«Вона була завжди там, де складно». Пам’яті Анжели Литвиненко

Яскрава, швидка, рішуча та абсолютна безстрашна особистість — так говорять про Анжелу Литвиненко, що очолювала Херсонський обласний центр «Успішна жінка». Її згадують як видатну громадську діячку, лідерку та надзвичайно віддану людину. Анжела присвятила своє життя боротьбі з насильством та підтримці постраждалих, але не обмежувалася цим напрямком. Колеги порівнюють її з «ураганом, який притягував до себе активних, проактивних людей». Раптова загибель Анжели в автокатастрофі стала величезною, неочікуваною втратою, яка підкреслила цінність і вплив цієї неймовірної жінки.

Анжела була надійною подругою та колегою, справжньою однодумницею, на яку завжди можна покластися. Її життя присвячувалося справі, а дії ґрунтувалися на чіткій меті та цінностях. Вона була надзвичайно талановитою переговорницею і дипломаткою. Про це розповіли її подруги та колеги: заступниця голови ГО «Успішна жінка» Іраїда Геращенко, консультантка ГО «Нова генерація» Ольга Жукова та директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте. Задля безпеки публічної церемонії прощання з Анжелою Литвиненко в Херсоні не проводили. Ми публікуємо цей матеріал, щоб вшанувати її пам'ять.

У вирі боротьби з насильством і торгівлею людьми

«Анжела —  синонім слова воля, незалежність. Вона була завжди там, де складно, де треба допомогти іншим, і вона завжди була на крок попереду. Коли інші думали ще розвертатися чи ні, Анжела вже була в гущі. Для мене Анжела — це ракета, яка летіла туди, де найважче», — розповідає Ольга Жукова. 

Якщо Олена Микитась в «Успішній жінці» більше курувала напрямком працевлаштування жінок і відкриття власної справи, то Анжела Литвиненко зосередилася на протидії домашньому насильству та торгівлі людьми, присвятивши цій діяльності близько 20 років.

«Пані Анжела бачила проблему, розуміла, як складно з нею боротися. Вона була настільки віддана цій темі, маючи 20-річний досвід роботи з постраждалими», - розповідає її заступниця Іраїда Геращенко.

Олена Микитась і Анжела Литвиненко (праворуч), обидві керували ГО «Херсонський обласний центр «Успішна жінка»

Одна з найяскравіших справ Анжели Литвиненко - створення притулку для постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства в Херсоні, який працює й досі. Ольга Жукова підкреслює: це була колосальна спільна робота в коаліції з 17 організаціями, де «Успішна жінка» відігравала ключову роль. Завдяки зусиллям Анжели Литвиненко влада почала усвідомлювати важливість роботи у сфері протидії гендерно зумовленому насильству.

Грудень 2021 року. Анжела Литвиненко проводить черговий тренінг. Фото Наталі Бімбірайте

За словами Ольги, Анжела була однією з небагатьох лідерок на Херсонщині, чия організація успішно протидіяла торгівлі людьми. Вона бралася за цю складну та небезпечну тему, від якої відмовлялися багато інших. Попри ризики, Анжела ніколи не відступала, навіть стикаючись із погрозами.

Яскравий приклад - резонансна справа виявлення десятків нелегальних трудових мігрантів у трудовому рабстві на Херсонщині. Серед них були жінки та чоловіки, включно з вагітною неповнолітньою дівчиною. Вони працювали без оплати та утримувалися в жахливих умовах. Анжела не лише виявила їх, а й організувала порятунок та надала справі широкий розголос. Ситуацію ускладнювало те, що паспорти постраждалих перебували в міліції (тоді в Україні ще була міліція).

«Розумієте складність цієї проблематики? Тобто міліція «кришувала» цю ситуацію. І це тема дуже небезпечна для життя, а Анжела в ній працювала багато років, стикаючись і з погрозами, і з неприйняттям, і зі спробами дискредитувати її. Але вона цим займалася. Вона багато людей витягла з рабства, і жінок з-за кордону, які потрапляли в рабство. До неї можна було звернутися й отримати допомогу», - акцентує Ольга Жукова.

Анжела також була організатором і активною учасницею маршів на підтримку ратифікації Стамбульської конвенції, або Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству. Вона підтримувала та консультувала активісток, допомагала створювати громадські організації, підтримуючи ініціативних жінок у громадах.

Один з маршів на підтримку ратифікації Стамбульської конвенції. Фото Ольги Жукової

Шалені ідеї та резонансні акції

Колеги та подруги згадують яскраві акції громадських організацій, рушійною силою яких була і Анжела Литвиненко — одна з тих «шалених жінок», що завжди придумували і підтримували сміливі ідеї.

Резонансною стала акція з «собачими будками» наприкінці 2013-го, коли у відповідь на закиди губернатора, мовляв, активісти тільки й роблять, що «на майдани ходять, а самі й собачої будки не побудували», організації зробили метафоричні будки, вийшли на херсонський майдан і розповідали херсонцям, що внесок та діяльність громадських організацій не вимірюється будками.

Анжела Литвиненко (ліворуч) на акції з «собачими будками». Фото надано Ольгою Жуковю (праворуч)

Після розстрілу Небесної Сотні та звернення херсонських депутатів до Януковича про введення надзвичайного стану, вони вимагали оприлюднити список тих, хто підписав цей документ. Для посилення ефекту провели акцію «Депутати хочуть крові», де з пляшками червоної фарби та плакатами п'ятеро мовчки стали, плече до плеча, а потім до них почали приєднуватись інші.

Акція «Депутати хочуть крові». Фото надано Ольгою Жуковю

Поїздка до Криму у 2014 році

Іраїда Геращенко впевнена: Херсон не був захоплений російськими військовими в 2014 році зокрема і завдяки Анжелі Литвиненко.

На початку анексії Криму, коли українська армія була ослаблена, Анжела Литвиненко разом із Наталією Бімбірайте та іншими активістами на власних автівках їздили, спостерігали та кооперувалися з активістами й волонтерами  для допомоги українським військовим. Згодом стали співкоординаторами центру допомоги військовим у Херсоні, реалізувавши ідею Лариси Оленковської. Цей центр створили для систематизації волонтерської діяльності, прийому й фіксації дзвінків від тих, хто хотів допомогти, та від тих, кому потрібна була допомога. Через фонд БО «Милосердя та здоров'я» збирали кошти на потреби військових, збирали  й речі, які приносили люди. Але вони  не сиділи в центрі, бо треба було комусь встигати це розвозити, згадує Наталя Бімбірайте. До чергування в координаційному центрі Наталя з Анжелою залучили волонтрів, які щодня чергували, приймали дзвінки, благодійну допомогу, все реєстрували і сортували її.

Анжела Литвиненко з українськими військовими. 2014 рік. Фото Наталії Бімбірайте 

Коли росіяни почали блокувати українські військові частини в Криму, Анжела Литвиненко разом з іншими жінками-волонтерками провели ризиковану поїздку до Криму 8 березня 2014 року. Мета - доставити припаси та підтримку заблокованим українським військовим. Активістки чотирма екіпажами вирушили до півострова. Анжела була за кермом однієї з машин. Багажники та вільні місця в салонах були вщент заповнені крупами та консервами, одягом, ліхтариками. Попри небезпеку та протидію російських військових і проросійськи налаштованих місцевих мешканців, вони змогли передати допомогу та підтримати бойовий дух українських захисників, потрапити до заблокованих українських військових в Бахчисараї, Севастополі та Феодосії.

Наталя Бімбірайте розповідає, що вже в Криму, використовуючи закриті канали зв'язку, вони дізналися про блокаду українського штабу ВМС у Севастополі, де опинилися і курсанти.

«Було дуже ризиковано туди їхати, були пропозиції обрати менш ризикований маршрут. Але ми все-таки вирішили їхати. Однією з перших наполягла Анжела, сказавши: «Ви як хочете, а я поїду. Навіть сама». І всі погодилися їхати», - згадує Наталя Бімбірайте.

У круговерті справ

Анжела була яскравою, різнобічною та надзвичайно жадібною до життя особистістю, розповідає Наталя Бімбірайте. Вона завжди знаходила час і можливість підтримувати, у тому числі фінансово, різні ініціативи, не обмежуючись лише своєю основною сферою діяльності. Вона знаходила час для волонтерської роботи. Останнім часом активно працювала у сфері захисту культурної спадщини Херсонщини, допомагала організовувати пленери, зокрема біля вежі Вітовта. Попри свій шалений графік та неймовірні навантаження, Анжела знаходила час приїжджати до археологічної експедиції як волонтерка і працювати на розкопках фортеці Тягинь.

 Анжела Литвиненко - волонтерка на розкопках. Фото Наталії Бімбірайте

За словами Іраїди Геращенко, Анжела Литвиненко намагалася включати культурний компонент і в діяльність організації, вважаючи, що культура і творчість гарно поєднуються з громадською діяльністю і є ефективним способом донесення важливої інформації. Вона привозила в Херсон виставу Дикого театру «Шрами», виставки.

Анжела мала квартиру на Суворова і мріяла перетворити її на жіночий коворкінг. Ця ідея переросла в масштабний проєкт з відновлення всієї вулиці Суворова (нині Європейську), щоб створити безпечний громадський простір. Ініціативу підтримали поліція, міськрада та інші громадські організації. Планувалося відновити вулицю як єдиний комплекс для відпочинку містян. У перспективі мріяли забезпечити прохідність від Суворова до парку Слави, щоб створити променад вздовж Дніпра. Але мрії зруйнували війна та окупація.

2020 рік. «Успішній жінці» - 20 років. Фото: ХОЦ "Успішна жінка" / Facebook

Допомога в окупації та за її межами

Іраїда Геращенко відзначає, що Анжела мала широке бачення, завжди дивилася на кілька кроків вперед і розуміла глибоко приховані причини проблем. Ще з 2014 року вона попереджала, що Росія використовує українців-заробітчан у своїй пропаганді, зображуючи їх як маргіналів. І навіть війну вона передбачала, каже Ольга Жукова. З початком повномасштабного вторгнення вона в перший день успішно евакуювала команду з Херсона.

За словами Іраїди, Анжела взагалі отримувала багато погроз, пов'язаних з її діяльністю протидії торгівлі людьми. А в 2018 році їй та тодішній голові організації Олені Микитась погрожував Кирило Стремоусов, казав, що «відріже їм голови». Тому було розуміння, що потрібно виїжджати і вивозити родини.

Іраїда Геращенко згадує: Анжела швидко змогла переорієнтувати донорів на підтримку окупованих територій, правда, після деокупації ця підтримка була перенаправлена вже на деокуповані території. А тоді «Успішна жінка» зосередилися на допомозі активним жінкам та родинам, що залишалися в окупації: надавали гуманітарну допомогу, фінансову підтримку, консультації.

«Особисто я отримувала від «Успішної жінки» фінансову допомогу, бо була в окупації перші два місяці, - розповідає Ольга Жукова. - Фактично, допомога була одним із інструментів безпеки. Бо не було потреби звертатися до окупантів, а навпаки намагатися уникати їх і потім, коли стало можливо, виїхати з Херсона. І таких людей, як я, які отримували допомогу від «Успішної жінки» - не тільки фінансову, а й гуманітарну, в Херсоні було дуже-дуже багато».

Анжела також підтримувала ВПО, допомагала із зимовим забезпеченням і надавала комплексну допомогу тим, хто пережив полон і тортури. За підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) переселенці з Херсонщини отримували допомогу в Чернівцях, де тимчасово оселилася Анжела Литвиненко.

Серед перших

Після звільнення Херсона Анжела Литвиненко однією з перших повернулася до міста допомагати людям. Організація принципово продовжувала працювати саме в Херсонській області, відмовляючися перереєстровуватися в інших регіонах. Анжела розгорнула проєкти для допомоги херсонцям, відкрила мережу безпечних просторів для жінок в Херсоні. Після підриву Каховської ГЕС Анжела в такому безпечному просторі і разом зі своєю командою оформлювала документи тих, хто постраждав від затоплення.

Іраїда Геращенко розповідає, що Анжела Литвиненко першою почала виявляти постраждалих від сексуального насильства з боку російських військових:

«Вона дуже м'яко, дуже обережно спілкувалася з людиною. Людина отримувала комплексну допомогу. Мало хто може настільки тонко відчувати та розуміти і болі, і потреби людей», - додає Іраїда.

В Херсоні у січні 2025 року відбулась зустріч представників Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні з працівниками проєктів, спрямованими на підтримку постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Фото: ХОЦ "Успішна жінка" / Facebook

Анжела Литвиненко тісно співпрацювала з місцевою та обласною владою, соціальними службами, консультуючи та допомагаючи у вирішенні питань, пов'язаних з гендерно-зумовленим насильством та підтримкою постраждалих від військових дій.

Команда документує злочини для міжнародного суду, але не змушує постраждалих звертатися до поліції. Через м’які дії (інформаційні сесії, творчі заходи, тренінги), через рік-два роботи люди кажуть, що вони готові говорити про те, з чим вони стикнулися. До речі, остання стратегічна сесія Анжели Литвиненко була присвячена тому, що механізм допиту постраждалих більше схожий на механізм допиту злодіїв. І команда налаштована зробити все, щоб постраждали люди не проходили багаторазово цей жах з допитами.

Восени 2023 року Анжела Литвиненко у подкасті «Вгору» поділилася своїм досвідом роботи з постраждалими та розповіла про виклики та можливості у наданні допомоги.

Вона була сповнена планів, але втілювати їх доведеться вже іншим.

«Я сприймаю її раптовий відхід як повідомлення нам, щоб один одного і себе берегли, ставилися з більшою уважністю і терпінням, і розумінням, і щоб не відкладали важливі речі на потім», — додає Наталя Бімбірайте.