Повернувся, щоби боронити Україну, і віддав за неї життя. Історія Анатолія Лапутіна

У січні цього року в боях під Кремінною загинув військовий із Херсонщини Анатолій Лапутін. На початку війни йому був 21 рік. Хлопець проявив себе як свідомий громадянин і патріот – повернувся з-за кордону, щоби боронити Україну. Після героїчної загибелі Анатолія його рідні та земляки звернулися з петицією до президента України про надання хлопцю звання Героя України посмертно. 

Ми поспілкувалися з мамою загиблого Іриною та розпитали її про Анатолія, та те, чому для неї важливо, аби син отримав це звання посмертно.

Анатолій Лапутін з мамою

Я на сто відсотків була певна, що він піде воювати 

Анатолій народився в селі Великий Клин Скадовського району. На час повномасштабного вторгнення був у Польщі, куди вони з матір'ю задовго до війни поїхали на заробітки. Там вони й дізналися про бомбардування українських міст і окупацію рідної Херсонщини, де залишалися їхні близькі. Анатолій рвався до України, але матері на якийсь час вдалося вмовити сина залишитися та допомагати рідним грошима. За її словами, він часто переказував кошти на підтримку ЗСУ. Однак такої пасивної допомоги юнакові було недостатньо, попри вмовляння мами, він повернувся до України, щоби зі зброєю боронити свою землю.

Мати Анатолія зізнається: на сто відсотків знала, що він піде воювати, бо такий у нього був характер. За її словами, хлопець завжди був совісною та справедливою людиною. 

Дуже болісно реагував він на те, як війна забирає життя дітей. Коли виїжджав із Польщі казав матері:

Любив Україну понад усе 

За словами матері Анатолія, він просто марив Україною, і рвався захищати її.

Приїхавши до батьківщини у вересні 2022 року, Анатолій сподівався потрапити до Національної Гвардії, але туди його не брали, через те, що він не пройшов строкової служби в армії. Однак, хлопець не здавався і 7 грудня підписав контракт на службу в Збройних Силах України. На Новий рік, коли він ще був на навчаннях, переслав матері групове привітання. Казав:

Після місяця навчання, добре себе зарекомендувавши, був направлений на Схід, де проходив службу під позивним Руїз у складі 95-ої десантно-штурмової бригади. 

Хлопець був кулеметником, воював на передовій та завжди рвався в бій. Штурмував позиції ворога. 

Анатолій був дуже вдячний матері за розуміння та підтримку, намагався її заспокоїти, але мало чого міг розповісти, хоч і списувалися вони щодня. Зазвичай просто казав: 

Останнім для юнака став штурм поблизу села Червонопопівка 25 січня 2023 року. З того штурму, повернулися лише четверо бійців, а Анатолій отримав важкі поранення, від яких наступного дня помер у лікарні. 

Під час інтерв'ю мати Анатолія була одягнена у його військову форму. Вона розповідала про нього з гордістю та не могла стримувати сліз. Згадувала, яким він був позитивним і життєрадісним хлопцем, і що міг би ще послужити на благо Батьківщини.

На питання: чому для неї важливо, щоби сину дали звання, Ірина відповідає: “Він герой. Я вважаю, щоби всі хлопці, що віддали своє життя, – герої. Вони понад усе любили Україну”.

Петицію про присвоєння Анатолію Лапутіну звання Героя України можна підписати тут.