але  не останнє місце в житті Херсона грала його дружина Валентина Марченко, яка стала ініціатором появи в місті 1-ї жіночої гімназії. У той час  навіть ходила байка: «Сава Марченко заробляє тільки для того, щоб його дружина могла утримувати гімназію для дівчат…».

Гроші, карти та стволи 

Не пройшовши й декілька метрів, на очі нашого обивателя потрапляє будівля, з фасаду якої дивляться на нього два атланти. Це був будинок нотаріуса Юліана Петровича Куліковського. Доволі цікава персона дореволюційного Херсона. Кажуть, був азартним картярем. Тільки дружина від’їжджала до родичів в інше місто, Юліан уже мерщій біг до міського клубу, де й проводилися такі ігри. У 1906 році всю місцеву пресу сколихнула новина – «Сенсація!!! Озброєна банда з Одеси пограбувала будинок нотаріуса Куліковського!!!». У кожній статті описувалися якісь суперечливі подробиці цієї справи. А чому? Тому що головним джерелом інформації був сам Куліковський. Де тільки його могли почути, він кричав, що його пограбували, коли він вночі був у міському клубі. Тільки одна проблема – замки в будинку були цілі. А там такі замки, що навіть ломом не так просто їх виламати. Декілька тижнів ця новина розбурхувала херсонську публіку. Поки не стало відомо, що нотаріус просто програв 20 тисяч карбованців та прикраси своєї дружини в карти. А щоб не було в родині скандалу, вигадав це пограбування. Напевно, скандал все ж таки потім був, і ще довго Куліковський виправдовувався перед дружиною. Історій, в які потрапляв цей персонаж, було стільки, що можна окрему книгу написати. 

Херсонські гроші для марсельської набережної 

Але як би там не було, ідемо далі. Наш обиватель, переходячи перпендикулярну вулицю Потьомкінську, потрапляв  до тієї частини Суворівської, де розташовувався вже зниклий сьогодні квартал. Тут була резиденція губернатора, стара аптека № 5 або аптека Мюллера, будинок, де жив Джон Говард тощо. На жаль, цей квартал не витримав перевірки часом. У радянські часи тут з’явилися сходи, а сучасний період «зробив» свої корективи – ТРЦ «Суворівський». І тепер цю частину вулиці з обох боків «прикрашають» паркани. До речі, навпроти цього «шраму на обличчі Херсона», за парканом, також була стара будівля, яку херсонські сторожили знають, як їдальню. Кажуть, що наприкінці XVIII століття в цьому місці розташовувалася торгова контора французького купця Антуана. Він організував тоді прямий торговий шлях між чорноморськими та середземноморськими портами. А на початку XIX століття став першим міським головою Марселя. До речі, існує версія, що відома марсельська набережна, яку яскраво описав Олександр Дюма в романі «Граф Монте-Крісто», побудована частково за гроші, які Антуан заробив на херсонській пшениці. Але це тільки версія, яку ще треба підтвердити. 

Музична терапія для зубів

Пройшовши цей квартал, херсонець міг помітити будівлю на перехресті вулиці Суворівської та Успенського провулку. Тут був магазин Шмідта з продажу та оренди піаніно, роялів, футлярна майстерня Пиллера. Тут також працював відомий на початку XX століття стоматолог Мальт. До речі, останній почав активно використовувати таку методику, як «музична анестезія». Пацієнту давали слухати спокійну музику під час пломбування зубів або встановлення штучних коронок. Кажуть, через цей спосіб навіть діти не боялися відвідувати лікаря. Крім цього, у будинку розміщався мануфактурний магазин Московченка, який спеціалізувався на вовняних товарах, килимах, тюлях. У різні часи тут також була фабрика чоловічих та жіночих капелюхів, херсонське відділення одеського підприємства з дамських та дитячих мантій. Як бачите, чого тільки не було в цьому будинку.

Пропонуємо також пройти тест "Старі вулиці, райони та площі Херсона"

Ось так виглядала перша частина вулиці Суворівської зі своїми магазинами, будинками заможних херсонців, аптеками тощо. 

Далі буде… 

*Еркер – частина споруди, що здіймається над першим поверхом і виступає за межі основного обсягу у вигляді напівкруглого, трикутного або багатогранного у плані заскленого балкона.            

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...