Від роботи під обстрілами до виготовлення буржуйок для фронту – історія херсонського сантехніка Олександра

Херсонець Олександр, прізвище не називаємо на його прохання, працює сантехніком і електриком в одному зі спальних районів міста. До війни обслуговував два ОСББ як сантехнік. Окрім того, мав клієнтів, яким надавав сантехнічні послуги та ремонтував електропостачання. Однак після повномасштабного вторгнення та окупації частина херсонців виїхала, тож клієнтські доходи Олександра різко знизилися. Але водночас зменшилася й кількість робочих рук, адже виїжджали й фахівці сфери обслуговування. Тому на основному місці роботи працювати довелося й “за того хлопця”.

Звичайна робота в надзвичайних умовах

Маючи диплом Херсонського судномеханічного технікуму (нині “Херсонський морський коледж”), за фахом Олександр судовий електромеханік, він почав виконувати роботу відсутнього в будинку електрика. І нині під обстрілами  наглядає за кількома багатоповерховими будинками у своєму районі. Причому, окрім основної роботи, сьогодні йому доводиться розв’язувати безліч різноманітних проблем – від заміни лампочок до ремонту під'їзних дверей.

 вид з вікна однієї з багатоповерхівок

Згадуючи  роботу в окупації, він розповідає, що намагався не потрапляти російським військовим на очі й обходив їх десятою дорогою, добираючись на роботу. Але найбільшою проблемою того часу була нестача запчастин. Їх доводилося розшукувати по місту – на ринках, на складах, де ще щось залишалося, випрошувати в когось зі знайомих чи колег.

Коли Херсон звільнили, місто тривалий час залишалося без світла та води. На щастя, водою про всяк випадок запаслися завчасно, але Олександрові доводилося спускати її й зі стояків, щоб поповнити запас.

Після цього воду набирали в людей, які мали свердловини, і розносили тим, хто її потребував.

Варто сказати, що відтік мешканців і робітників сфери обслуговування після деокупації й початку обстрілів лише посилився. Однак відсутність жильців жодним чином не зменшила ризики аварійних ситуацій, викликані постійними обстрілами. У грудні 2022 року від артилерійського вогню росіян постраждав будинок, у якому живе Олександр. У ньому рознесло горище, була пошкоджена система опалення, і йому довелося переварювати труби. Він допомагав і сусідам, чиї вікна повилітали, зашивати їх плівкою. Ліквідовував наслідки ще у двох будинках із прильотами в дахи. В одному сталося замикання в розподільній коробці, в іншому перебило систему опалення. 

допомога в закритті вікон плівкою

За його словами, хоча будинки були пошкоджені рік тому, влада досі не допомогла залатати дахи, на це жалілась Олександрові знайома голова ОСББ. Та й у його будинку дах досі ледь-ледь тримається на пінопласті, яким закрили діру.

Сашко й сам втрапив під обстріл на Бериславському шосе, коли російські окупанти влучили в АТБ на переїзді. Добре, що обійшлося переляком.

Аварійні ситуації у ввірених йому будинках траплялись і під час тестування та запуску теплоносія, але, на щастя, мешканці мали ключі від порожніх квартир, тож нічого катастрофічного не сталося. Зокрема, і завдяки тому, що Олександр регулярно проводив профілактичні огляди будинків, перевіряв, чи все добре, чи треба щось ремонтувати.

З особливих випадків, він згадує, як через повернуте до вікна вгнуте дзеркало, загорілась одна з порожніх квартир, розташована з сонячного боку будинку. Олександр якраз повертався після відпрацювання заявки та кинувся разом із сусідами гасити пожежу. Добре, хоч ключі від квартири були в когось із сусідів.

наслідки обстрілів

Спільна допомога нашим захисникам 

Спускати повітря з труб на горищі Олександрові допомагав хлопець Максим, який до війни був художником-дизайнером. Максим зі своїми батьками робили окопні свічки для військових. Збирали баночки та картон, заливали воском. Виготовляють свічки й нині. До цієї допомоги приєднався й Олександр. Але вдвох із Максимом вони шукали варіанти більш суттєвої допомоги воїнам. Ще минулої зими знайшли в ютубі відео київського інженера Валерія Десятника про виготовлення буржуйок зі старих бойлерів. І вирішили спробувати.

Вони розібралися з відео, зв'язалися з Валерієм, уточнили деякі технічні моменти й робота закипіла. 

Олександр за роботою

Конструкцію Десятника взяли за перевірену основу, але трохи переробили на свої доступні складники. Олександр каже, що всі відгуки на виготовлені ними буржуйки були схвальними.

Передавати готові вироби нашим бійцям на лівий берег допомогла знайома Олександра – волонтерка Таня. Вона плете маскувальні сітки, збирає разом з іншими волонтерами аптечні препарати й харчування для бійців.

Спочатку Олександру з Максимом довелося попрацювати на голому ентузіазмі. У Сашка було лише три маленькі бойлери на 50 літрів, кілька пачок електродів, пачка дисків, болгарка та зварювальний апарат.

Потім дали розголос по мікрорайону, і чимало голів ОСББ, їхніх заступників та просто знайомих підтримали цю ініціативу. Хтось віддавав свої бойлери, хтось привозив із пунктів приймання металолому. Трохи згодом почали вже збирати кошти на електроди, диски й інше.

Взагалі, дуже багато людей приєдналися до допомоги. Хтось допомагав донатами, хтось матеріалами, господарка магазину “Електромаг” передала десять кілограмів електродів і відрізні диски на болгарку, 16 кілограмів електродів і сотню дисків – волонтери з команди Тані.

На виготовлення однієї буржуйки витрачається п’ять годин. Максим з Олександром займаються цим у вільний від роботи час. Від самого початку й по теперішній день виготовили та передали на фронт 95 буржуйок. Ще кілька вже готові й чекають на відправлення. Найближчим часом хлопці планують дійти до сотні.

Разом із буржуйками воякам передають окопні свічки, виготовлені рідними Максима, теплі шкарпетки, зв'язані його мамою, домашню намазку з сала, аптечні препарати та інші необхідні в польових умовах речі.

Поки готувався матеріал, хлопці зробили соту буржуйку.