Трохи про легендарну Чорнобаївку

Чорнобаївка – село недалеко від Херсона, розташоване обабіч автотраси державного значення. 

Впевнені, що всі його помічали, коли їхали до Миколаєва. Історія Чорнобаївки дуже схожа на історію інших сіл Херсонської області. Але за останні 26 днів назва цього населеного пункту стала відомою не тільки всій Україні, а й за її межами. Поблизу села розташований аеропорт, в якому дислокується ворожа армія. Її вже вкотре розгромлюють українські війська, а окупанти знову займають цю територію. 

Історичне минуле

Давайте трохи згадаємо про минуле Чорнобаївки. Ще наприкінці 18 століття у цій місцині недалеко від річки Вірьовчиної з’явилися хутори Степанови, Чорнобаєви, Гусакови. Тоді ця річка була повноводною з доволі активною корабельною навігацією. Що не можно сказати про її сучасний стан. Ці хутори переважно заселяли селяни з Полтавської губернії. Мальовничі береги  Вірьовчиної, безліч фруктових садів та невеличких хуторців вабили херсонців, які з початком теплих сезонів вирушали у овочево-фруктовий рай. Вони в такий спосіб рятувалися від міської метушні та спеки. В 19 – на початку 20 століття в ці місця херсонці заїжджали на дачі іноді на кілька місяців, чим дуже радували місцевих селян.

Останні за сезон непогано на них заробляли. Тихе та розмірене життя мешканців Чорнобаївки, як і самого Херсона, зруйнували революційні події 1917-1921 років. Тоді був час постійної зміни влади (білі, червоні, зелені, тощо), нальотів різних банд, відсутності харчів та продуктів першої необхідності. Але жителі хуторів це пережили. У 1923 році усі хутори були об’єднані в село під єдиною назвою – Чорнобаївка. У 20-х роках її згадали на шпальтах місцевих газет, як місце знищення ховрахів: «В нашем селе проводиться ударная компания по борьбе с хлебными вредителем-сусликом. Крестьяне, под общим лозунгом борьбы, дружно взялись за выливание водой сусликов и в скором времени покончат с ними. Крестьяне, следуйте примеру Чернобаевского сельсовета» (газета «Херсонський коммунар», 1924 рік). Тепер в цьому місці вже «дружно» знищують інших представників класу ссавців.

Містичний трикутник

Сьогодні на просторах Інтернету Чорнобаївка стала вже легендарним місцем, про яке поширюють не тільки меми, але й легенди. Ось одна з таких:   

"Легенда про Чорнобаївку"

Наприкінці 17 ст. козаки під командуванням отамана Чорноброва подались до нижньої течії Дніпра, щоб перехоплювати татарські орди на Кримському перешийку.

Чорноброва добре знали, уникали зустрічі з ним і татари, і турки. Вони називали його Чорним баєм (володарем), найближчі ж друзі отамана почали звати його Чорнобаєм.

«За одне літо козаки збудували три кам'яні фортеці і назвали їх Чорнобаївська, Гусаківська та Степанівська. Десь посередині цього великого трикутника була пізніше збудована , мала козацька церковка Пресвятої Покрови і закладене кладовище.

Одного разу біля Дніпра зупинилась велика зграя бусурман (близько 1000) з награбованим майном і полоненими дівчатами.

Загін Чорнобая налічував десь 150 чоловік, але вони розбили бусурманів при цьому поранення отримали всього 20 козаків.

Звільненим дівчатам святий отець наказав скинути їх кайдани в річку, яку окропили кров‘ю ворогів. При цьому він промовляв замовляння.

Тобто Чорнобаївка дійсно замовлена з 17 ст характерниками. Ось вам і містика»

Не впевнені, що це легенда 17 століття, але дуже цікавий фольклор, який пояснює містику цього місця, в яке потрапили окупаційні війська. Гадаємо, цей народний переказ ще довго буде передаватися з покоління до покоління.

«Синдром Чорнобаївки»

До речі, сьогодні навіть українські військові ввели нове поняття «Синдром Чорнобаївки». Цим синдромом, на їх думку, страждають не тільки російські генерали, а й усі окупанти без винятку. Подробиці про це явище читайте за посиланням.

З початку незалежності в 1991 році та до сьогодення село жило мирним життям, поки вранці 24 лютого 2022 року жителіне почули – звуки війни. Як би там не було, й скільки мемів не складали про Чорнобаївку, але там, на превеликий жаль, страждають звичайні жителі, які стали заручниками таких військових обставин. Маємо впевненість, що все у жителів села, як й у всіх українців, буде добре, і ця жахлива війна незабаром закінчиться перемогою ЗСУ.

Все буде Україна!